Зональність підземних вод — розташування підземних вод, яке сформувалося історично в залежності від широти місцевості або вертикального положення підземних вод.
Розрізняють:
1. Широтну зональність, яка виявляється головним чином у верхніх горизонтах. Притаманна ґрунтовим і неглибоким напірним підземним водам. 2. Вертикальну З.п.в., яка властива всьому геологічному розрізу. Підрозділяється на глибинну (басейни пластових вод) та висотну (масиви тріщинних вод).
Зональність підземних вод геодинамічна
Зональність підземних вод геодинамічна — полягає у послідовній зміні по вертикалі зон з різним темпом водообміну. Зміна умов підземного стоку має закономірний характер і дозволяє виділити в басейнах пластових вод три умовні гідродинамічні зони: верхню, середню і нижню.
Верхня зона, що знаходиться у сфері дренажу місцевої гідрографічної мережі та впливу сучасних кліматичних факторів, є зоною інтенсивного (вільного, активного) водообміну. Середня зона характерна уповільненим водообміном. Нижня охоплює найбільш глибокі частини розрізу басейнів пластових вод, де відновлення ресурсів підземних вод відбувається протягом геологічного часу.
Зональність підземних вод гідрогеохімічна
Зональність підземних вод гідрогеохімічна — закономірна зміна з глибиною хімічного складу і мінералізації підземних вод. Потужність зони прісних вод змінюється у вертикальному розрізі від 0-10 м до 300—600 м, а в деяких міжгірських басейнах досягає 1000—2000 м і більше. Зона солоних вод характеризується потужністю від десятків метрів до 1000—2000 м. Потужність зони розсолів також змінюється в широких межах — від 0-10 м до 2000-3000 м і більше. У відповідності з мінералізацією геохімічні типи підземних вод змінюються зверху вниз, як правило, у такій послідовності (за аніонним складом): гідрокарбонатні — сульфатні — хлоридні. Інколи спостерігається інверсія — зменшення ступеня мінералізації підземних вод з глибиною (зворотна гідрогеохімічна зональність). Вона характерна для молодих артезіанських басейнів.
Література