No-go-теоремами () у теоретичній фізиці називають теореми, які стверджують, що певна ситуація фізично неможлива. Зокрема, під цим терміном розуміють деякі результати квантової механіки (на кшталт теореми Белла і ), що обмежують клас допустимих теорій із прихованими змінними, які намагаються пояснити ймовірнісний характер квантової механіки за допомогою певної детерміністської моделі з прихованими станами.
Приклади Теорема Вайнберга — Віттена стверджує, що безмасові частинки (складені або елементарні) зі спіном j > 1/2 не можуть нести лоренц-коваріантний струм, у той час, коли безмасові частинок зі спіном j > 1 не можуть мати лоренц-коваріантні енергію-імпульс. Зазвичай цю теорему використовують у тому контексті, що гравітон (j = 2) не може бути складеною частинкою в релятивістській квантовій теорії поля.
У квантовій теорії інформації теорема про заборону комунікації визначає умови, за яких миттєва передача інформації між двома спостерігачами неможлива.
Інші приклади:
(наприклад, теорема Каулінга)
Теорема про заборону клонування
Див. також Теорема Ерншоу стверджує, що набір точкових зарядів не має стійкої стаціонарної рівноважної конфігурації винятково за рахунок електростатичної взаємодії зарядів. Теорема Ґлізона
Теорема Гоенберґа — Кона
Виноски
Посилання Beating no-go theorems by engineering defects in quantum spin models (2014)