Epiméces — підрід жуків роду Lixus родини Довгоносики (Curculionidae).
Зовнішній вигляд До цього підроду відносяться жуки, довжина тіла яких становить 4—18 ммТер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 92-93, 129–131. Основні ознаки: передньоспинка і надкрила дуже густо і рівномірно вкриті дрібними зернятками; передній край передньоспинки з шиєподібною перетяжкою поблизу вершини, боки вкриті довгими жовтими волосками, що розташовані у вигляді смуг; кігтики при основі зрослися; вершини надкрил закруглені разом, не видовжені і не загострені за вершиною черевця.
Фото видів цього під роду див. на.
Спосіб життя Типовий для видів роду Lixus. Для вивчених у цьому відношенні видів (див., наприклад, Gültekin, L. Host plant range and brief ecology of Lixus scolopax Boheman (Coleoptera: Curculionidae) in Turkey // Weevil News No. 40. 8th February 2008. 7 pp. http://www.curci.de/Inhalt.html ]) рослинами-господарями слугують різні види з родин Айстрові. Імаго живляться їх зеленими частинами, яйця відкладають у стеблаВоловник С. В. О яйцекладке у долгоносиков-стеблеедов рода Lixus (Coleoptera, Curculionidae) // Зоологический журнал, 1994. — Т. 73. — Вып. 12. — С. 49-54. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volpdf19.htm ]. Їжа личинок — тканини серцевини, заляльковування відбувається у камері з тонкими стінками.
Географічне поширення Ареал підроду охоплює весь Південь Палеарктики, тяжіючи до його центральної та західної частин. У цих широких межах деяким видам притаманний порівняно невеликий регіон. Три види цього підроду входять до фауни УкраїниВоловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptera, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. — С. 39-43. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm (див. нижче).
Класифікація Наводимо перелік 9 видів цього підроду, що мешкають у ПалеарктиціGültekin, L.& Fremuth J. : Lixini, p. 467 — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden: Brill, 2013. — 700 pp. . Види української фауни позначені кольором: Lixus cardui Olivier, 1807 — Південна Європа, Закавказзя, Північна Африка, Близький Схід, Туреччина, Іран, Західний Сибір, інтродукований до Австралії Lixus filiformis (Fabricius, 1781) — Південна Європа, Закавказзя Lixus flaveolus Motschulsky, 1849 — Іспанія Lixus nigricornis Desbrochers des Loges, 1893 — Італія Lixus petrii Csiki, 1904 — Алжир Lixus scolopax Boheman, 1835 — Південна Європа, Закавказзя, Північна Африка, Туреччина, Близький Схід, Іран Lixus spartiiformis Hoffmann, 1956 — Іран Lixus strangulatus Faust. 1883 — Іран, Середня Азія, Казахстан Lixus ulcerosus Petri, 1904 — Іспанія, Франція, Італія, Північна Африка
Практичне значення Вид Lixus cardui інтродукований до Австралії для пригнічення популяцій пасовищних бур'янівBriese, D.T. Potential Impact of the Stem-boring Weevil Lixus cardui on the Growth and Reproductive Capacity of Onopordum Thistles // Biocontrol Science and Technology, 1996. — Volume 6. — Number 2. P. 251–262.
Примітки