Клан Макфарлан (шотл. - Clan MacFarlane) – клан Вік Фарлайн (гельск. - Clann Mhic Phàrlain) – один із кланів гірської Шотландії (Гайленд). На сьогодні клан не має визнаного герольдами Шотландії вождя, тому клан вважається «кланом зброєносців».
Девіз клану: This I’ll defend - Beidh mé a chosaint sé – Це я захищатиму.
Військовий клич клану: Loch Slòigh – Озеро Слой – Озеро Воїнства (гельск.)
Символи клану: гілка журавлини (гельск. – Muileag) та гілка морошки (гельск. - Oireag або Foighreag).
Землі клану Історично клан Макфарлан володів землями в графстві Леннокс на західному узбережжі озера Лох-Ломонд, що біля Тарбету. Від назви озера Лох-Слой, що біля підніжжя гори Бен-Войрліх клан взяв свій бойовий клич.
Засновником клану був Гілкріст – брат Малдовена, III граф Леннокс. Онука Гілкріста звали Варфоломій, що кельтською гельською мовою звучить як Парлан – від його імені і походить назва клану – відбулась заміна звуку п на ф.
У 1373 році помер Дональд – VI і останній граф Леннокс з давньої династії графів Леннокс. Він не лишив синів, не ясно було хто успадкує титул і землі. Зрештою, графство Леннокс дісталося серу Джону Стюарту Дарнлі, що одружився з Єлизабет – дочкою останнього графа Леннокс. Здавалось би клану Макфарлан приходить кінець і клан буде поглинутий кланом Стюарт. Але клан вцілів. Клан не був повністю позбавлений своїх земель в результаті шлюбу Едрю Макфарлан – вождя однієї з септ клану з дочкою Джона Стюарта – графа Леннокс. До цього шлюбу Ендрю Макфарлан володів землями на території Аррохар. Його син – сер Джон Макфарлан у 1493 році був призначений капітаном, що було рівнозначно титулу вождя клану. У 1672 році було офіційно визнано, що клан Макфарлан є окремим кланом і має вождя. У XVIII столітті Волтер Макфарлан отримав герб вождя клану. У 1866 році рід вождя клану урвався і з того яасу клан МакФарла вважається «кланом зброєносців».
Довгий час тривали дискусії – яке походження має клан Макфарлан – кельтське чи англо-саксонське. Нині прийшли до висновку, що клан має кельтське (гельське) походження. Клан брав участь у чисельних війнах між кланами і в війні з незалежність Шотландії, яку очолював Роберт Брюс. Клан відомий своїми рейдами по викраденню худоби в інших кланів, зокрема в клану Колкагун. У середньовіччя це було звичайним явищем в житті кланів, подібними грабіжницькими рейдами пишалися. Оскільки викрадання худоби відбувалось переважно вночі, то в Шотландії навіть склалася така приказка – повний місяць називали «ліхтар Макфарланів». Протягом багатьох років і століть клан Макфарлан наводив страх на всю гірську Шотландію. Клан мав високий авторитет в гірській Шотландії, аж поки практика викрадення худоби не була засуджена і переслідувана британським урядом. Землі клану Макфарлан були продані за борги у 1767 році.
Історія клану Макфарлан Походження Клан Макфарлан стверджує, що він веде своє походження від давньої династії графів Леннокс, хоча саме походження династії графів Леннокс темне і туманне, губиться в кельтській історії. Шотландськи історик XIX століття Джордж Чалмерс (шотл. - George Chalmers) в книзі «Каледонія», цитуючи англійського літописця XII століття Симеона Дарема (англ.-сакс. - Symeon Durham), писав, що графи Леннокс походять від англо-саксонського аристократа Аркіла сина Егфріта. Цей Аркіл походив з Нортумбрії. Він втік до Шотландії під час завоювання Англії Вільгельмом Завойовником. В Шотландії він отримав від короля Малкольма III землі в Леннокс. Але зараз вважається, що графи Леннокс були не саксонського, а кельтського походження.
Клан Макфарлан стверджує, що походить від основної лінії роду графів Леннокс через Гілле Хросда (гельск. - Gille Chriosd) – брата Мела Довнайха (гельск. - Maol Domhnaich), графа Леннокс, що отримав землі грамотою «de terris de superiori Arrochar de Luss» - «про землі навколо Аррохара та Лусс». Землями Аррохар клан володів аж до смерті свого останнього вождя. Син Гілле Хросда – Доннхад також отримав грамоти на землі від графа Леннокс і його ім’я знаходимо в документі 1294 року – в «Рагман Роллс», де він згадується як «Дункан Макілкріфт де Левенагес» - Дункан син Гілкріста Леннокса. Онуком Доннхада був Парлан (Варфаломей), від якого клан бере свою назву. Мелхалум Мак Парлан (гельск. - Maolchaluim Mac Pharlain) – син Парлана отримав грамоту на землі Аррохар і розглядається як реальний засновник клану. Мелхалума змінив його син Доннхад, що отримав грамоту на землі Аррохар, датовану 1395 роком. Він одружився з дочкою з Христиною – дочкою сера Коліна Кембелла Лох-Ейва. Ян Мак Фарлан отримав підтвердження на володіння землями Аррохар у 1420 році.
Союзник клану Стюарт та графів Леннокс Давня династія графів Леннокс урвалася. Клан Макфарлан заявив, що титул і володіння графів Леннок належать по праву йому. Але ця вимога була згубною для клану Макфарлан – вождь клану та його родичі були вбиті. Виникла загроза самого існування клану Макфарлан. Але Ендрю (Анндра) Макфарлан одружився з Барбарою – дочкою Джона Стюарта, лорда Дарнлі, графа Леннокса в 1488 році. Хоча Анндра Мак Фарлан врятував клан від знищення, але йому було відмовлено в титулі вождя клану. Його син – сер Джон Макфарлан отримав звання капітана – «капітана клану Макфарлан», що було рівнозначне титулу вождя клану. З того часу клан Макфарлан був союзником клану Стюарт та графів Леннокс.
Битва під Глазго Муйр У середині XVI століття Доннхад Мак Фарлан був вірним союзником Метью Стюарта – IV графа Леннокс. У 1544 році Мак Фарлан привів 300 воїнів і приєднався до графа Леннокс і Гненкайма і взяв участь у битві під Глазго Муйр, де вони зазнали важкої поразки. Клан Макфарлан постраждав від подальших конфіскацій, але вождь клану отримав прощення. Після цієї поразки граф Леннокс змушений був тікати в Англію і одружитися з племінницею англійського короля Генріха VIII. Потім він повернувся в Шотландію з величезною армією. Побоюючись наслідків, вождь клану особисто не підтримав графа Леннокса, але надіслав родича – Валтара Макфарлана Тарбета з 400 воїнами на підтримку графа.
Битва під Пінкі Клев У 1547 році клан Макфарлан зазнав важких втрат в битві під Пінкі Клев – загинув вождь клану Дункан і багато людей клану. Клан Макфарлан на чолі з Ендрю – сином Дункана воював за регента Джеймса Стюарта – І графа Мореї проти військ Марії Стюарт в битві під Лангсайд в 1568 році. Клан довгий час вихвалявся трофеями здобутими ним у цій битві. За цю битву клан був нагороджений гребенем, де зображений дикун з пучком стріл, що загрожував короні та правом носити девіз: «Це я буду захищати» (мається на увазі корону, короля і королівство Шотландія). Дії Марії Стюарт тут розглядаються як замах на шотландську корону.
Про синів Ендрю МарФарлана нічого не відомо, зате відомо про його внука Волтера Макфарлана – переконаного прибічника короля. Він був двічі обложений у своєму замку Інвегуглас, що пізніше був зруйновний англійськими військами.
Занепад клану Макфарлан Клан Макфарлан у 1594 році був звинувачений судом у крадіжках, розбійництві, вбивствах, тиранії. Пізніше, у 1624 році після битві під Глен-Фруйн, де клан Макфарлан та їх союзник - клан МакГрегор вбили більше 80 людей з клану Колкагун, кілька чоловік з клану були засуджені до страти, інші помилувані. Деякі люди з клану Макфарлан, щоб уникнути переслідувань, змінили прізвища і стали називатись МакКавді, Грейсок, МакДжеймс, МакІнс і переїхали до Абердинширу, Срахейвену, Банфширу. Деякі втекли в Ірландію, а потім до Америки, де називалися Макфарланд.
Останній – XX вождь клану Макфарлан – Вільям народився в 1813 році і помер не лишивши нащадків у 1866 році. Спадок отримала його сестра – Джейн Ватт Макфарлан, що народилася у 1817 році і вийшла заміж за Джеймса Скотта і оселилась в Седерленді. Вона померла у 1887 році залишивши кілька дітей. Деякі люди з клану Макфарлан оселились в Ірландії. Граф Леннокс в часи правління короля Якова VI взяв у володіння 3000 акрів землі в Ірландії. Макфарлан з Ханстаун Хауза з Дубліна пред’явив претензії на титул вождя клану, але невдало. На сьогодні клан не має визнаного вождя.
Септи клану Макфарлан
Condey Condie Condy Gruamach MacCondey MacCondie MacCondy MacIock MacJock MacInally MacNide MacNite MacNoyer MacNuyer MacWalter Monach Monnock Parlane Parlin Weaver Webster Weir Allan Allen Allanach Allanson Allison Arrell Arroll Barclay Bart Bartholomew Bartie/y Bartson Brice / Bryce Caa / Caw Calla/ende/ar Cunnison / Kennison Galbraith Galloway Grassick / Griesk Greusaich Knox Lea/iper Lenox / Lennox MacAllan / MacAllen MacAndrew MacAndro MacCaa / MacCaw MacCause MacEa/och MacEachern MacEoin MacErrachar MacFarquhar MacGaw MacGreusich/k MacInstalker MacJames MacKin(d)la/ey MacNair / MacNayer MacRob / MacRobb MacWilliam Michie Millar / Miller Rob / Robb Spruell Stalker Williamson Wilson Wylie / Wyllie </div>
Джерела The Scottish Clans and Their Tartans, With Notes, Library Edition. W. & A. K. Johnston, Ltd. Adam, Frank. The Clans, Septs and Regiments of the Scottish Highlands 1934. Kessinger Publishing, 2004. ISBN 1-4179-8076-1. Eyre-Todd, George. The Highland Clans of Scotland: Their History and Traditions. Charleston, SC, USA: Garnier & Company, 1969. Maclauchlan, Thomas & Wilson, John & Keltie, John Scott. A History of the Scottish Highlands, Highland Clans and Highland Regiments. Edinburgh and London: A. Fullarton & Co., 1875. Moncreiffe of that Ilk, Sir Iain. The Highland Clans. London: Barrie & Rockliff, 1967. Nisbet, Alexander. A System Of Heraldry. (Vol. 2). Edinburgh: William Blackwood, 1816. Skene, William Forbes. The Highlanders of Scotland, Their Origin, History, And Antiquities. London: John Murray, 1837. Thompson, Thomas (ed). Publica Sive Processus Super Fidelitatibus Et Homagiis Scotorum Domino Regi Angliæ Factis A.D. MCCXCI-MCCXCVI. Edinburgh: Bannatyne Club, 1834.