Вовчине́ць — село в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області. Розташоване на північний схід від міста Івано-Франківська. Входить до складу Івано-Франківської міської громади.
Герб Щит перетятий лазуровим і золотим. У першій частині золотий пам'ятник із срібною табличкою, оточений вінком із золотого листя та червоних грон калини та золотого дубового листя і жолудів. У другій частині виникають зелені пагорби, на яких лазурова хвилеподібна балка, поверх всього срібний вовк (герб є промовистим).
Населення
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська264399.85%російська20.07%німецька10.04%румунська10.04%Усього2647100%
Історичні дані
За архівними даними село Вовчинець вперше згадане у 1378 році. Офіційна дата заснування села за старими даними — 1469 р. Село згадується 6 січня 1464 року як «Valczinecz» у книгах галицького судуAkta grodzkie i ziemskie, T.12, s.454, № 4437 . В окремих місцях сучасного Вовчинця ріс густий дубовий ліс. Ще й тепер вода вимиває куски дубів біля трьох штучно створених озер. На цій території водилось багато вовків, і тому її, а згодом і село назвали «Вовчинець».
У 1662 р. біля Вовчинця почалося будівництво міста Станиславова (тепер Івано-Франківськ), у якому брали участь майстри з сусідніх сіл. Як будівельний матеріал використовували гіпсові камені із Вовчинецької гори (їх згодом було видно в фундаментах багатьох будинків).
Вовчинець був у власності відомих магнатів Потоцьких і Яблонських. Після заснування поряд з Вовчинцем Станиславова життя селян поступово пов'язувалось із містом, де вони могли торгувати та найматись на роботу.
У 1832 р. Вовчинець належав до Єзупільської домінії Станиславівського округу (циркулу), а з 1854 — до Станиславівського повіту та Станиславівського окружного суду. Після скасування панщини Вовчинцем управляв війт як державний службовець.
З 8 вересня 1934 р. Вовчинець належав до Угорницької ґміни Станиславівського повіту. На 1.01.1939 в селі проживало 2200 мешканців (1880 українців-грекокатоликів, 240 українців-римокатоликів, 50 поляків і 30 євреїв)Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 . — Вісбаден, 1983. — с. 84..
У 1982 р. село приєднане до Івано-Франківська.
«Вовчинецькі гори»
Поблизу села розташована комплексна пам'ятка природи місцевого значення «Вовчинецькі гори» площею 30 га. «Вовчинецькі гори» являють собою систему горбів з цікавими відслоненнями, вкритими розмаїтою лучно-степовою рослинністю. Серед рослинності трапляються такі цінні лікарські рослини, як шавлія лучна, первоцвіт весняний та інші, а також рослини, що занесені до Червоної книги України, зокрема — лілія лісова, пальчатокорінник травневий тощо.
Пам'ятник Тарасу Шевченку Пам'ятник Тарасові Шевченку в селі Вовчинці було споруджено в 1911 зусиллями Йосипа Гайдея (каменяр), Григорія Новоґродського, Антона Світного та мецената Григорія Борисюка. Оскільки сільська влада не давала дозволу на встановлення пам'ятника, то вони підготували все необхідне заздалегідь і вимурували пам'ятник уночі. Під барельєфом Тараса Шевченка у першому варіанті пам'ятника був зроблений напис «Встане Україна і розвіє тьму неволі, світ правди засвітить». Проте, один з мешканців села Василь Чагур (1930 р. н.) твердить, що початковий варіант напису під барельєфом Тараса Шевченка звучав так: «Борітеся — поборете! Вам Бог помагає!..»
Під час першої світової війни барельєф з написом зняли та заховали. В 1924 році його встановили знову, але зі зміненим текстом напису: «Учітеся, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь».
За часів польської влади стався перший напад на пам'ятник. Пошкодити пам'ятник спробував один з польських жовнірів, які ходили селом на стрільбище. Другий напад стався наприкінці 1980-х і був здійснений, можливо, за вказівкою когось із місцевих керівників. Тоді було відбито боковини хреста. Після проголошення Незалежності України пам'ятник було реконструйовано. Завдяки старанням тодішнього голови Вовчинецької сільської ради Івана Новицького, а також Ярослава Храбатина та Ярослава Бажана було покладено новий хрест, підніжжя пам'ятника обкладено гранітними плитами, а дерев'яну огорожу замінено на металеву.
Церква
Церква св. Архистратига Михаїла — пам'ятка архітектури місцевого значення №973. Церква Святої рівноапостольної княгині Ольги (ПЦУ). Освячена 24 липня 2022 року. Настоятель - протоієрей Юрій Гречанюк. Священники: протоієрей Роман Валявський, протоієрей Іоан Бегметюк, протоієрей Іоан Мизюк, ієрей Михаїл Плаксій. Диякони: протодиякон Роман Лесюк, диякон Василій Артиш. Відомі люди Дебенко Богдан Федорович — футболіст, тренер. Дебенко Василь Зіновійович — історик-славіст, кандидат історичних наук, сержант НГУ. Койляк Олег Володимирович (1993—2023) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Юрчишин Руслан (31.05.1982-01.01.2016) — художник, доброволець, снайпер Національної Гвардії України
Галерея
Примітки
Література Возняк, Василь. Село моє — України цвіт: історія Вовчинця. [Текст] / В. Возняк ; Науково-редакційний відділ при управлінні культури Івано -Франківської обласної державної адміністрації. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2003. — 207 с. + 8 арк. іл., карт. — ББК Т3(4УКР-4ИВА)0/6,02 + Д890(4УКР-4ИВА)
Посилання
Вебресурс с. Вовчинця. Сайт «Історичне Прикарпаття» Скельний храм біля с. Вовчинець – відео