«Кадіс» () — професіональний іспанський футбольний клуб з однойменного міста. Виступає у Сегунді. Домашні матчі проводить на стадіоні «Нуево Міранділла», який вміщує 25 033 глядачі.

Історія Футбольний клуб «Кадіс» було засновано 10 вересня 1910 року. 3 верезня 1955 року, матчем «Кадіса» проти «Барселони», який завершився з рахунком 0-4 на користь «блаугранас», було відкрито його теперішній стадіон «Рамон де Карранса». Кінець 70-х років XX століття ознаменувався футбольними вершинами для клубу, коли їхня команда кількаразово пробивалася до найвищого ешелону іспанського футболу — Прімери. Вперше потрапивши до Ліги в сезоні 1977-78Сезон 1977-78 Перший дивізіон ; bdfutbol.com, вони там не затрималися більше сезону. І таким чином вони ще кілька разів поверталися до найсильніших й опускалися до нижчого рангу.

Початки (1903—1933) Період спортивних захоплень на узбережжі Кадіської затоки на півдні Андалусії, створення футбольних команд Кадісу та їхня участь в перших футбольних турнірах Андалусії, загальноіспанських турнірах і здобутки в них.

Передісторія Після нових відцентрових політичних рухів на теренах занепалої Іспанської імперії, наприкінці 19-го століття (опісля Карлітських воєн та послаблення іспанської монархії), поставали нові економічні відносини в країні. Південь Андалусії, зокрема побережжя Кадіської затоки було відоме своїми глибоководними портами, через які іспанці й андалузці мали розгалужені зв'язки зі всім світом. Отож, футбол, що наприкінці 19-го століття домінував у Британії, завдяки британцям і поширився на Піренейському півострові, найактивніше — саме на біскайському та кадіському узбережжях. За прикладом англійських моряків та торговців, місцева знать та їх молодь почали гуртуватися у ватаги, з метою спортивного відпочинку. Попередні століття серед андалузців домінувало захоплення світськими раутами та кінним відпочинком чи мисливством, але вже наприкінці XIX століття велосипеди та стрільба все активніше просувалися серед місцян. Активне дозвілля серед андалузців ставало популярнішим, тому нові спортивні ігри запропоновані англійцями, особливо командні — захопили кадісців (серед яких було чимало студентів коледжів чи юнаків з військових училищ та казарм). Якщо в перші роки вони були споглядачами, то пізніше, успішні та найактивніші з них, уже спробували себе в англійських іграх (крікеті, регбі, футболі, гімнастиці), що відбувалися на межі англійської колонії в місті та середмістя — на вільних ділянках поруч з ристалищем кориди, «Плази де Торос» (Plaza de Toros).

Перша іспанська футбольна команда на побережжі А на початку XX століття, уже нагально постало питання формування чисто іспанських спортивних команд, клубів (в ті часи дозвілля та спортивно-активний відпочинок організовувався на національних формаціях, або ж мануфактурно-кланових). Одними з перших були клуби гімнастики та стрільби, під опікою місцевих коледжів та військових училищ (яких було чимало в Кадісі та Уельві). Про появу таких клубів свідчать оголошення в тогочасній пресі всього побережжя та Андалусії. Натомість більш згуртована британська колонія мігрантів змогла зорганізувати своє дозвілля завдяки численним своїм спортивним клубам, які практикували велоперегони, теніс, боротьбу, гімнастику та командні ігри: крикет і футбол. Відтак, Кадіс, розташований поміж двома центрами англійських мігрантів (Гібралтар та Уельва) поступово почав переймати культурний та спортивний відпочинок сусідів, і в місті з'явилося чимало прихильників нових видів відпочинку та спорту.

Так 1903 роком датована перша згадка про іспанський футбол в Кадісі. Це стало відомо завдяки появі в грудні 1903 року оголошення в місцевому тижневику «Diario de Cádiz» (11/12/1903) про набір прихильників футболу, задля становлення цієї гри серед місцян та формування місцевого клуб. Їх просили зголоситися до la Plaza de Toros de La Hoyanca (місцині де неодноразово проводилися виставкові та спортивні події, а опікувалися тим товариство коледжа «Campo del Sur». А вже через місяць, таж газета опублікувала нову футбольну вісточку: 19 січня 1904 року, було офіційно засновано «Футбольний клуб Кадіса». В протоколі зібрання вказано про заснування клубу, його принципи та перелічена рада директорів: Фернандо Алеман (президент), E. Ольссон (віцепрезидент), Гарсія Арболея (секретар), Ф. Свенссон (скарбник) та інша місцева знать — Луїс Рубіо, Каміло Бель, Рікардо Мелендес, Беніто Альсіна…

Подальших повідомлень про долю цього товариства невідомо, очевидно іхні зібрання не були частими й команда вела товарисько-тренувальні ігри з колективами англійських кораблів чи портовиків. Натомість особливим досягненням цього колективу вважається гуртування перших прихильників футболу на першому футбольному майданчику (який став знаковим для місцян не одне десятиліття). З тих пір «Поле де лас Балас» (Campo de las Balas) — вважається першою футбольною місциною Кадісу, яка знаходилася поруч зі стрільбищем — тоді головної спортивної арени міста (де змагалися футболісти, гімнасти, боксери…).

Заснування клубу «Cádiz Foot-Ball Club» (1910) Кілька років існування аматорського колективу під керівництвом Фернандо Алемана — розчинилися в історії, і про них уже ніхто не згадував. Тільки наприкінці 1908 року в пресі знову появилася інформація про гуртування прихильників футболу довкола нового «Cádiz Foot-Ball Club». Впродовж наступних кількох років ця команда провела кілька товариських та показових матчів. А 10 вересня 1910 року їх було офіційно зареєстровано в муніципалітеті Кадіса. Саме ця дата пізніше була обрана за висхідну для історії клубу й була прописана в довідниках іспанської федерації футболу. Першим очільником клубу став місцевий магнат Хосе Рівера з Лора (José Rivera y Lora), він же опікувався товариськими й спортивними стосунками з британськими колективами, сформованими на базі кораблів, що прибували до порту.

Очевидно, до нового товариства «Кадіс Футбол Клуб» пристали їхні попередники, оскільки в перші ж дні заснуванняння-оформлення їх уже налічувалося під сотню. Ба більше, їхня команда продовжила виступати на спортивному майданчику попередників — «Поле де лас Балас». Роками пізніше, коли колектив поглинув кілька невеличких футбольних ватаг міста й збільшилася кількість його прихильників, то вони перебралися на «Кампо дель Іподромо — Пунталес» (Campo del Hipódromo (Puntales)). В жовтні 1911 року команду було офіційно визнано єдиним представником від міста в першому Турнірі Півдня Іспанії під опікою Федерацією Футболу Півдня (Federación Sur de Fútbol), але про якісь їхні визначальні успіхи невідомо.

З найбільш знакових матчів цього колективу вважається товариська гра з тоді ще тільки започаткованим «Еспаньйол Футбол Клуб» (Español Foot-ball Club), що відбувся в переддень реєстрації «кадісців». 8 вересня 1910 року вже чимало вболівальників футболу подалися на новому трамваї в район Пунталес до «Кампо дель Іподромо» побачити суперництво за головну команду міста між «еспаньйольцями» та «кадісцями». Останні взяли гору, з рахунком 1:0 і вже наступного дня реєстрували своє товариство, як міський клуб Кадіса.

Поява інших футбольних ватаг Саме на перше десятиліття XX століття припала перша футбольна хвиля: сотні аматорів футболу ганяли м'яча на вільних галявинах і тим самим ще більше навертали до гри нових її прихильників. Щомісяця з'являлися нові футбольні ватаги, а ті яким вдалося утриматися впродовж року-двох починали формалізовуватися адміністративно-організаційно в клуби, або ж діяли під патронатом місцевих колегіумів-шкіл чи військових училищ. Ще на початку XX століття месіанська католицька група при монастирському Colegio de los Hermanos de la Doctrina Cristiana Arcángel San Miguel зібрала й навчала ватаги хлопчаків-учнів та переймалася їхніми спортивним розвагам, так футбол став важливим елементом гуртування. А в 1908 році ці команди змужніли й юнаки вже виступали повноцінним колективом в товариських матчах з командами інших навчальних закладів. З роками, цей колектив став найвідомішим в Кадісі та за його межами.

Окрім шкільних команд в місті постали ще кілька колективів: «Кадіс Спортінг Клуб» (Cádiz Sporting Club) і «Футбольний клуб Гадітано» (Foot-ball Club Gaditano) та «Кадіс Баломпіє» (Cádiz Balompié) засновані в 1910, які потім влилися в структуру відомішого місцевого клубу — «Кадіс Футбол Клуб». Натомість в 1912 році «Іберія Футбол Клуб» (Iberia Foot-ball Club) та «Санта-Барбара Футбол Клуб» (Santa Bárbara Foot-ball Club) розчинилися в часі, делегувавши своїх гравців до Кадіського клубу. Коли ж в 1911 році було формалізовано новий потужний футбольний клуб міста — «Еспаньйол Футбол Клуб» (Español Foot-ball Club), довкола його спортивно-товариської орбіти оберталося кілька молодших команд спаринг-партнерів: (Andalucía Club) в 1911 році, «Фортуна Футбол Клуб» (Fortuna Foot-ball Club), «Атлетік Футбольний Клуб» (Athletic Foot-ball Club), «Клуб Депортиво Гадітано» (Club Deportivo Gaditano) в 1913 році.

Не всі команди-ватаги обмежувалися лише одним футболом, гравці деяких клубів успішно поєднували й інші види спорту, зокрема «Гімнастично Футбольний Клуб» (Gimnástica Foot-ball Club) було засновано в 1914 році. Ближче до 20-х років стали відомі стрілецько-військові клуби із футбольними командами: «Національний Футбольний Клуб» (Nacional Foot-ball Club) та «Збірники дель Тіро Національ»(Representación del Tiro Nacional), складені переважно із колишніх, вже подорослішавших, вихованців військових училищ округи. Деякі з їхніх гравців, виступаючи в товариських матчах, приглянулися наставникам провідних колективів («еспаньйолцям» та «кадісцям») і були запрошені до них.

Частина тих всіх ватаг притерпіла різних реформацій (об'єднання з тодішніми грандами, розпади), і до кінця 20-х років стали відомі ще кілька колективів: «Гімнастика Ф. К.» (Gimnástica F.C)., «Аврора Ф. К.» (el Aurora F.C.), «Кадіс Яхт Клуб» (el Cádiz Bote Club), «Іспанія Спортінг Клуб» (el Hispania Sporting Club). Всім їм судилося стати наповнювачими якісними гравцями головні команди міста. Але й ті команди постійно потерпали від фінансових негараздів і змушені були йти на об'єднання вже поміж собою. Відтак іспанські дослідники футболу зовсім не вирізнять самостійність тих клубів і зводять всю їхню діяльність та існування — через призму підсилення/доповнення тогочасних головних команд краю.

Кадіський Еспаньйол

Епоха «Міранділльї» (1910—1933—1945) Наприкінці XIX століття в Іспанії серед католицького духовенства поширилися ідеї культурного просвітництва, особливо актуальним вважалося надання знань світських і духовних серед простого люду. Тому невеличкі місії монахів-духівників спрямовувалися до міст-центрів й формували там навчальні колігіоми для дітей округи. А за підтримки місцевих магнатів та латифундистів ці місії перетворилися у великі навчальні центри, один з таких постав у Кадісі — Colegio de los Hermanos de la Doctrina Cristiana Arcángel San Miguel. Опікуни-наставники не задовільнялися лише духовним наставництвом, в колегіумі вивчали прикладні науки (математику, філософію, латинь та іспанську), а дозвілля учнів заповнювали фізичними вправами: руханкою, гімнастикою, боротьбою та футболом. До слова, місцеві спортивні заходи проходили поруч зі стінами закладу, а юні спортовці мали якісне забезпечення інвентарем та формою, тому чимало міських команд намагалися потрапити до коледжу на змагання. З роками Міранділлья — стала ключовим центром фізичного виховання та дозвілля Кадісу.

Colegio San Miguel Arcángel і його спортивні ініціативи (1895—1913)