Растко Петрович (3 березня 1898 — 15 серпня 1949) — сербський і югославський письменник, поет-експресіоніст, один з фундаторів сербського сюрреалізму, казкар, романіст, есеїст, художник і дипломат. Брав участь у художній і літературній критиці. Залишив цікаві записи з численних поїздок по Європі та Африці.

Біографія Растко Петрович народився 3. березня 1898 р. у Белграді, був дев'ятим сином у батька Дімітрія Петровича, історика, та матері Мілеви, вчительки. Растко був молодшим братом Надежди Петрович, знаної художниці. 5 червня був хрещений у храму Святого Марка у Белграді. Його хресним батьком став новосадський письменник Яша Томич. Сім'я Петровичів була дуже помітною і шановною в Белграді. Будинок, де народився Р., було зруйновано під час бомбардувань Белграда 6 квітня 1941 р. У ранньому дитинстві залишився без матері, і турботу про нього взяли на себе сестри. У 1905-1914 рр. навчався у початковій школі та молодших класах гімназії в Белграді. У розпалі Балканські війни 1912 р. перервав освіту у гімназії. Пішов на фронт добровольцем, пройшов Албанію і переїхав до Франції, де закінчив гімназію у Ніцці, і на правах стипендіата французького уряду вступив до юридичного факультету у Парижі.

У Парижі зустрічався і спілкувався з багатьма поетами, художниками. Писав вірші, оповідання і доповіді про виставки живопису, публікував їх на своїй батьківщині. У 1921 р. видає унікальний комічний роман про життя древніх слов'ян «Бурлеск Господа Перуна бога грому». " Наприкінці 1922 р. видає збірку віршів «Одкровення». Протягом усіх цих років активно співпрацює в Белграді з численними авторами, такими як Мілан Дедінац, Марко Ристич, Тін Уєвич та інші. Їхня творчість започаткувала сюрреалізм у Сербії.

Пізніше працював клерком у Міністерстві закордонних справ, наприкінці 1923 р. був прийнятий помічником. Через це менше займався творчою діяльністю. У жовтні 1926 р. був призначений чиновником в Міністерстві закордонних справ місії у Ватикан під руку Мілана Ракича. М.Ракич ​​дозволяє йому подорожувати по Італії, Іспанії, Франції і Туреччині, і, найголовніше, по Африці. Таким чином, у 1930 р. вийшло його велике оповідання про свої подорожі під назвою « Африка ».

У 1935 р. був призначений віце-консулом шостого розряду у генеральне консульство в Чикаго. У 1936 р. переїхав на роботу в Вашингтон, як секретар посольства. Подорожує по США, Канаді, Мексиці, Кубі. У 1938 р. проведений в чин консула п'ятого розряду в Чикаго. Протягом ІІ світової війни жив у США. Писав вірші у збірку «Опівночні праці».

Захворів. У віці 51 року, 15 серпня 1949 р. раптово помер у Вашингтоні. Був похований на кладовищі Тінистого струмка у Вашингтоні (Shady Creek Cemetery in Washington). Посмертний прах було передано до Белграду тільки у червні 1986 р., похований на родинному цвинтарі на Новому кладовищі (Белград).

Праці Роман «Бурлеска Господа Перуна бога грома» (1921) Збірка поезій «Одкровення» (1922) Путівник «Африка» (1930) Роман «Люди говорять» (1931) Роман «День шости» (1941)

Растко Петрович, художник: Африка. Обкладинка книги «Африка», видавець Геца Кон, Белград, 1930. Міло Мілунович, художник: Одкровіння. Ілюстрація до збірки віршів Растко Петровича «Откровење». Штамп, 20 x 12 cм, видавець С. Б. Цвіянович, Белград, 1922. Растко Петрович, художник: Люди говорять. Обкладинка книги «Људи говоре», видавець Геца Кон, Белград, 1931.

Критика художнього мистецтва Растко Петрович залишив глибокий слід у сербській культурі і як художній критик. Активно брав участь у художній критиці у 1921 р., коли співпрацював з низкою газет, поперше в Загребі, а потім в Белграді. Фундатор «синтетичної критики» мистецтва, публікував статті у журналах «Зеніт» (Зенит), «Радикал»(Радикал), «Критика»(Критика), «Сучасник»(Савременик), «Думки»(Мисли), «Перехрестя»(Раскрсница, «Час»(Време). У 1931-1935 рр. був офіційним критиком журналу Політика , використовував ініціали 'N' . 'J' . — 'N' (исам) 'J '(а) (дослівно «Це Не Я»). У 1930-40-х рр. публікувався рідко, обирав тільки для нього цікаві об'єкти критики.

Отримав добру освіту в традиціях французької теорії та естетики мистецтва, та через свою вроджену чутливість став піонером і «протагоністом» модерної художньої критики в Сербії. Активно писав о сучасному мистецтві, серед художників його критичне судження було авторитетним і шановним та слугувало доброю рекомендацією. Це Також першим підтримав нові тенденції у сербському живописі — «конструктивізму» і «нового реалізму». Бачив сербське мистецтва в контексті актуальних європейських тенденцій свого часу.

Бібліографія (вибрано) 1921. Picasso, Зенит, № 3. стр. 7–8, Загреб 1921. Сава Шуманович і естетика високого реалізму у новому мистецтві, Савременик, річник XVI, № III. стр. 183—184, Загреб 1922. Мистецька виставка, Мисао, кн. X, св. 6. pp. 1686—1691, Белград 1923. Петар Палавичини, Раскрсница, кн. I, бр. 1. pp. 52–54, Белград 1926. Сучасний французький живопис, Српски књижевни гласник, кн. XIX. стр. 297—301, Белград 1929. З приводу виставки товариства «Земля» — Загреб, Нова литература, жовтень, № 11. стр. 315—316, Белград 1931. Андре Бретон, Време, 5 квітня, Белград 1931. Весняна виставка югославських художників, Политика, 11 травня, Белград 1931. Шоста виставка «Обліка», Политика, 8 листопада, Белград 1932. Живопис Ивана Радовича, Политика, 5 березня, Белград 1932. Виставка картин Милана Коньовича, Политика, 30 жовтня, Белград 1933. Художники «Зографа» в Художньому павільйоні, Политика, 22. март, Белград 1933. Тридцята річниця «Лади», Политика, 5 квітня, Белград 1933. Молодий чорногорець Петар Лубарда виставляється у Белграді, Политика, 17 травня, Белград 1933. Петар Добрович пише картину…, Политика, 28 жовтня, Белград 1933. Десята виставка товариства «Облік», Политика, 18 грудня, Белград 1934. Колективна виставка Зори Петрович, Политика, 5 січня, Белград 1934. Виставка Сретена Стояновича у Художньому павильоні, Политика, 21-22 квітня, Белград 1934. Живопис Петра Добровича, Политика, 12. децембар, Белград 1935. Леон Коен, сликар «Вечнога Јуде», Политика, 21 лютого, Белград 1935. Виставка «Землі», Политика, 3 березня, Белград 1935. Виставка Стояна Араліци, Политика, 22 березня, Белград 1935. Ще один чорногорський художник, Политика, 26 вересня, Белград

Музей Мемориальний музей Надежди и Растка Петровича Памятник Надежді та Растку Петровичам :sr:Растко Петровић#/media/File:Grob Nadežde i Rastka Petrovića.jpg

Література Сльози короля Петра: Читанка / Витезовић, Милован. ЗУСТРІЧ ГЛАВИ ДЕРЖАВИ І школяра Растко Петровича у байраках Албанії // Србиjа: национална ревиjа. — № 2. http://www.nacionalnarevija.com/tekstovi/br2/suzekraljapetra.html Diplomatski spisi / Rastko Petrović; prired. Miladin Milošević. — Beograd: Prosveta, 1994—260 str. Расткологија http://www.rastko.rs/knjizevnost/umetnicka/rpetrovic/studije/zbornik2003/mpantic.html Milenković, Pavle. ETNOLOŠKI ROMANTIZAM RASTKA PETROVIĆA // SOCIOLOGIJA, Vol. LII (2010), № 1, str. 55-74. http://www.doiserbia.nb.rs/img/doi/0038-0318/2010/0038-03181001055M.pdf

Посилання Життя, творчість та праці у електронному виданні Народна питалица Растко Петровић, Сербум | електронний журнал культури та освіти

Примітки