Legio I Pontica (I Понтійський легіон) — римський легіон часів пізньої імперії.
Історія Створено імператором Діоклетіаном у 288 році на території Римської Вірменії. Спочатку використовувався для придушення виступів в Ісаврії. Відомий по згадці префекта легіону Тита Аврелія Віктора.
У 297 році переведено до новоутвореної провінції Понту Полемонійського. Основною базою легіону стає велике місто Трапезунд, де змінив вексиларіїв XV Аполлонієвого легіону. З цього моменту виконував обов'язки лімітанів (прикордонних військ) для захисту від нападу кочовників. Водночас забезпечував тили римлянам під час війн з Персією Сасанідів.
Наприкінці IV ст. кількість легіону зменшено до 2000 легіонерів. Відповідно до Переліку почесних посад (Notitia dignitatum) легіон все ще перебував на початку V ст. у Трапезунді. Продовжував існувати за перших імператорів Східної Римської імперії. Підпорядковувався дуксу Вірменії.
Джерела Le Dictionnaire des Antiquités Grecques et Romaines de Daremberg et Saglio, Tome 3, vol. 2, pp. 1047–1093 M.P.Speidel, The roman army in Asia minor, in Armies and frontiers in Roman and Byzantine Anatolia, BAR International series 156, Oxford 1983.