По́ручі або нарукавники, на́ручніНаручи // Русско-украинский словарь. 2013. — елемент захисного обладунку, який слугує для захисту рук. У вужчому значенні — частина обладунку, що закриває передпліччя (від ліктя до кисті). Може бути як самостійним елементом захисного спорядження, так і частиною пластинчастого обладунку — у такому випадку вони споряджалися налокітниками. Поручі робили переважно з металу, але існували й шкіряні: як основа для кріплення металевих смуг (див. шинний захист кінцівок).
Опис Складові поручів у європейському обладунку: наплічник, нараменникРосійсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов); Словник українсько-російський 1927 р. (А. Ніковський) (, ) — частина обладунку, що захищає плече (плечовий суглоб). наплічник, опаха (, )— частина обладунку, що захищає верхню частину руки (плече). налокітник, локітникРосійсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) (, )— частина обладунку, що захищає лікоть. поручі, на́ручні, нару́ччя, карваш (, ) — частина обладунку, що захищає передпліччя.
Історія
Див. також Маніка — давньоримські поручі з окремих сегментів, які захищали всю руку Нарукавник — широка смуга шкіри, що кріпилася до лівого рукава лучника для захисту руки під час стрільби
Примітки
Джерела Наручи. Защитный долгожитель