Старі́ Бро́ди — південно-східна частина міста Броди на Львівщині, колишнє підміське село.
Географія Старі Броди розташовані в клині річок Бовдурка та Суховілка, що колись були повноводними. У 1982 році тут було виявлено сліди броду-переправи через болото — двохсотметровий піщаний насип.
Урочища
Голда — неіснуючий пагорб, який знаходився в районі сучасного в’їзду на Старі Броди з боку Львова (вважається найбільш ймовірним місцем розташування руського городища). Горбки — присілок Старих Бродів, район сучасної вул. Підберезної. Заставки. За Коморою. Липки — цю назву мала у минулому територія, обсаджена липами, на якій наприкінці 1920-1930-х років знаходився стадіон «Богун». Тут традиційно проводилися різноманітні національні свята, фестини, політичні віча міста Броди та Бродського повіту. В урочищі у 1995 році споруджено храм Собору Пресвятої Богородиці. Новиччина — частина Старих Бродів від місця, де колись стояла дерев'яна церква Собору Пресвятої Богородиці і Святої Теклі до межі з Дітківцями, що колись була самостійним присілком. Піски.
Геральдика На урядовій печатці старобрідської громади був герб села — схрещена коса та граблі сполучені серпом, а по колу напис: «Старі Броди враз з Новиччиною».
Населення
+ Населення Старих Бродів (згідно польського опису та австрійського урядового перепису)РікЗагаломримо-католикигреко-католикиюдеї 1880 1 703 783 550 369 1914 2 254 1931 2 423 1939 1 668 588 965 102+
Історія На південному сході Бродів розташоване його передмістя — колишнє село Старі Броди. Це поселення є набагато давнішим від самих Бродів, оскільки на це вказує його назва, а також підтверджують численні археологічні знахідки та дослідження, що проводилися у цій місцевості. Тут, у районі сучасних вулиць 22 Січня та Полуботка, сходяться колись повноводні річки Суховілка та Бовдурка, існували місця переправи через ці річки та довколишні болота — так звані «броди», що й дали назву цьому поселенню.
Під час археологічних досліджень у 2017 році в урочищі Заставки було виявлено поселення кам'яної доби, а також поховання Висоцької культури. Скоріше за все, поблизу було й поселення цієї культури, але його не було виявлено, найімовірніше, що його знищено навколишньою забудовою. Натомість, в урочищі За Коморою, поблизу залізничної колії, виявлено поселення висоцької культури. Розкопки в урочищі Заставки, свідчать про те, що вже тоді існували торговельні відносини (зв'язки) між місцевими племенами готів та Римською імперією. Тоді ж само в урочищі Горбки виявлено поселення черняхівської культури. Численні знахідки поселень ранньослов'янських племен II—IV століття дають підставу твердити, що в клині між Заставками та золочівським і підкамінським шляхами існували давні поселення і саме з них починається історія давніх Бродів.
В період Київської Русі на території Старих Бродів існувало поселення, вперше згадане у «Повчанні Володимира Мономаха своїм дітям» (1084). Тут відбулися дві великі зустрічі між київським, на той час чернігівським, князем Володимиром Мономахом та волинським — Ярополком Ізяславичем (1084, 1085). Є підстави твердити те, що ця подія відбулася саме на території Старих Бродів, в урочищі «Під Коморою». На згадку про подію 14 вересня 1984 року відкритий пам'ятний знак до 900-річчя Бродів. Вважається, що у 1241 році поселення Броди було знищене татарськими ордами хана Батия, але безпосередніх доказів (писемних згадок чи археологічних знахідок), котрі підтверджували цей факт немає.
Наступні згадки про поселення Броди датуються XIV—XV століттями, що на той час входило до складу так званого «Олеського ключа». По смерті короля об'єднаного Руського королівства Юрія II Болеслава, Олеський замок разом з навколишніми землями («Олеський ключ») у 1340 році перейшли до литовсько-руського князя Любарта Ґедиміновича, який став останнім королем Руського королівства. 1366 року мав сутички з поляками, втримав частину Волині, але втратив на користь Казимира III Холмську, Белзьку землі та ВолодимирKuczyński S. Lubart Dymitr (w. XIV)… — S. 576.. Після польського походу Любарт уклав договір з польським королем Казимиром Великим, за яким останньому відходили Олеський замок разом з округою й до 1382 року перебували у власності польських та угорських королів.
У 1432 році Брідщину, як складову частину колишнього Галицько-Волинського князівства, було прилучено до новоствореного Руського воєводства у Королівстві Польському, а саме поселення Броди відійшло до його Львівської землі. У 1441 році польський король Володислав ІІІ Варненчик привілеєм надав шляхтичу Іоану Сененському за вірну службу та оборону руських земель від татар у володіння землі так званого «Олеського ключа». До 1580 року поселення належало Сененським, але через значні борги нащадки Іоана Сененського вимушені були продати частину володінь, у тому числі й Броди, воєводі белзькому Станіславові Жолкевському.
Станіслав Жолкевський, у статусі нового власника цих володінь, для убезпечення від набігів татар, вирішує між селами Броди та Лагодовим на острові (нині — Островчик знаходиться у межах міста), що розташовувався посеред ставу Копень (на думку Дмитра Чобота, цей став міг входити до складу системи ставів, які давніше сприймали як Амадоцьке озероЧобіт Д. Клавдій Птоломей і Амадоцьке озеро // Пам'ятки України. — Київ, 2013. — № 10 (230) (жовтень). — С. 49.) за його сприяння було споруджено замок. Поряд новий дідич вирішив закласти місто, яке пізніше, як і замок постановив назвати Любичем — за назвою родинного гербу ЖолкевськихЗ минувшини міста Бродів… — С. 2. та будувати костел святого СтаніславаWolne miasto handlowe Brody… — S. 6.. Нова назва населеного пункту швидко поширилося на все поселення, знане колись, як Броди, а поселення, що існувало до спорудження замку — стали Старими Бродами. У відомостях XV століття згадуються як Триброди, а від XVI століття — с. Броди. Так, на спеціальній карті військового картографа Боплана, виданій 1650 року Броди були позначені двічі: «Brodi», що відповідає місцю знаходження місцевості Старі Броди та «Brody» — сучасна центральна частина Бродів.
Протягом 1580—1939 років бродівський замок з навколишніми селами (разом зі Старими Бродами) були у власності родин Жолкевських, Конецпольських, Собеських, Потоцьких, Молодецьких.
Прокладання залізничної колії до Бродів, спорудження вокзалу та розбудова ряду промислових об’єктів у південній частині міста наприкінці XIX — початку XX століть дала відчутний поштовх у розвитку Старих Бродів. Так, до початку першої світової війни, у порівнянні з іншими повітовими містами Галичини, в межах Старих Бродів було збудовано найбільша кількість промислових підприємств. За даними опису 1880 року тут працювали паровий та вальцевий млини, дві фабрики рому та лікерів, дистилярня спирту, фабрика свічок, рафінерія нафти, миловарня та лоївня, виробництво терпентини, оцту та пудри, броварня, вапнярня, парова прядильня та костярня, а також діяла перша в регіоні фабрика води колонської «Леліва», власницею якої була графиня Марія Тишкевич.
Наприкінці XIX століття власником одного з маєтків на Старих Бродах, що знаходився за урочищем Заставки, став спольщений німець промисловець Артур Шнель. Це був фільварок з палацом та великим парком. За радянських часів у палаці містилася адміністрація та казарма обслуговчого персоналу, а на території парку — приміщення сховища авіаційних боєприпасів. Неподалік, при межі урочища Новиччина та села Дітківців знаходився маєток баронеси Юлії Радзейовської, що був знищений під час першої світової війни.
У 1900 році на східному боці золочівського шляху, на Старих Бродах споруджений найбільший бродівський паровий млин. Це була шестиповерхова споруда з потужностями, що дозволяли перемелювати близько десяти вагонів пшениці на добу. Млин згорів під час першої світової війни, коли у 1915 році російські війська, відступаючи, підпалили споруду.
1 листопада 1918 року, як наслідок боротьби українського народу за незалежність, після поразки Австро-Угорщини у першій світовій війні та розвалу багатонаціональної Габсбурзької монархії у Бродах та околицях було встановлено українську владу. Підрозділи УСС заволоділи містом, попередньо загін хорунжого С. Орищина зумів нейтралізувати полк угорської артилерії на залізничній станції «Броди». З цим були не згодні місцеві поляки, які в українцях бачили вже не друзів, а ворогів. Так, 3 листопада 1918 року, польські загони, сформовані в лісах під Язлівчиком з метою проведення збройного виступу з встановленням польської влади у Бродах. Підрозділи УСС очолювані старобрідщанином Миколою Лящуком після нетривалого бою оточили поляків та примусили їх здатися у полон. Українська влада на чолі з війтом-комісаром Миколою Сакалюком проіснувала на Старих Бродах до 22 травня 1919 року, а 23 травня того ж року, в результаті наступу польської армії, до Бродів увійшли передові частини армії генерала Юзефа Галлера. І хоча в результаті Чортківської офензиви частинами Першого Корпусу УГА 23 червня того ж року Броди й околиці знов було звільнено, але вже 28 червня місто знову було захоплено поляками.
За різними підрахунками у подіях Перших визвольних змагань українського народу 1917—1921 років взяло участь 25 старобрідщан (у тому числі 8 старшин), які служили переважно в підрозділах УГА.
Розпорядженням міністра внутрішніх справ Польщі від 14 жовтня 1933 року сільські ґміни Старі Броди, Фільварки Великі, Фільварки Малі та Смільне Бродського повіту було включено до складу міської ґміни БродиKomunikat o zmianie granic miasta Brody i miasta Kamionka Strumiłowa w w województwie Tarnopolskim // Tarnopolski Dziennik Wojewódzki — 1933. — № 14. — S. 170. .
Під час другої світової війни у лавах різних військових формувань служили 69 старобрідщан. Так, у польському війську їх налічувалося 12, Червоній армії — 12, народній (порядковій) міліції — 7, німецькому війську — 12, дивізії «Галичина» — 16 та УПА — 10 осіб.
У повоєнні роки Старі Броди були центром однойменної сільської ради, головою якої був Омелян Луміковський. До 1965 року Старі Броди мали статус села, а межею між містом та селом був місток біля колишнього комбікормового заводу при сучасній вул. 22 Січня. Старобрідська сільська рада була ліквідована Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 7 червня 1965 року, а село Старі Броди з присілками Заставки та Парцеляція приєднано до міста Броди.
Історичні пам'ятки Культові споруди Дерев'яна церква Собору Пресвятої Богородиці і Святої Теклі була збудована 1743 році в гуцульському стилі з великою банею у середині. Посвячена була на честь святої Теклі, найімовірніше, так багатий власник маєтку, чиїм коштом була збудована церква, хотів увічнити пам'ять своєї померлої дружини або дочки. У 1819 та 1907 роках проведено реконструкції храму, а 1928 року — придбаний дерев’яний престол, вирізьблений майстром Наконечним з Кам’янки Струмилової. У 1932–1934 роках церкву розмалювали майстри Олександр з Дітківців, його син, Луків та брат тодішнього пароха В. Гаврилюк. Під час війни в неї влучив снаряд і церква згоріла. Збереглася лише дерев'яна дзвіниця, яка нині потребує реставрації. 2010 року поруч з місцем при вул. Старобрідській, де колись стояла церква, встановлена невеличка каплиця.
Жіночий монастир Служебниць з каплицею (вул. Низька, 17) В цьому будинку при сучасній вул. Низькій у першій половині XX століття містився кляштор та каплиця сестер Служебниць. Після того як під час війни згоріла дерев'яна церква Собору Пресвятої Богородиці, то у монастирській каплиці протягом 1944-1946 років проходили служби греко-католицького обряду. Монастир був закритий у 1946 році, а нині у цьому приміщенні міститься Бродівський ДНЗ № 6 «Теремок».
Синагога (вул. Тернопільська) У 1930-х роках на Старих Бродах (в межах сучасної вул. Тернопільської) була споруджена синагога. Під час другої світової війни божниця зазнала значних руйнувань, а по війні її будівля була розібрана.
Храм Собору Пресвятої Богородиці (вул. Тернопільська, 29а)