Van Halen — американський рок-гурт, заснований в місті Пасадена, Каліфорнія, США в 1972 році. Гурту вдалося добитися значного успіху відразу після виходу у 1978 році їхнього дебютного альбому з однойменною назвою. На 2007 рік Van Halen продали понад 80 мільйонів платівок по всьому світу і мали найбільше число хітів, які посіли першу сходинку в чартах «Billboard». Під час розквіту хеві-металу — в 1980-х, вони також були лідерами «Billboard» за кількістю пісень, що входять до Топ-100, випередивши всі хард-рокові та металеві команди. Згідно з Американською асоціацією звукозаписної індустрії (RIAA), Van Halen знаходяться на 20-му місці в рейтингу гуртів, що найкраще продаються і артистів всіх часів, з кількістю проданих дисків понад 56 мільйонів тільки у США. Van Halen — один з п'яти рок гуртів, яким вдалося продати два альбоми тиражем понад 10 мільйонів кожен в США.
Крім запаморочливого успіху, гурт відомий ще й своїми розбірками з музикантами. Численні виходи з гурту вокалістів Девіда Лі Рота і Семмі Гаґара повні суперечливих чуток і найрізноманітнішими твердженнями в засобах масової інформації. Після турне 2004-го року гурт зник з очей публіки до 2006-го, коли почали просочуватися чутки про нового бас-гітариста і черговий реюніон з Девідом Лі Ротом, що збіглося з виступом гурту в Залі Слави Рок-н-Ролу в березні 2007-го. Після року чуток і домислів, Van Halen грали в турне з Ротом наприкінці 2007-го по північній Америці. Турне тривало до 2008 року, і музиканти обіцяли випустити новий альбом і DVD з цього турне.
Історія
Період з Девідом Лі Ротом (1974—1985) Ранні роки
Брати Вен Гейлен почали спільну музичну діяльність, коли Едді сів за барабани, а Алекс взяв гітару. Але іноді, поки Едді розносив газети, Алекс потайки сідав за барабанну установку Едді і грав. З часом Едді дізнався про це, і був так розчарований, що сказав братові: «Ну і біс з тобою, тоді я буду грати на гітарі»Everybody Wants Some: The Van Halen Saga by Ian Christie, ISBN 978-0-470-03910-6, взявши гітару Алекса. У 1972 брати створили гурт під назвою «Mammoth», на якій Едді значився як гітарист-вокаліст, Алекс Вен Гейлен — на барабанах, а Марк Стоун на бас-гітарі. Вони орендували апарат у Девіда Лі Рота, але вирішили заощадити за рахунок того, що дозволили Девіду стати лідер вокалістом, хоча й раніше вони прослуховували його і не хотіли брати. Через два роки гурт вирішив замінити Стоуна. Тому був прослуханий Майкл Ентоні — басист і вокаліст з місцевого гурту «Snake». Після джем-сейшену, що тривав цілу ніч, Майкла взяли в гурт на місце бас-гітариста і бек-вокаліста.
Незабаром хлопці виявили, що їхнє ім'я вже використовувалося іншим гуртом, і вони вирішили поміняти назву на «Van Halen». Рот говорив, що це була його ідеяCrazy from the Heat by David Lee Roth. Вони грали на вечірках, які влаштовуються на задньому дворі, а також на сцені-вантажівці в Парку Гемілтон. Згодом вони грали по клубах Пасадени і Голівуду, й почали набирати аудиторію, завойовуючи популярність за рахунок самостійного піару — перш ніж грати, вони розкидали флаєри в місцевих школах. Незабаром, таким чином, вони зібрали значну підтримку.
У 1974 гурт отримав першу роботу поза Пасаденою, в колись відомому нічному клубі Газзаррі на Сансет-Стріп. Вони вже намагалися туди потрапити, але тодішній власник сказав, що «вони занадто гучні» і не погодився найняти їх. Але нові менеджери — Марк Алгоррі і Маріо Міранда, які по волі випадку стали займатися клубом, погодилися на цю угоду. Незабаром після цього Van Halen записують перше демо на нині закритій студії Cherokee Ranch Studios в Нортріджі, де щойно завершили роботу над альбомом «Steely Dan». Після цього вони стали найбільш значущим гуртом на Сансет-Стріп Голлівуду середини 70-х, і постійно грали в таких відомих клубах як Whiskey Go Go.
У 1977 в клубі Газзаррі їх побачив Джин Сіммонс з гурту «Kiss» і профінансував їх другу демо стрічку, відправивши гурт в Electric Lady Studio в Нью-Йорк, щоб записати пісні «House of Pain», «Running with the Devil». Едді не сподобалося демо, оскільки він використав не своє обладнання, а крім того, йому довелося накладати одну гітарну доріжку на іншу. Сіммонс хотів змінити назву Van Halen на «Daddy Shortlegs» і навіть придумав дизайн обкладинки, але гурт вирішив залишити свою колишню назву. Далі Сіммонс відніс демо директору гурту «Kiss». Той відповів, що «вони не мають шансів», і, отримавши негативний відгук, Сіммонс припинив подальшу співпрацю з гуртом Van HalenVan Halen: The Early Years movie.
Van Halen
В 1977 Мо Остін і Тед Темплмен з компанії Warner Bros. Records побачили Van Halen наживо в клубі Starwood в Голлівуді. Хоча публіки було мало, хлопці наскільки вразили власників, що протягом тижня їм запропонували контракт. Так Van Halen записали свій однойменний перший альбом на студії Sunset Sound. Запис проходив з середини вересня по початок жовтня 1977-го. Гітари писалися один тиждень, а наступні два писався вокал. Всі треки були зведені так, що накладок або дабл-треків практично не було. Принципово були залишені деякі незначні похибки, а також прості аранжування, для того, щоб надати запису відчуття живого виконання.
У цей час вони продовжували грати в різних місцях у південній Каліфорнії, зробивши кілька значущих концертів в Конвеншен Центрі в Пасадені, організованих їх промоутером і імпресаріо Стівом Тортомасі, який був щільно пов'язаний з місцевою рок-н-рольною сценою.
Після виходу альбом «Van Halen» зайняв 19 сходинку в поп чартах хіт-параду «Billboard», і це стало одним з найбільш комерційно успішних фатальних дебютів1970s 100 Best-Selling Albums according to industry sales. Альбом широко відомий під гард-роковою маркоюRolling Stone Top 500 Greatest Albums Ever Made. У нього включені пісні, що стали класикою Van Halen, такі як «Running with the Devil» і гітарне соло «Eruption», в якому Едді використовував гітарну техніку «теппінг». Гурт гастролював приблизно рік, відкриваючи концерти «Black Sabbath» і завойовуючи репутацію. Унікальною фішкою гурту стало гітарне чаклунство Едді Ван Галена і пишність Девіда Лі Рота, що згодом зробило їх конкурентами.
Вони повернулися в студію в 1979, для того щоб записати другий альбом, схожий за стилістикою, під назвою «Van Halen II». В альбом увійшов їхній перший хітовий сингл «Dance the Night Away».
У березні 1980 року гурт видає альбом Women and Children First.
Але під час запису наступного диску під назвою «Fear Warning» в гурті стали проявлятися тертя. Альбом вийшов дещо похмурим і не отримав серйозного комерційного успіху.
Альбом Diver Down, що вийшов в 1982 році був значно кращим. Гурт отримав місце в книзі рекордів Гіннеса за найдорожчий виступ — 1.5 мільйона доларів за 90-хвилинний сет на фестивалі US Festival. Незважаючи на те, що гурт повернувся в форму, розбіжності між Едді і Девідом тривали, і це призвело до тертя також з іншими членами команди. За словами найвідомішого світового басиста Біллі Шихана, після того, як його гурт «Talas» завершила турне з Van Halen, до нього підійшов Едді і попросив замінити Майкла Ентоні. Причини цього так ніколи і не стали відомі Шиханові, оскільки з цього нічого не вийшло.
Наступний альбом Van Halen 1984, що вийшов 9 січня 1984 року, став вершиною комерційного успіху. Він був записаний на щойно відбудованій власній студії Едді — 5150 Studios. На диску зазвучали клавішні, які перш використовувалися досить рідко. Клавішний програш і вокальна мелодика хіта Jump вивела гурт в Топ 1 поп-хітів і визначила їх номінацію Греммі. На диску були й інші хіти — «Panama», «I'll Wait», «Hot for Teacher». На багато пісень були відзняті відео, які крутилися на MTV. Альбом хвалили як критики, так і фани, і він зайняв другий рядок хіт-параду «Billboard», відразу ж за Джексонівським «Трилером».
Однак даний диск став одночасно і переломним моментом в історії гурту. Просто посеред турне як сценічні, так і особисті тертя між музикантами досягли свого піку. В інтерв'ю, даними різними учасниками Van Halen, називались різні причини, але загалом вони стосувалися суперечок про загальне звучання гурту і його сценічний імідж. Роту не подобалося, що Едді грає поза гуртом, не узгоджуючи цього з гуртом, а Едді нудило від царської поведінки і сценічного образу Девіда Лі Рота. В останнього, однак, також була успішна сольна кар'єра зі своїм власним хітом і EP-диском (ремейк на класику «Beach Boys» під назвою «California Girls»), а також пісні «Just a Gigolo»). Роту також запропонували роботу в кіно від компанії Warner Bros, хоча пізніше пропозицію було скасовано. Першого квітня 1985-го Рот іде з гурту Van Halen.
Період з Семмі Гаґаром (1985—1996)
Едді запросив Петті Сміт зі Scandal взамін Рота, але вона відмовилася. Потім Едді познайомили з Семмі Гаґаром, який у 70-х співав у гурті Montrose і на той час був досить успішним сольним артистом. Гаґар погодився приєднатись до гурту, і також грав на ритм гітарі на сцені, щоб ущільнити звук Van Halen.
В 1986 році вийшов альбом 5150, який злетів на саму вершину хіт-параду Billboard. На диск увійшли сингли з переважанням клавішних партій, такі як «Why Can't This Be Love?», «Dreams», «Love Walks In». На диску були представлені різні пісні, від драйвової «Get Up» і фатальної «Summer Nights» до рифової «Good Enough» з важкою гітарною партією. Щоб оголосити про нову еру в історії гурту, на обкладинці з'явився новий логотип. Логотип був схожий на старий, але смужки тепер наче б огинали невидиму сферу. Альбом 5150 вважається найсильнішим періоду з Семмі Гаґаром.
Після гурт відправився в турне в підтримку альбому по північній Америці. Тур називався «1986 Tour», як і попередній «1984 Tour» на підтримку попереднього диска. Van Halen показали, що концертна діяльність з новим вокалістом була нічим не гіршою, ніж з Ротом. Після гастролей була випущена відеокасета Live Without a Net. Під час турне Гаґар хотів мінімізувати кількість пісень, записаних до нього з Девідом Лі Ротом, які не були однозначною класикою гурту. Ця тенденція тривала і далі і пісні з Гаґаром поступово заміняли в сет-листі пісні, записані з Девідом.
Всі чотири студійні альбоми періоду з Гаґаром досягли першого рядка в поп-чартах Billboard, а також сімнадцять синглів пробили планку топ-12 в мейнстрімових рок-чартах. У цей період «When It's Love» досяг Топ 5. Крім того, гурт Van Halen номінували на дві Греммі — як найкращий виступ у стилі Гард Рок 1991 року і найкращий вокал в альбомі For Unlawful Carnal Knowledge. Van Halen продовжували купатися в променях слави протягом усієї середини 90-х. У 1995-му багато фанів були здивовані підтримкою Van Halen гурту Bon Jovi в їх європейському літньому турне.
Однак під час записів саундтрек до фільму «Twister» почалися тертя між Гаґар і братами Ван Гален, що завершилось відходом Гаґара в 1996 році. Гурт записав пісню «Human Being», до якої Едді довелося написати весь текст, оскільки тексти Гаґара «були заслабкі». Це засмутило Гаґара і коли вони збиралися писати другу пісню до фільму, Гаґар виїхав на Гаваї. Він не хотів брати участі в роботі, оскільки це «образило б фанатів», а тому пісня обернулася на інструментальну композицію Едді і Алекса і отримала назву «Respect the Wind».
Гурт також працював над компіляційним альбомом, до якого Гаґар також не хотів мати стосунку, оскільки вважав, що це не те, чого хочуть фанати і не те, що потрібно самому гурту, оскільки подальша кар'єра ще була відкрита. Це призвело до конфлікту між Гаґаром і новим менеджером Реєм Деніелсом. Гурт працював над компіляцією з великою неохотою.