Гаврилівка (у 1931—2016 роках — Гри́шине) — село в Україні, у Роменському районі, Сумській області. Населення становить 653 особи. Входить до складу Роменської міської громади. До 2020 року орган місцевого самоврядування — Гришинська сільська рада.

Географія Село Гаврилівка розташоване на березі річки Олава, вище за течією на відстані 1,5 км наявне село Чижикове, нижче за течією село Бацмани. Селом протікає струмок, що пересихає. Поруч пролягає автомобільний шлях .

Населення За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року в селі мешкало 653 особи.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним: + Мовний склад населення с. ГаврилівкаМоваЧисло ос.Відсоток українська 631 96,63 російська 18 2,75 молдовська 2 0,31 інші 2 0,31+

Історія

Відоме з XVIII століття як село Гаврилівка. Заснував козак Гаврило. В 1764 році на пагорбі, де тепер розташований сільський будинок культури, була збудована дерев'яна церква. У 1778 році пан Грек, із сусіднього хутора Греків (нині село Миколаївське) запропонував парафіянам розширити церкву. Для цього він особисто наймає майстрів та виділяє частину свого лісу. У 1847 році в Гаврилівці існувало церковно-приходське училище.

Річка Олава ділить село на дві частини. на правому березі розміщувалися кутки — Гора, Причепилівка, Усівка, Дебелівка, Слобода. На лівому березі — Ведмедівка, Загребля, Ріпки, Поділ, Вигін.

У 1910-х роках у селі збирав фольклор відомий український фольклорист та етнограф Павло Гнідич.

У 1920-х роках в селі почалися масові розкуркулення. В цьому році утворено перший колгосп «Мирна праця». Землі було 41 гектар, пара волів, 4 коня, дряпачі, борони, молотарка — загалом все те, що забрали в «куркулів».

До 1923 року село перебувало в складі Бацманівської волості Роменського повіту Полтавської губернії. У 1923—1933 роках село входило до складу Великобубнівського району, а від 1933 року — до Талалаївського.

У 1931 році в Гаврилівці під час примусової колективізації повсталі українські селяни вбили місцевого комуніста Григорія Сім'ю. Того ж року більшовицька влада перейменувала Гаврилівку на Гришине, чим увічнили пам'ять Григорія Сім'ї. У 1930-х роках місцеві комуністи розбили та спалили козацьку церкву. Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1932—1933 та 1946—1947 роках. В бойових діях на різних фронтах німецько-радянської війни брали участь 379 мешканців Гришиного, з них 101 нагороджено орденами й медалями, 128 чоловік загинули. На їх честь односельці встановили пам'ятник. За тимчасової німецької окупації майже все село було спалене, 330 юнаків і дівчат вивезено на примусові роботи до Німеччини. Учасника партизанського руху вчителя Я. Я. Короткого окупанти стратили через повішення, а вчителя Л. Я. Ігнатенка разом з сім'єю спалили живцем.

19 травня 2016 року відновлено історичну назву села.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області», село увійшло до складу Роменської міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Роменського району(1930—2020), увійшло до складу новоутвореного Роменського району.

Політика Парламентські вибори, 2019 На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 590494, розташована у приміщенні будинку культури.

Результати зареєстровано 347 виборців, явка 52,74 %, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 39,78 %, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 24,31 %, за Радикальну партію Олега Ляшка — 10,50 %. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Максим Гузенко (Слуга народу) — 31,67 %, за Віктора Ладуху (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 28,33 %, за Анатолія Кобзаренка (самовисування) — 15,00 %.

Соціальна сфера

Гришинський навчально-виховний комплекс: заклад загальної середньої освіти I—II ступенів — заклад дошкільної освіти Роменської міської ради Сумської області. Гришинський сільський будинок культури.

Пам'ятки Спільна могила радянських солдат, полеглих при визволенні села; Могила Г. В. Сім'ї, активіста колгоспного руху; Пам'ятний знак О. П. Потебні, українському мовознавцю.

Відомі люди

Ємець Максим Кузьмич (1878—1938) — державний службовець УНР, фінансист у галузі залізничного транспорту, громадський діяч. Потебня Олександр Опанасович (1835—1891) — український мовознавець, філософ, фольклорист, етнограф, літературознавець, педагог, громадський діяч. Народився на хуторі Чепене (Манева) поблизу села Гаврилівка. Зозуля Олександр (31 травня 1989 — 22 травня 2022) — український військовик, сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Загинув у м. Попасна, Луганської області.

Примітки

Посилання