Трагедія на Евересті — подія, яка трапилась 10–11 травня 1996 року, коли на схилах гори загинуло 8 альпіністів. Загалом за 1996 рік загинуло 15 людей, що зробило цей рік одним із найсмертоносніших за усю історію сходжень. Більше людей загинуло лише у 2014 році у результаті сходження лавини, викликаної падінням серакі (16 людей) та 2015 року, коли базовий табір накрила лавина, викликана землетрусом. Травнева трагедія набула широкого розголосу в пресі й альпіністському співтоваристві, поставивши під сумнів доцільність комерціалізації Евересту.

Трагедія сталася в результаті незадовільної підготовки експедицій і поганих погодних умов, в результаті чого загинуло п'ять людей на південній стороні та три на північній. Після трагедії багато учасників експедиції, які вижили, висловлювали свою теорію того, що сталося. Так, американський журналіст Джон Кракавер, який вирушив в експедицію на Еверест за завданням журналу «Outside», описав трагедію у своїй книзі «У розріджене повітря» ()Krakauer, Jon (1997). Into Thin Air: A Personal Account of the Mount Everest Disaster (1997 ed.). Doubleday. ISBN 978-0-385-49208-9., де публічно засудив комерціалізацію Евересту, яка, на його думку, стала однією з причин трагедії. Книга стала національним бестселером у США. Іншу думку висловив казахський альпініст Анатолій Букреєв у книзі ()Boukreev, Anatoli; G. Weston Dewalt (1997). The Climb: Tragic Ambitions on Everest. New York: St. Martins. ISBN 978-0-312-96533-4.. Також тодішні події описує Бек Везерс з експедиції Роба Голла у своїй книзі «Залишений помирати: Мій шлях додому з Евересту» ()Weathers, Beck; Stephen G. Michaud (2000). Left For Dead: My Journey Home from Everest. New York: Villard. ISBN 978-0-375-50404-4., та Лене Гаммельгаард з експедиції Скотта Фішера у книзі «Підіймаючись вгору» ()Gammelgard, Lene (2000). Climbing High: A Woman's Account of Surviving the Everest Tragedy. New York: Perennial. ISBN 978-0-330-39227-3.. У 2014 році Лу Казішке з експедиції Роба Голла видав книгу Lou Kasischke, 2014. After the Wind: 1996 Everest Tragedy — One Survivor's Story. Good Hart Publishing. ISBN 978-1940877006., а у травні 2015 року Майк Трумен, який координував порятунок людей з базового табору, опублікував книгу Trueman, Mike (2015). The Storms: Adventure and Tragedy on Everest. Sheffield, UK: Baton Wicks. ISBN 978-1-898573-95-1..

Також події травня 1996 року на Евересті лягли в основу телефільму «У розріджене повітря: Смерть в горах» (, 1997) та кінофільму Еверест (2015).

Історія

Комерційні експедиції На початку 1980-х років почалася справжня ейфорія по підкоренню Евересту, яка призвела до значного збільшення кількості охочих потрапити на «Вершину світу». В цей час з'являються перші комерційні експедиції та гіди-провідники, готові здійснити будь-яку мрію клієнта. Вони беруть на себе все: доставку учасників у базовий табір, організацію шляху і проміжних таборів, супровід клієнта і його підстраховку на всьому шляху вгору і внизБукреев А. Н., стр. 9. При цьому підкорення вершини не гарантувалося. У гонитві за прибутком деякі гіди беруть клієнтів, які взагалі не в змозі зійти на вершину. Зокрема, Генрі Тодд з компанії «Гімалайські гіди» стверджував: «… оком не моргнувши, ці керівники привласнюють собі великі гроші, чудово розуміючи, що жодних шансів у їхніх підопічних немає».Букреев А. Н., стр. 59 Ніл Бідлман, гід групи «Гірське божевілля», ще до початку сходження зізнався Анатолію Букрєєву, що: «… у половини клієнтів немає жодних шансів на вершину; для більшості з них сходження закінчиться вже на Південній сідловині (+7900 м)»Букреев А. Н., стр. 96.

Знаменитий новозеландський альпініст Едмунд Гілларі вкрай негативно ставився до комерційних експедицій. На його думку, комерціалізація Евересту «ображала гідність гір»Букрєєв А. Н., стор. 87.

Південна сторона

Експедиції Навесні 1996 року кілька комерційних експедицій прибули до базового табору, що розташований на висоті 5400 м. Звідси альпіністи, керівники груп та шерпи починають підйом на вершину, через льодопад Кхумбу, долину Мовчання та, обійшовши з флангу Лхоцзе, дістаються до четвертого табору на південному сідлі. Звідси в ніч з 9 на 10 травня починається завершальний підйом на Еверест.

Комерційна експедиція «Консультанти з пригод» Компанія з Нової Зеландії (Adventure Consultants), якою керував Роб Голл, почала підйом на вершину 9 травня 1996 року приблизно о 23:35. У складі експедиції взяли участь1996 Adventure Consultants Everest expedition: Remembering those who died: Гіди: Роб Голл (, 35 років) — новозеландець, керівник групи. Майк Грум (, 37 років) — австралійський альпініст. Енді Гарріс (, 32 роки) — досвідчений гід, пілот вертольота з Нової Зеландії Клієнти: Френк Фішбек (, 54 роки) — німецький фотограф. Даг Гансен (, 46 років) — американський службовець, захоплювався альпінізмом, Еверест став його п'ятим з підкорених восьмитисячників. Стюарт Гатчінсон (, 46 років) — канадський лікар, мав досвід сходжень. Лу Казішке (, 54 роки) — підкорив шість з Семи вершин. Джон Кракавер (, 42 роки) — американський журналіст, мав досвід сходження на Серро-Торре. Ясуко Намба (, 47 років) — досвідчена японська альпіністка, підкорила всі Сім вершин. Джон Таск (, 46 років) — австралійський лікар-анестезіолог, досвідчений альпініст. Бек Везерс (, 49 років) — американський патолог. Шерпи: Анг Дорчже (). Лхакпа Чхірі (). Наванг Норбу (). Камі ().

Комерційна експедиція «Гірське божевілля» Комерційна експедиція (Mountain Madness), яку очолював Скотт Фішер, почала підйом на вершину з четвертого табору о 00:05 10 травня 1996 року. У складі експедиції взяли участь: Гіди: Скотт Фішер () — керівник експедиції. Анатолій Букреєв — підкорювач 11 восьмитисячників, включаючи Еверест (1995). Ніл Бейдлман () — сходив на Макалу з Букреєвим в 1994 році Букрєєв А. Н., стор. 57 ; досвіду роботи гідом на великій висоті не мав Букрєєв А. Н., стор. 56 .

Клієнти: Мартін Адамс (, 47 років) — здійснював сходження на Аконкагуа, Деналі і Кіліманджаро, американець. Шарлотта Фокс (, 38 років.) — підкорила всі 54 вершини- (гори висотою понад 14 000 футів, тобто 4200 м) Скелястих гір в Колорадо, а також два восьмитисячники (американка). Разом зі своїм партнером і другом Тімом Мадсеном працювала рятувальником на гірськолижних трасах в Колорадо. Загинула 24 травня 2018 року в себе вдома внаслідок падіння зі сходівCharlotte Fox, 1957—2018, Accomplished High-Altitude Mountaineer, Dies in Telluride. Лене Гаммельгард (, 35 років) — досвідчена альпіністка (датчанка). Дейл Круз (, 45 років) — друг Скотта Фішера, здійснював сходження вперше. За словами інших членів групи, Круз взагалі не переносив висоти Букрєєв А. Н., стор. 58 . Тім Мадсен (, 33 роки) — володів великим досвідом сходжень в Колорадо і Канадських Скелястих горах, але досвіду підкорення восьмитисячників практично не було. Сенді Гілл Піттман (, 41 рік) — репортерка, підкорила шість з Семи вершин. Піт Шенінг (, 68 років) — один з перших американців, які підкорили Масив Вінсона і Гашербрум I. Клів Шенінг (, 38 років) — племінник Піта Шенінга; колишній чемпіон США з гірськолижного спуску, досвіду сходження на восьмитисячники не мав.

Шерпи: Лопсанг Джангбу () — старший шерпа, Сардар. Наванг Дорчже (). Тенцзінг (). Таші Цхерінг (). Нгаванг Топчія — був знятий з маршруту при акліматизаційному підйомі ще до початку сходження (набряк легенів призвів до коми) Букрєєв А. Н., стор. 100—103 .

Для необхідної акліматизації у горах учасники експедиції «Гірське божевілля» повинні були вилетіти з Лос-Анджелеса 23 березня в Катманду, а 28 березня вилетіти в Луклу (2850 м) Букрєєв А. Н., стор. 69 . 8 квітня вся група вже перебувала в базовому таборі. Несподівано для всіх у гіда групи, Ніла Бідлмана, розвинувся так званий «висотний кашель» Букрєєв А. Н., стор. 75 . Після Бідлмана проблеми зі здоров'ям почалися і в інших учасників експедиції. Проте всі ретельно дотримувалися «акліматизаційного графіка». Однак, як з'ясувалося пізніше, Скотт Фішер був у поганій фізичній формі і щодня приймав по 125 мг діамокса (Ацетазоламід) Букрєєв А. Н., стор. 80 .

Північна сторона

Аналіз

Примітки