Кріоліт

Кріоліт — мінерал класу галогенідів, природний фторид.

Історія та етимологія

Кріоліт вперше був виявлений та описаний в 1799 році в Івіттууті в Гренландії данським природознавцем, ветеринаром і лікарем Педером Крістіаном Абільдгаардом (Peder Christian Abildgaard, 1740—1801). Він назвав цей мінерал за характерним виглядом від грецьких слів κρύος [krýos] «мороз, лід» та λίθος [lítʰos] «камінь» — кріоліт, що означає «крижаний камінь».

Загальна характеристика

Алюмофторид (фторалюмінат) натрію острівної будови. Формула Na[AlF]. Теоретично містить 12,8 % Al, 32,9 % Na і 54,3 % F. Домішки: Si, Fe, Mg, K, Sr, Th.

Поширений типовий акцесорний мінерал метасоматично змінених лужних гранітів і полевошпатових альбітрибекітових метасоматитів, що містять рідкіснометалічні (тантало-ніобієве, цирконієве) зруденіння. Зустрічається в пегматитах, утворюючись із залишкових розчинів, збагачених фтором. Мінерал зазвичай утворюється на стадії пегматиту і зустрічається в гранітних пегматитах і в матриксі деяких багатих фтором ріолітів, що містять топаз. Він супроводжується егірином, шабазитом, евдіалітом, флюоритом, кріоліт-іонітом, мікрокліном, натролітом, пахнолітом, фенакітом, кварцом, сидеритом, содалітом, сфалеритом, томсенолітом, топазом, вілліомітом і веберитом.

Кристалізується в моноклінній сингонії. Зазвичай утворює безбарвні, білі, сірі, коричневі, коричнево-чорні або червонуваті кристалічні скупчення, псевдокубічні кристали, або масивні агрегати зі скляним блиском. Кубовидні кристали і двійникові пластини зустрічаються рідко. Можливе фарбування мінералу домішками органічних речовин.

Завдяки наявності йонів фтору отруйний. ГДК у робочій зоні 1 мг/м³ (за гідрофторидом).

Поширення Родовища кріоліту дуже рідкісні. Найбільше промислове родовище в Західній Гренландії (Івіттуут), де кріоліт утворює масивні скупчення серед грейзенізованого граніту у вигляді великого штока, що вертикально йде на глибину, розроблялося до 1987 року.

У Ерзінському гранітному масиві (Тива) кріоліт поряд з томсенолітом є звичайним акцесорним мінералом в альбіто-рибекітових гранітах.

Кріоліт знайдений в Ільменських горах на Південному Уралі (Міас), Канаді та США (штат Колорадо).

В Україні поблизу смт Хорошів, Житомирської області в мікрокліно-кварцових пегматитах виявлені великі друзові порожнини з гігантськими кристалами топазу, з рясними включеннями кріоліту, кварцу та інших мінералів.

Застосування

Кріоліт використовується в процесі електролітичного одержання алюмінію, нагріваючи до 1010 °C у ньому плавлять оксид алюмінію для подальшого електролізу. У виробництві плавикової кислоти, скла та емалей. Оскільки мінерал рідкісний, то більшу частину кріоліту, що використовується в промисловості, одержують синтетично. Кріоліт штучно отримують із флюоритової сировини, шляхом взаємодії фториду алюмінію з фторидом натрію, а також дією плавикової кислоти на гідроксид алюмінію в присутності соди. Що стосується ефективності електролізу, то вона не залежить від того, яка сировина бралася для роботи — природна чи синтетична.

Рисс Йосип Григорович відомий український вчений-хімік під його керівництвом вдосконалювалась технологія виробництва «кріоліту», що дозволило збільшити випуск дефіцитного алюмінію.

Див. також Список мінералів

Примітки

Література

Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1951) Dana’s system of mineralogy, (7th edition), v. II, 110–113. Carl Hintze: Kryolith. AlFl3·3NaFl = Na3AlFl6. In: Handbuch der Mineralogie von Dr. Carl Hintze. Erster Band. Elemente – Sulfide – Oxyde – Haloide – Carbonate –Sulfate – Borate – Phosphate : Zweite Abtheilung. Oxyde und Haloide. 1. Auflage. Band 1. Veit & Comp., Leipzig 1915, S. 2507–2505.

Інтернет-ресурси Handbook of Mineralogy / cryolite

Посилання