Бавеан (, «острів Бавеан») — острів у Яванському морі в складі Індонезії. Площа — 196,11 км².
Кількість зареєстрованих на острові жителів станом на липень 2010 року становила 70242 особи, проте не менш як 26000 бавеанців (близько 70% чоловічого населення) тимчасово проживає за його межами. Масовий від'їзд бавеанців на роботу за кордон — переважно в сусідні з Індонезією Сінгапур і Малайзію, що почався ще в першій половині XIX століття, є головною особливістю соціально-економічного життя острова.
Адміністративно належить до провінції Східна Ява (), входить до складу округу (кабупатену) . Територія поділена на два райони (кечаматани): Санкапура () і Тамбак ().
Вирізняється багатою природою, деякі поширені тут біологічні види є ендеміками. На морському шельфі поблизу острова розташовано кілька великих нафтових і газових родовищ.
Під час Другої світової війни в акваторії острова сталася серія масштабних битв між військово-морськими силами союзників і Японії.
Назва
Етимологія
Згідно з найбільш поширеною гіпотезою назва острова походить від давньояванського Словосполучення «світло сонця є» — «ba (світло) we (сонце) an (є)». За легендою, 1350 року мореплавці з яванської держави Маджапахіт, що довго блукали в тумані, саме біля берега цього острова побачили, нарешті, сонячне світло (наявна думка про санскритське походження цього словосполучення пов'язана з певною близькістю цих мов). Раніше острів був відомий під назвою Маджіді, яку йому дали, судячи з усього, арабські мореплавці.
Існує також версія про походження назви острова від індонезійського слова «бабі» () — свиня, що пов'язана з широким розповсюдженням на острові свинарства до того, як місцеві жителі прийняли іслам, і можливим шануванням свині в місцевому анімістичному культі.
Під час нідерландської колонізації Індонезії острів отримав голландську назву любок (), проте назва «Бавеан» продовжувала бути у вжитку, у тому числі так казали самі голландці.
Примітно, що більшість самих остров'ян через певні лінгвістичні особливості вимовляє назву острова як «Бойян», рідше «Бабіан». Назва «Бойян» також набула поширення в Малайзії та Сінгапурі, оскільки її занесли туди численні прибулі бавеанці.
«Острів жінок» В Індонезії, як на побутовому рівні, так і в ЗМІ, Бавеан часто називають «Островом жінок» або «Островом дів» (), оскільки від кінця XIX століття через масовий від'їзд місцевого чоловічого населення на роботу за кордон жінки становлять абсолютну більшість (станом на 2009 рік — понад 77%) його постійних жителів, а серед осіб працездатного віку гендерний дисбаланс ще більш помітний. Даний феномен Бавеана є предметом наукових досліджень, у тому числі міжнародних.
Фізико-географічні характеристики
Географічне положення Острів лежить у Яванському морі приблизно за 150 км на північ від більшого острова Мадура. Площа — 196,11 км². Має форму, близьку до округлої, поперечна довжина в середньому 15 км, максимальна — близько 18 км, мінімальна — близько 11 км. Береги досить сильно порізані, є безліч невеликих заток і бухт. Біля узбережжя в різних місцях групи дрібних островів і скель, а також коралові рифи завширшки до 600 метрів. Найбільші населені острови: Селаяр (), Ноко-Селаяр (), Ноко-Гілі (), Гілі-Барат (), Гілі-Тимур (), Нуса ().
Геологічна будова, корисні копалини Острів має вулканічне походження. Основу його геологічної структури становлять магматичні гірські породи (близько 85%), місцями зустрічаються вапняки, пісковики, доломіти.
Ґрунти в низовинних прибережних районах переважно алювіальні, з переважанням сірої глини і піску. На висотах 10-30 метрів над рівнем моря старіші алювіальні нашарування формують горизонтальні пласти бурої глини, на більшій висоті переважає латерит червоно-коричневих відтінків.
Місцевість вважають сейсмічно активною: періодично відбуваються підземні поштовхи, що часто супроводжуються зсувами і рухом ґрунтів.
На острові є досить великі родовища оніксу, а також невеликі запаси кам'яного вугілля і золота.
На шельфі, в районі Бавеану, розташовані нафтові і газові родовища, що належать до числа найбільших в Індонезії: Бавеан I, Бавеан II, Східний Бавеан I, Східний Бавеан II, активне освоєння яких проводять від кінця 1960-х років.
Рельєф
Більша частина території пагорбиста, рівнинні лише вузька прибережна смуга і невелика територія в південно-західній частині острова (через це Бавеан іноді називають «островом 99 гір»). Найбільших висот рельєф досягає в центральній і східній частинах острова, найвища точка — 655-метровий пагорб Гунунг-Тінгі (, буквально — «висока гора»). Тут розташовані кілька кальдерних водойм, найбільшим з яких є озеро Кастоба () площею близько 0,3 км² і завглибшки до 140 метрів, що розкинулось на висоті близько 300 метрів над рівнем моря.
На острові протікають кілька невеликих річок, є кілька водоспадів, найвищі — Лаччар () і Патар-Селамат (). Наявні геотермальні джерела, зокрема, Кебундая () і Таубат ().
Клімат Клімат — тропічний, мусонний, менш вологий, ніж у середньому в цій частині Індонезії. Річні і добові коливання температур незначні: середньорічний показник — 30 °C, усереднений мінімум — 24,5 °C. При цьому чітко можна простежити тенденцію до поступового підвищення середніх температур: за десятиліття від 1993 до 2003 року в середньому потепління склало 1,15 °C, що трохи вище від загального показника для Індонезії.
Дощовий сезон триває від грудня до березня. Середньомісячна кількість опадів перебуває в межах від 402 мм у грудні до 23 мм у серпні. У дощовий період переважають північно-західні вітри, у сухий — східні.
Флора і фауна Природні умови Бавеану загалом досить схожі з яванськими. Спочатку більшу його частину покривали вологі тропічні ліси, проте внаслідок господарської діяльності людини їх площа поступово скорочувалася і до кінця XX століття не перевищувала 10% території острова. Ще близько 15% займають штучні посадки тикового дерева.
Для місцевих джунглів характерна наявність густого невисокого підліска з переважанням папоротевих і мохоподібних, деякі види яких зустрічаються тут набагато нижче, ніж у будь-яких інших районах Індонезії. Зустрічається велика кількість орхідних. Найбільш типові породи дерев — фікус, науклея, Symplocos adenophylla. Деякі види рослин не зустрічаються на сусідній Яві, зокрема, Canarium asperum, Pternandra coerulescens і Pternandra rostrata, Champera manilana, Ixora miquelii, Phanera lingua, Irvingia malayana.
У деяких районах узбережжя наявні мангрові зарості, основними видами в яких є Sonneratia alba}}, Rhizophora mucronata, Bruguiera cylindrica і Lumnitzera racemosa.
Найбільш примітним представником фауни острова, його ендеміком, є місцевий підвид Axis porcinus, який іноді виділяють у самостійний вид — Олень Куля (). Кількість цих тварин, що вважаються символом Бавеана, в середині 2000-х років за оцінками становила 250–350 голів. Згідно з індонезійським законодавством бавеанський свинячий олень перебуває під особливою охороною.
На Бавеані мешкають також такі види тварин, як краб Mictyris brevidactylus, Macaca fascicularis, яванський їжатець (), Viverricula indica, мусанг азійський (). Серед птахів поширені квак (), чапля руда (), великий фрегат (), крячок чорнодзьобий (). З рептилій зустрічаються різні види варанів (), сітчастий пітон (). Є відомості про запливання на острів гребенястого крокодила ().
Ще нідерландська колоніальна адміністрація проводила заходи з охорони природи: 1932 року п'ять лісових масивів загальною площею 4 556 гектарів були оголошені заповідними. 1979 на острові були створені заказник площею 3832 гектари для збереження місцевої фауни і заповідник площею 725 гектарів, в якому під охороною перебувають всі види живої природи.
Історія
Доколоніальний період Час заселення Бавеану людьми точно не встановлено. У ранньому середньовіччі гавані острова часто були стоянкою для мореплавців, які перетинали Яванське море. Перші достовірні відомості про існування тут постійних поселень належать до XV століття.
Велика частина згадок про Бавеан у регіональних (переважно — яванських) джерелах XVI–XVII століть пов'язані з відвідуванням острова мусульманськими проповідниками. Масовий перехід остров'ян в іслам розпочався після смерті в 1601 році місцевого раджі Бебілеоно (), який був заступником анімізму, і переходу Бавеану під фактичну владу прибулого з Яви мусульманського богослова Шейха Мауляни Умара Масуда (). Династія, яку встановив Шейх Мауляна, зберегла незалежність острова від яванських держав — приміром, відомо, що його праправнук Пурбонегоро (), що правив островом у 1720–1747 роках, неодноразово відвідував Яву як суверенний володар Бавеану. Збережені могили Шейха Мауляни і Пурбонегоро шануються на острові як святині, їх відвідують мусульманські паломники з інших частин Індонезії і вони є головними історичними пам'ятками Бавеану.
Колоніальний період
Вперше голландці відвідали Бавеан під час першої ж їх торгової експедиції на Яву, якою керував відомий мореплавець і колоніальний діяч Корнеліс де Хаутман. 11 січня 1597 року корабель «Амстердам», що входив до складу експедиції отримав важкі ушкодження біля берегів острова, його залишили і спалили щоб уникнути його захоплення португальцями — головними суперниками голландців у боротьбі за економічне освоєння Малайського архіпелагу.
У XVII–XVIII століттях острів регулярно відвідувався кораблями Голландської Ост-Індійської компанії (ГОІК), що зміцнювали свої позиції в цій частині архіпелагу, і 1743 року офіційно перейшов під її управління, отримавши голландську назву Любок (). Острів не являв собою значного економічного інтересу і використовувався насамперед як перевалочний пункт для кораблів ГОІК, що курсували між Явою і Калімантаном.
Після банкрутства ГОІК в 1798 році Бавеан, як і всі володіння компанії, перейшов під пряме управління нідерландського уряду. Острів включили до складу Сурабайского резидентства, колоніальна адміністрація на ньому була представлена чиновником на посаді асистент-резидента. Як і в інших районах Голландської Ост-Індії, певну владу зберігала за собою тубільна знать, серед місцевих жителів продовжували діяти інститути мусульманського правосуддя — зокрема, в 1882 року засновано бавеанський релігійний суд ().
Починаючи з кінця XIX століття чоловіки острова стали регулярно виїжджати на роботи у британські колоніальні володіння на Малаккському півострові, насамперед, у Сінгапур. Голландська влада не перешкоджала діяльності зарубіжних вербувальників, що відвідували острів: через високу щільність населення Бавеана (тоді в зареєстрованих тут 66 поселеннях проживало близько 30000 чоловік) потреби колоніальної адміністрації в робочій силі гарантовано задовольнялися, навіть з урахуванням розширення економічної експлуатації острова, що відбувалося тоді. На початку XX століття тут виробляли тютюн, індиго, бавовняні тканини, були розвідані поклади кам'яного вугілля. Крім того, з острова активно вивозили бавеанських оленів і низькорослих коней місцевої породи.
У 1930-х роках на Бавеані розпочали масово саджати тикове дерево, що призвело до зникнення лісів на значній частині його території.
Друга світова війна
Під час Другої світової війни морська акваторія навколо Бавеану стала зоною масштабних битв між військово-морськими силами союзників і Японії — насамперед, під час бойових дій у Голландській Ост-Індії 1941–1942 років.
25 лютого 1942 острів був захоплений японським десантом. На наступний день, 26 лютого, позиції японців, що встигли до того часу встановити на Бавеані радіостанцію, були обстріляні американської підводним човном «S-38».
28 лютого поблизу острова відбулася так звана перша битва в Яванському морі, під час якої японці потопили кілька кораблів союзників, в тому числі голландські легкі крейсери «Де Рейтер» () і «Ява» (), а також есмінці — голландський «Кортенар» () і британський «Електра» (). На «Де Рейтері» загинув командувач Ост-Індським флотом Нідерландів контр-адмірал Карел Доорман ().