Ашанінка (відомий екзонім Кампа, який є принизливим) — корінний народ Південної Америки, що живе у тропічних лісах Перу та у штаті Акрі на заході Бразилії.
Поширення та чисельність Більшість ашанінка також як і кілька століть тому займають перуанські території. Вони охоплюють зелені долини Апуримак, Ене, Тамбо, Перене, Пічіс, сектор верхньої Укаялі і межирічні області Гран Пахонал. Згідно перепису населення, проведеного в Перу в 1993-му році, до даної народності причисляло себе п'ятдесят дві тисячі чотириста шістдесят чоловік. Але вчені, все-таки схильні вважати, що насправді ашанінка значно менше. На бразильській території ці індіанці становлять нечисленну групу всього в тисячу чоловік. Найбільше бразильське плем'я (шістсот вісімдесят дев'ять чоловік) знаходиться в штаті Акрі, на березі притоки річки Юруа Енвіра. Інші індіанці живуть у невеликих містечках, розташованих у басейні річки Брой.
Історія
Перші свідчення про перебування ашанінка в басейні Амазонки датуються часом, попереднім прибуттю в регіон інків. Археологічні знахідки доводять, що ці індіанці вже тоді були досить розвиненим народом. Вченим вдалося виявити бронзову зброю, складні музичні інструменти і текстильні вироби. Всю свою багатовікову історію ашанінка вважали себе вільним і незалежним народом. Своїми силами вони змогли впоратися з вторгненням інків, потім відчайдушно боролися з іспанцями, хоча досконалість їх зброї та чисельність у кілька разів перевершували індіанців. В останні сто років ашанінка зіткнулися з захопленням земель маоїсткими бойовиками, вторгненням на їхні землі нафтовидобувних і лісозаготівельних компаній, виробників каучуку.
У кінці дев'ятнадцятого століття перуанський уряд віддав землі, що здавна належать корінним народам, каучуковим компаніям і кавовим плантаторам. Тоді багато індіанців покинули Перу і переселилися в бразильський штат Акрі. Але в той час захоплення територій — не найстрашніше, що відбувалося з ашанінка. Так званий «гумовий бум», який прокотився по басейну всієї Амазонки, знищив практично дев'яносто відсотків індіанців. Людей насильно поневолювали, змушуючи з ранку до ночі працювати на заготівлі каучуку, в результаті вони вмирали від виснаження або гинули від хвороб, заразившись від європейців.
У результаті внутрішнього конфлікту у Перу, який відбувався у вісімдесятих і дев'яностих роках двадцятого століття, ашанінка піддалися масовому переміщенню, багато сіл було спалено дотла разом з усіма документами і майном. Частина народу насильно примусили до вступу в Світлий шлях (комуністична партія Перу), багато індіанців і зовсім були захоплені в рабство. Деякі ашанінка врятувалися втечею вглиб країни, інші ж не збиралися покидати свої села, що викликало велике обурення місцевої влади. Джунглі навколо індіанських поселень буквально кишіли бойовиками і виходити на полювання, що годувало ашанінка протягом всієї їхньої історії, стало небезпечно. Почався голод і повальне захворювання малярією. За різними підрахунками в той час було вбито шість тисяч ашанінка, ще п'ять тисяч загинули від голоду і хвороб. У підсумку приблизно тридцять великих індіанських громад зникли з лиця землі. Племені, яке незадовго до вищеописаних подій, оселилося на території Бразилії, вдалося уникнути страшних наслідків громадянської війни.
Сьогодні деревообробні компанії так само продовжують витісняти ашанінка з їхніх територій. П'ятнадцять індіанських спільнот з Бразилії та Перу об'єдналися, щоб почати розслідування незаконної діяльності лісорубів на бразильсько-перуанському кордоні. Була проведена спеціальна п'ятиденна експедиція, результати якої разом з планом розташування місць нелегальної вирубки, були передані уряду. Правда поки незрозуміло які заходи у зв'язку з цим будуть зроблені.
Спосіб життя та традиції
Хоча сьогодні невеликі групи ашанінка розкидані по всьому Перу, цих людей об'єднує спільна віра, мова і спосіб життя, який склався кілька сотень років тому. Ці індіанці дуже шанують родинні зв'язки. Сім'єю вважаються не тільки батьки та діти, але також всі дідусі, бабусі, дядьки, тітки, двоюрідні брати і сестри. Добре знаючи своє генеалогічне дерево, ашанінка застраховані від кровозмішення і розвитку хронічних захворювань. Найчастіше, щоб вийти заміж наречена їде в інше село. Главою родини вважається найстарший чоловік, зазвичай він приймає всі важливі рішення і керує усіма родичами. Що стосується релігії ашанінка, то вони досі шанують сонце і язичницьких істот. Правда, оскільки ці індіанці завжди жили на лоні природи, їх космологія ґрунтується саме на єднанні всього живого. Наприклад, ашанінка вважають, що у пагорбів і землі є душа. Крім того, птахи і звірі можуть спілкуватися між собою, а також бачити деякі речі, непідвладні зору людей. Навіть напівкочовий спосіб життя цих індіанців спрямований на шанування і збереження природи, адже ашанінка періодично переселяються з місце на місце для того щоб природні ресурси встигали відновлюватися природним шляхом.
У селах ашанінка у кожного є свої обов'язки. Чоловіки займаються полюванням, ловлять рибу, жінки дивляться за господарством, доглядають за городом і ростять дітей. Ашанінка вирощують деякі сільськогосподарські культури, такі як батат, гарбуз, перець, ананаси і банани. Фрукти та овочі складають значну частину їх раціону. Хлопчики стають самостійними дуже рано — вже в п'ятирічному віці вони вчаться рибалити і полювати. Причому дичину вони добувають старим способом — за допомогою дерев'яних луків та стріл. Навички стрільби передаються в індіанців з покоління в покоління. По суті їх полювання — багатовіковий досвід і багаторічна вправність, яку тренують з ранніх років. На жаль, чим більше лісозаготівельні компанії поширюють свою діяльність на індіанські території, тим менше шансів у хлопчиків осягати всі премудрості рибалки і полювання, а отже це майстерність ашанінка може незабаром зникнути.
Славляться індіанці і своїми традиційними нарядами. Національний костюм, відомий як кушма, являє собою одяг з бавовни. Жінки племені самі вирощують бавовну, збирають його, прядуть з нього тонку нитку, а потім за допомогою старовинних ткацьких верстатів виготовляють ніжну, але міцну матерію з якої і викроюється костюм. Як правило, його забарвлюють коричневими або яскраво-синіми барвниками, одержуваними з рослин, а плечі прикрашають насінням. На виготовлення одного костюма може йти до трьох місяців. Але традиційний одяг — не єдина характерна риса в зовнішньому вигляді ашанінка. Ці індіанці дуже люблять намиста, виготовлені з зубів тапіра, пекарі або мавп. Вони доповнюють їх все тим же насінням рослин і яскравим пір'ям. Під час церемоній чоловіки також прикрашають себе колами, сплетеними з пальмового листя, а жінки надягають на голову яскравий бавовняний тюрбан. Крім усього іншого, ашанінка часто розмальовують обличчя червоним соком насіння ачіоте. Причому кожен малюнок оригінальний і неповторний і залежить від настрою його власника.
Посилання Campbell, Lyle. (1997). American Indian languages: The historical linguistics of Native America. New York: Oxford University Press. ISBN 0-19-509427-1. Gagnon, O.F.M., Friar Mariano, with Hoffer, William and Marilyn. (1993). «Warriors in Eden.» New York: William Morrow and Company. ISBN 0-688-11796-1. Narby, Jeremy. (1999). The Cosmic Serpent: DNA and the Origins of Knowledge. London: Phoenix. ISBN 9780753808511 Solís Fonseca, Gustavo. (2003). Lenguas en la amazonía peruana. Lima: edición por demanda.
Джерела Asociacion Cutivireni working with the Asháninka for nearly two decades Project collaboration with the Ashaninka Cool Earth Asháninka Photo Essay The Rainforest Foundation UK Asháninka Photo Gallery The Truth & Reconciliation Commission 2.8. LOS PUEBLOS INDÍGENAS Y EL CASO DE LOS ASHÁNINKAS P.24 Brazilian Foundation teachng Video to Indigenous people — Includes award winning videos from the Asháninka of Brazil The Ashaninka Photography Project — photography as a tool for education and conservation Asociacion Central Ashaninka del Rio Ene Asháninka art, National Museum of the American Indian