Зміни клімату в Україні — події та чинники, які впливають на зміну клімату в Україні. Вплив глобального потепління на Україну, внесок України в глобальне потепління, а також політика України в галузі глобального потепління.
Зміна клімату в Україні — процес довгострокової зміни кліматичних умов на території України, що є складовою глобальної дестабілізації клімату та глобального потепління. Через географічне розташування країни (віддаленість від океанів та прискорене нагрівання суші) кліматичні трансформації в Україні відбуваються швидшими темпами, ніж у середньому на планеті. Починаючи з другої половини XX століття, спостерігається зміщення кліматичних зон на північ, зростання середньорічної температури, збільшення частоти блокувальних антициклонів і посух, а також підвищення ризиків для аграрного сектору та загального стану довкілля.
За даними метеорологічних спостережень, порівняно з періодом 1960–1990 років, у 1990–2020 роках середня річна температура в Україні зросла на 1,2 °C (із найбільшим підвищенням у зимовий та літній періоди — на 1,5 °C). Кліматичні зони в межах країни зміщуються на північ зі швидкістю орієнтовно 100 км за 10 років, унаслідок чого площа мішаних лісів скорочується, а погодні умови у степовій зоні наближаються до субтропічних. Окрім глобальних циркуляційних факторів, змінам клімату сприяє антропогенне навантаження, зокрема вирубка лісів та осушення торфовищ.
Договори
Кіотський протокол 15 березня 1999 року Україна підписала Кіотський протокол, який передбачає певні зобов'язання з боку нашої держави. Умови протоколу виявилися дуже м'якими для України, оскільки не вимагають зменшення викидів парникових газів, а навіть дозволяють їх збільшення до рівня 1990 року.
В Україні впровадження механізмів Кіотського протоколу, у тому числі в частині реалізації проектів, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища є метою Національного агентства екологічних інвестицій України. Проте діяльність уряду, за оцінкою громадських експертів, є однобічною, оскільки сконцентрована навколо двох пріоритетів: проекти спільного впровадження (спостерігається скоріше перешкоджання імплементації механізму за рахунок постійної зміни умов, правил і процедур розробки, підтримки і затвердження проектів спільного впровадження) та торгівля квотами (активне сприяння імплементації, проте без прозорості в питаннях, що стосуються використання на практиці коштів, які може забезпечити даний механізм).
Вплив України Україна знаходиться серед першої двадцятки країн світу, які найбільше викидають парникових газів в атмосферу. Втім декарбонізація є та єдина сфера діяльності, де за роки незалежності було досягнуто вражаючих позитивних результатів через зниження у декілька разів частки важкого машинобудування, ставши світовим лідером зі зниження викидів ПГ, що скоротилися у СО2 еквіваленті у період 1990—2018 рр. до 341,9 млн т/рік або на 61,3 %. У секторі виробництва енергії та тепла це скорочення було ще більшим — на 64 % (до 99 млн.т/рік СО2 еквівалента).
НВВ2 Кабінет Міністрів України на засіданні 24 січня 2020 року ухвалив постанову щодо утворення міжвідомчої робочої групи з питань координації подолання наслідків зміни клімату в рамках ініціативи Європейської Комісії «Європейський зелений курс», а також положення про таку робочу групу та її склад. У липні 2020 р. Україна на політичному рівні підтримала European Green Deal (EGD), що передбачає досягнення ЄС кліматичної нейтральності до 2050 р.
Представлений у квітні 2021 Міндовкілля проєкт Аналітичного огляду Другого Національного визначеного внеску до Паризької угоди обґрунтовує формування НВВ2Проєкт Аналітичного огляду Другого Національного визначеного внеску до Паризької угоди — Міністерство захисту навколишнього середовища і природних ресурсів, квітень 2021 р. стор. 4 та 7, https://mepr.gov.ua. Він був розроблений, зокрема, з врахуванням Звіту з моделювання за участю Інституту економіки прогнозування (НАНУ), підтримки ЄБРР та Уряду Швеції.
Відповідно до пропозицій Міндовкілля, НВВ2 повинен скоротитися до 2030 р. на 65 % від рівня викидів парникових газів 1990 р. Це вимагатиме фінансування у розмірі 102 млрд євро. Передбачається, що найбільшим драйвером скорочення ПГ буде сектор виробництва енергії та тепла, який має знизити викиди ПГ на 38 млн т/рік СО2 еквівалента або на 36 %. Це дозволить до 2030 р. досягнути 61 млн т СО2 еквівалента або 23 % від рівня 1990 р. Виконання таких показників потребуватиме до 2030 р. 26 млрд євро.
Представлений в Аналітичному огляді Міндовкілля прогноз передбачає зростання споживання електричної енергії на 30 % — до 190 млрд кВт/год. Крім того, планується замінна або виведення з експлуатації більшості вугільних блоків згідно з Національним планом скорочення викидів від великих спалювальних установок (НПСВ).
Передбачається також збільшити до 2030 р. виробництво електроенергії за рахунок ВДЕ (включно із ГЕС та ГАЕС) з 18,4 до 60 млрд кВт/год або більш ніж утричі, що дозволить наростити частку ВДЕ у виробництві всієї електричної енергії до 30 %
Моніторинг викидів Новітні лабораторії — це база для захисту навколишнього природного середовища. На підставі лабораторних даних проводяться подальші розрахунки збитків, і в цілому встановлюється вина того чи іншого підприємства.
Установка автоматизованого моніторингового обладнання (CEMS, COMS, CPMS) не є чимось принципово новим, з технічної точки зору.
Зокрема, обладнання CEMS, що вимірює концентрацію зважених часток у вихідних димових газах, встановлено на Дарницькій ТЕЦ в Києві. Подібні системи моніторингу також є на деяких теплогенеруючих установках групи компаній ДТЕК. Онлайн-моніторинг також був встановлений на металургійному комбінаті «Запоріжсталь» в 2016 році при екологічної модернізації аглофабрики.
Агропром У 2018 році частка викидів парникових газів від агропромисловості в Україні досягла 12 % і демонструє найбільшу тенденцію до зростання серед всіх секторів. Вже до 2030 року викиди від сектора можуть збільшитися на 64 %https://tech-action.unepdtu.org/wp-content/uploads/sites/2019/08/tna-01-mitigation-ua-final-190731.pdf.
Серед усіх видів агровиробництва найбільший вуглецевий слід належить тваринництву — 16 % від усіх в світі, що можна порівняти з викидами від транспорту і промисловості.
В Україні склалася парадоксальна ситуація, коли сектор промислового тваринництва стрімко розвивається, а викиди від нього зменшуються. Але ситуація парадоксальна лише на перший погляд.
У 1990—2010 поголів'я великої рогатої скоротилося більш ніж на третину. За цей же період промислове виробництво курятини зросло майже вдвічі, а свинини — на третину. Парникові гази в тваринництві утворюються внаслідок життєдіяльності самих тварин, та при вирощуванні для них кормів, утримання і забої.
При цьому вирощування різних видів тварин відрізняється один від одного структурою викидів. Для великої рогатої худоби найбільшим джерелом парникових газів (метану) є процес травлення і продукування гною. У порівнянні з цим на ланцюжок виробництва кормів та утримання ВРХ припадає незначна кількість викидів парникових газів.
У ситуації з птахівництвом і свинарством картина протилежна. За своєю фізіологію ці тварини продукують стільки метану, як ВРХ. Тому складова викидів, яка припадає на вирощування кормів, утримання і забій, в даному випадку найбільша.
При розрахунку до уваги беруть в основному викиди від життєдіяльності ВРХ, кількість яких і надалі буде скорочуватися. А парникові гази, утворені птахівництвом та свинарством, не враховуються, бо не передбачено національною системою підрахунків парникових газів.
Центр екологічних ініціатив «Екодія» спільно з іншими екоекспертами розробила Дорожню карту кліматичних цілей до 2030 року. Одна з основних цілей Дорожньої карти — припинення зростання викидів в агросекторі і поступове їх скорочення. Експерти запропонували впровадити Директиви 2010/75/ЄС про промислові викиди і 91/676/ЄС про нітратне забруднення від сільськогосподарських джерел. Документи визначають перелік найкращих доступних технологій і сільськогосподарських практик, які зменшать або попередять викиди і забруднення на різних етапах виробництва.
Пожежі в природних екосистемах Одна із найбільших загроз весняно-літнього періоду на території України — тисячі лісових пожеж. У 2020 році Держлісагентством було ліквідовано 2,5 тис лісових пожеж на площі понад 74,6 тис. га, із них 19,8 тис. га верхові, у 50 випадках пожежі набули рівня надзвичайної ситуації. Найскладніша ситуація склалась у Житомирській, Луганській та Харківській областях.
Навесні 2020 лісовими пожежами була охоплена вся північна частина Житомирської області на площі 43,2 тис. га, із них 6,4 тис. га пройдено верховими. У липні та жовтні 2020 року в Луганській області пожежами пройдено 29,2 тис. га лісу, із них 13,0 тис. га верховими.
У Харківській області пожежами пройдено 570,2 га лісу, із них 163,6 га верховими.
Внаслідок пожеж у Житомирській, Харківській та Луганській областях були знищені та пошкоджені сотні будівель і споруд, загинуло 16 чоловік, десятки отримали травми та опіки.
Збитки від пожеж склали 19,1 млрд гривень.
Ерозія грунтів Україна — найбільш розорана держава Європи і світу. 54 % нашої території займає переорана земля. Деякі райони Херсонської і Запорізької областей мають розораність понад 90 %. За визначенням, це відсутність постійного рослинного покриву або його розрідженість, втрата родючого шару ґрунту, а не зміна кліматичних зон. Підняті вітром частинки осядуть там, де зустрінуть перешкоду, або там де ослабне вітер: в балках, лісах.
Опустелювання може відбуватись будь-де, якщо складуться відповідні умови
З кліматичної точки зору це означає більше, ніж може здаватись на перший погляд. Утворення ґрунту — один з природних механізмів стабілізації клімату, хоч мало хто задумується, що цей процес взагалі має якусь місію.
Родючий шар ґрунту містить значну кількість сполук вуглецю, які рослини накопичили завдяки процесам фотосинтезу в собі, а коли вони відмерли — бактерії, гриби та дрібні представники ґрунтової фауни перетворили їх власне на гумус.
Поки на території зберігається природна трав'яниста рослинність — тривають процеси вилучення двоокису вуглецю (С02) з атмосфери і накопичення його біомасі рослин (живій та мертвій) та в гумусі.
Крім того, рослинний покрив формує структуру ґрунту, надійно закріплює поверхню ґрунту та оберігає її від ерозії.
Втративши рослинний покрив, ґрунт швидко втрачає вологу і легко піддається ерозії.
Будучи розораними, піщані ґрунти Полісся втрачають захист, від чого легко промокають і легко просихають.
Якщо є волога, то бактерії стрімко розкладають гумус, викидаючи в повітря до 3 кг вуглецю з квадратного метра ріллі на рік.
Якщо ж сухо — навпаки: родючий шар швидко висихає і перетворюється на пил, який легко підіймається і розноситься вітром.
Більше того, незахищений ґрунт значно швидше просихає, вивільняючи у повітря залишки вологи і тому саме по собі розорювання стає причиною поступового висушування цілих регіонів.
Вітер забирає дрібні незахищені часточки родючого шару з поверхні та відносить геть. Це називається вітровою ерозією.
Сприяє їй і те, що на полях часто використовують пестициди, які окрім шкідників сільського господарства безперебійно вбивають і всю ґрунтову флору і фауну. І ось — ґрунт ні підтримувати, ні відновлювати більше нікому.
І саме так відбувається в Україні, внаслідок застарілих практик у сільському господарстві, які значно випереджають природні процеси.
За даними науковців, вітровій ерозії в Україні систематично піддаються понад 6 млн га, а в роки з пиловими бурями — до 20 млн га.
Так, наприклад, пиловою бурею 2007 року було охоплено 125 тис. км², що становить майже 20 % площі України, або 50 % площі всієї степової зони.
Щорічно від ерозії втрачається від 300 до 600 млн т ґрунту.
Зменшення водних запасів і зарегульованість річок