Прилуцький завод проти-пожежного обладнання — підприємство у Чернігівській області, яке випускає спецтехніку для пожежників.
Історична довідка
Прилуцький завод «Пожмашина» був заснований в 1928 році.
Спочатку випускав вогнегасники, меблі та ширвжиток, з початку 30-х років до цієї номенклатури додалися штурмові і триколінні сходів.
1928-1931 — Виробництво меблів, умивальників, ліхтарів, вогнегасників, спортінвентарю в дрібних розрізнених столярних і жерстяних майстерень. 1931-1941 — Побудовані нові виробничі приміщення, освоєно випуск суппутно — шліфувальних верстатів, об'єднані дрібні майстерні у велике виробництво вогнегасників, сходів-штурмів, сходів-трьохколінок, електромоторів, електропил, автомобільних кузовів. Чисельність працюючих — 1500 осіб. 1941-1946 — Під час війни завод евакуювався на Урал, в Челябінську область (м. Шадринськ, смт Щуч'є). Організація виробництва військової продукції та вогнегасників. 1946-1949 — Після повернення в Україну налагоджений випуск вогнегасників, виробів протипожежної автоматики. Випущена перша партія пожежних автомобілів ПМГ-3, ПМЗ-9 і ПМЗ-10. Це були пожежні автомобілі з закритими пасажирськими кабінами для бійців, закритим кузовом для пожежно-технічного озброєння, заднім розташуванням насоса продуктивністю 25 л/с та іншими вдосконаленнями. 1949-1952 — Виробництво пожежних автомобілів — понад 600 шт. в рік. Освоєно випуск автомобільних паливозаправників. Створено при заводі спеціалізоване конструкторське бюро пожежних машин. Здана в експлуатацію заводська ТЕЦ. Почалося виробництво спеціального автомобіля аеродромної служби на шасі ЗІС-151. З цього часу почався ріст обсягів виробництва ПА, постійно розширювалася номенклатура продукції. Завод став провідним виробником продукції не тільки в країні, але і в Європі: пожежні машини експортувалися в 29 країн світу, в тому числі із тропічним кліматом (виконання «T»). 1952-1956 — Створена перша пожежна автоцистерна на автомобілі підвищеної прохідності ЗІС-151. Почався серійний випуск причіпного вуглекислотного вогнегасника УП-8. На заміну автомобілів ПМЗ-9 і ПМЗ-10 виробляються автоцистерни ПМЗ-16 і ПМЗ-17. Випуск пожежного автонасос ПМЗ-18. Виробництво автомобіля химпенного гасіння для обслуговування нафтобаз і нафтосховищ. 1956-1959 — Початок виробництва автомобілів з суцільнометалевими кузовами. Випуск насоса ПН-30К з консольним робочим колесом. Виробництво пожежних автомобілів — 750 в рік. 1960-1965 — Виготовлена перша партія пожежних автоцистерн для північних районів. Випущений зразок пересувної насосної станції ПНС-100 на шасі ЗІЛ-157К, освоєна базова автоцистерна на шасі ЗІЛ-130 моделі 63. Пожежні автомобілі, що випускалися Прилуцьким заводом, що йшли на озброєння міських і об'єктових підрозділів пожежної охорони, в основному визначали структуру парку ПА країни. З 1962 року завод випускав, серед інших, автоцистерни в північному виконанні. 1965-1970 — Виготовлені і випробувані насоси ПН-40 і ПН-60. Підготовлені до серійного виробництва молоковози і водовози із збільшеною ємністю. Виготовлені перші пожежні автомобілі на шасі високої прохідності ЗІЛ-131. Проведена модернізація серійних моделей пожежних автомобілів за рахунок встановлення насосів ПН-40 і нових коробок відбору потужності. За 30 років (з 1960 по 1990 р.) випуск ПА в Прилуках зріс у 2,3 рази і досяг 3800 машин в рік. Починаючи з 60-х років почався планомірний ріст виробництва ПА на Прилуцькому заводі ППО: за кожну п'ятирічку обсяг випуску збільшувався в середньому на 28 %.
1970-1975 — Освоєно випуск вуглекислотних вогнегасників ОУ-400. Виготовлений моторний підігрівач УМП-350 на шасі ЗІЛ-131. За замовленням Міністерства комунального машинобудування в короткий термін освоєно серійне виробництво пральних комплексів великої потужності з ЧПУ моделі КП-11, а також складів для розфасовки білизни ПК-70. Виготовлений пожежний автомобіль для гасіння лісових пожеж ВПЛ на плаваючому шасі гусеничного тягача ГТ-СМ. 1975-1980 — Виготовлений аеродромний пожежний автомобіль АА-60 на шасі МАЗ-7310, а потім аеродромний автомобіль комбінованого гасіння АА-70 (7310) 220. У 1979 році виробництво пожежних автомобілів — 3135 шт, а водовозів — 895 шт. 1980-1985 — Досідний зразок цистерни-термоса АЦПТ-5. Освоєно перший автомобіль порошкового гасіння АП-5 на шасі КАМАЗ-53213. Виготовлені перші автомобілі на дизельному шасі ЗІЛ-133ГЯ — автомобіль комбінованого гасіння АКТ-3/2,5 (133ГЯ) 197, автоцистерни АЦ-40 (133ГЯ) 181А і АЦ-40/3 (133ГЯ) 181А-01. Освоєно виробництво агрегату лісового гасіння на шасі трактора Т-150 моделі 177. Виготовлені модернізовані автоцистерни АЦ-40 (131) 137А та АЦ-40 / 3 (131) 137А-01 на шасі ЗІЛ-131. 1985-1988 — Проведена модернізація ВПЛ-3 (ГТ-СМ) 148А і АР-2 (131) 133А. Виготовлена партія машин порошкового гасіння на шасі плаваючого сочлененно-гусеничного трактора ДТ-10П для важкодоступних районів тайги і крайньої півночі. Виготовлена автоцистерна АЦ-40/3 (131С) 153А для північних районів. Виготовлений аеродромний автомобіль АА-40 (43105) 189 і АР-2 (43105) 215 на шасі КАМАЗ-43105. Виготовлений водовоз АЦПТ-6 на дизельному шасі ЗІЛ-4331. Освоєно модернізований насосно-рукавний автомобіль АНР-40 (130) 127Б, вогнегасник ОУ-400А, АЛП (Т-150) 177А. У 1989 виробництво пожежних автомобілів — 3829 шт, водовозів — 1508 шт. 1988-1989 — Підписання контракту з австрійським концерном «Розенбауер» про спільне виробництво сучасних пожежних автомобілів. Виготовлення дослідного зразка автоцистерни АЦ-50/4 (53211) 240 на шасі КАМАЗ-53211, австрійське позначення TLF-7600. 1990-1995 — Освоєно серійний випуск АП-4 (43105) 222. Виготовлені установки порошкового гасіння УППУ-250ЛС і УППУ-500ЛС. Освоєно серійне виробництво автоцистерн АЦ-40 (130) 63Б та АЦ-40 (131) 137А з насосом НЦП-40/100 власного виробництва. Освоєні вуглекислотні вогнегасники ОУ-25, ОУ-40 і ОУ-80. Виготовлені дослідні зразки установок порошкового гасіння УППУ-250РС і УППУ-500РС з розподільними мережами. Виготовлені фермерські автомобілі на шасі ЗИЛ і КАМАЗ. За період з 1951 по 1990 рік заводом було випущено понад 90 тис. пожежних автомобілів, в основному на шасі ЗІЛ. Основним об'єктом виробництва стали автоцистерни (близько 84 % усіх вироблених автомобілів). 1996-97 — Виготовлений дослідний зразок автоцистерни АЦ-40/4 (433104) 250-01 на дизельному шасі ЗІЛ-433104 із здвоєною кабіною і власним комбінованим насосом ПНПК-40/100-4/400. Освоєні піногенератори ГПС-600. Виготовлений причіпний порошковий вогнегасник УППУ-250П.
Завод до початку 90-х став лідером по випуску пожежних машин в країні.
Структура виробництва пожежних автомобілів на Прилуцькому заводі «Пожмашина» за період з 1951 по 1990 рр. Тип пожежного автомобіля Кількість, шт. % від загальної кількостіАвтоцистерни (всього)75 74783,7Аеродромні АА (6х6)5 6466,2Автонасосы (АН)3 8474,3Рукавні АР (6х6)2 0432,2Насосні станції ПНР (6х6)2 0172,2Порошкові АП (6х6, 4х2, 6х4)1 1681,3Всього90 468100 %
Продукція заводу
Завод «Пожмашина», який традиційно називають Прилуцьким, насправді знаходиться в селищі міського типу Ладан, в півтора десятках кілометрів від міста Прилуки Чернігівської області України. Спочатку він розміщувався в приміщеннях колишнього жіночого монастиря, до якого потім прибудували виробничі цехи. У 1946 році там почалося виготовлення декількох моделей пожежних автомобілів. Головною заслугою Прилуцького заводу слід вважати організацію серійного виробництва пожежних автоцистерн та автонасосів з суцільнометалевими кабінами, перших автомобілів зі спеціальними засобами боротьби з вогнем, потужної аеродромної пожежної техніки та насосних станцій, північних варіантів пожежних машин. Завод використовує як шасі не тільки всілякі автомобілі, але і трактори, гусеничні всюдиходи, а також розробляє нові насоси та пожежно-технічне озброєння.
Основною продукцією ЗА «Пожмашина» завжди були універсальні пожежні автоцистерни, які користувалися величезним попитом у всіх регіонах СРСР. Вони відрізнялися простотою і невибагливістю, але в 1980-ті роки стало ясно, що за технічним рівнем вони не можуть конкурувати з іноземними аналогами. У 1988 році завод вступив в кооперацію з австрійським концерном «Rosenbauer».
У першій половині 1990-х років була модернізована вся гама пожежних автоцистерн та розпочато виготовлення нового автомобіля порошкового гасіння АП-4 (43105) 222. Впровадження у виробництво комбінованого водяного насоса НЦПК-40/100-4/400 спричинило за собою створення більш досконалої гами основних пожежних машин.
Сучасну програму АЗ «Пожмашина» відкриває легкий пожежний автомобіль першої допомоги АПП-4(2705) 276. Його базою служить фургон ГАЗ-2705 «Газель», який збирають в СімферополіНині в окупованому Криму. Машина призначена для оперативної доставки до місця пожежі бойового розрахунку з чотирьох чоловік, 500 л води і набору пожежно-рятувального обладнання.
Численну колись гаму пожежних автонасосів зараз представляє тільки один насосно-рукавний автомобіль АНР-40 (130) 127Б з 9-місцевою кабіною, що змінив колишню модель «127А». Незважаючи на модернізацію, з 1980-х років він практично не змінився, але тепер його базою є ЗІЛ-431412 з бензиновим двигуном потужністю 150 к. с. — аналог ЗІЛ-130, який збирають на Уральському автомоторному заводі (УАМЗ) під Єкатеринбургом. Машина оснащена простим 1-ступінчастим насосом ПН-40УВ або НЦП-40/100 власного виробництва з подачею 40 л/с (2400 л/хв); вона вивозить 490 л піноутворювача і комплект напірних рукавів довжиною 820 м.
З початку 1990-х років випускається класична пожежна автоцистерна АЦ-40 (130) 63Б зі сталевим резервуаром на 2360 л води і 1-ступінчастим насосом НЦП-40/100 з подачею 40 л/с, що замінила колишню модель «63А». Незважаючи на індекс «130», її базою тепер є ЗІЛ-431412 виробництва УАМЗ з подвійною 7-місцевою кабіною і передній облицюванням від ЗІЛ-131. На аналогічному шасі ЗІЛ-433362 з 150-сильним бензиновим мотором пропонується автоцистерна АЦ-40 (433362) 63Б.01, відрізняється від попередниці тільки короткою 3-місцевою кабіною, дозволила збільшити запас води до 2720 л. Залишаються в програмі і дві старі автоцистерни на шасі ЗІЛ-131 з кабінами на шість-сім місць — універсальна АЦ-40 (131) 137А і північна АЦ-40 (131С) 153А, модернізовані в 1990-ті роки.
Базова машина АЦ-50/4 (53211) 240 пропонується на шасі КамАЗ з подвійною кабіною на сім чоловік, передня частина якої виконана як перекидна, а задній салон для бойового розрахунку встановлений на рамі жорстко, але через гумові амортизатори. Вивозиться запас води та піноутворювача 5800 і 580 л відповідно; комбінований насос NH-30 «Rosenbauer» забезпечує подачу 40 л/с або 2,5 л/с при тиску 40 атм. На даху надбудови встановлюється лафетний стовбур RM-24M, здатний подавати воду на відстань до 70 м, а піну — на 65 м. Спрощений варіант цієї машини АЦ-40 (53211) 240-01 оснащений класичним насосом ПН-40УВ або НЦПК-40/100-4/400 і дверима відсіків замість алюмінієвих шторок. Інший варіант АЦ-20 (53211) 240-02 без лафетного ствола розрахований на гасіння пожеж у високих спорудах. Він обладнаний насосом високого тиску НЦПВ-20/200, подає 20 л води в секунду при тиску 20 атм або 10 л/с — при тиску 30 атм, що дозволяє подавати вогнегасні речовини на висоту близько 100 м. Цей варіант став основою для так званого автомобіля високого тиску АВД-20 (43105) 227.01 на шасі КамАЗ-43105 (6х6) зі звичайною кабіною. Він оснащений цистернами на 4400 л води і 250 л піноутворювача і являє собою потужний автомобіль першої атаки.