Спорт в Україні, як і в будь-яких інших країнах світу, відіграє важливу роль у формуванні загального уявлення про Україну та українську популярну культуру серед її громадян та решти світу. Після розпаду Радянського Союзу, у 1992 році український гімн вперше прозвучав на Олімпійських іграх, починаючи з олімпійської перемоги Олега Кучеренка, а відразу за нею перемогли Тетяна Гуцу та Олександра Тимошенко.
Серед видів спорту футбол та боротьба були поширені в Україні ще з ХІХ століття. На українські спортивні чи атлетичні рухи значний вплив мала організація гімнастів «Сокол», яка була знаною в Центральній Європі з другої половини 19 століття.
Після проголошення відновлення незалежності України, продовжували працювати сотні стадіонів, басейнів, спортзалів та інших спортивних споруд, збудовані в попередні роки.
Спорт в Україні насамперед, керується 40 федераціями різних олімпійських видів спорту, які є частиною Національного олімпійського комітету України (NOC Ukraine), який, водночас, є частиною Міжнародного олімпійського комітету (МОК). Усі неолімпійські види спорту керуються відповідними федераціями Спортивного комітету України.
Україна також має сильну паралімпійську збірну команду.
Історія Основна стаття: Історія спорту в Україні
Європейські види спорту — регбі, футбол, боротьба, фехтування і гімнастика — почали поширюватися в Україні наприкінці XIX ст. — на початку XX ст. Створюються команди та різноманітні спортивні клуби спортсменів — аматорів, організовуються змагання. Вони розвиваються поряд із національними видами спорту, такими як: козацький двобій, бойовий гопак, спас.
Вагомий внесок у розвиток українського спорту зробило Товариство «Сокіл» — українське патріотичне тіловиховне та руханкове товариство. Засновані в різний час у Галичині (Львів, 11 лютого 1894) та Наддніпрянщині (затверджені у 1907 р.).
На всю Європу уславився український борець греко-римського стилю Іван Піддубний (1871—1949), який за 40 років виступів не програв жодного чемпіонату і пішов з килима непереможений.
Першим мешканцем України, що виступав на Олімпійських іграх, був учасник кваліфікаційних змагань у стрільбі та боротьбі І Олімпійських іграх 1896 року Микола Ріттер, у ІІ Олімпіаді 1900 брав участь український фехтувальник Петро Заковорот, що був першим українцем, що посів місце у топ-8. Першим українцем — медалістом Олімпійських ігор — став майстер кульової стрільби Микола Мельницький, що виборов срібло у командних змаганнях на олімпіаді 1912 року.
Однією з найвизначніших подій Києва початку ХХ століття стала І Всеросійська олімпіада 1913 року, яка була присвячена відкриттю Всеросійської промислової виставки з нагоди 300-річчя царювання родини Романових. У Києві вперше в Російській імперії спеціально для змагань був побудований стадіон — з біговими доріжками, велотреком, трибунами на 5 тис. місць. До програми Олімпіади входили такі види спорту як легка атлетика, марафонський біг, футбол, боротьба, гирі, фехтування, плавання, гімнастика, стрільба, кінні змагання, велогонки та мотоперегони за маршрутом Київ—Чернігів—Київ.
З 1921 року почали проводитися Всеукраїнські спартакіади, олімпіади та інші заходи. З часом запроваджуються кафедри фізичного виховання, відкриваються інститути.
В 30-х роках XX ст. дуже популярними стали різні велопробіги, велотури, піші походи тощо. У 1936—1937 рр. були проведені велопробіги українських спортсменів за маршрутами Одеса—Владивосток (14 317 км), «Уздовж кордонів СРСР» (30 872 км) та інші.
У часи Другої світової війни одним з найгероїчніших епізодів в історії українського спорту став «Матч смерті», з яким пов'язано багато легенд. В окупованому Києві футболісти «Динамо» організували команду «Старт» і провели серію переможних матчів з німецькими військовими. Деяким футболістам за перемогу довелося заплатити концтабором і розстрілом.
Після війни спорт в Україні продовжував розвиватися, організовувалося багато грандіозних спортивних свят, кожні чотири роки проводилися українські спартакіади та Спартакіади народів СРСР, на яких українська збірна завжди здобувала почесні місця.
Багато українських спортсменів стали всесвітньо відомі, виступаючи в складі збірних команд СРСР з різних видів спорту. Важкоатлет Леонід Жаботинський, веслувальник Сергій Чухрай, представниці української школи художньої гімнастики Ірина Дерюгіна, Олександра Тимошенко, Оксана Скалдіна та інші неодноразово ставали чемпіонами Європи, володарями кубків світу, олімпійськими призерами. А гімнастка Лариса Латиніна завоювала 18 олімпійських медалей та з 1964 по 2012 роки була володаркою найбільшого числа олімпійських нагород за всю історію Олімпійських ігор.
Футбольна команда «Динамо» (Київ) — легенда українського футболу, тринадцяти-разовий чемпіон СРСР — двічі завойовувала Кубок володарів кубків Європейських країн (у 1975 і 1986 рр.), а 1975 року — Суперкубок Європи. Українських футболістів з «Динамо» — спочатку Олега Блохіна, згодом Ігоря Бєланова, та пізніше Андрія Шевченка — було визнано найкращими футболістами Європи і нагороджено «Золотим м'ячем», а гравця дніпропетровського «Дніпра» Олега Протасова — «Срібним бутсом» як найкращого бомбардира європейських чемпіонатів. Найбільша заслуга в цьому, у багаторічного наставника української команди Валерія Лобановського.
Гандболістки київського «Спартака» на чолі з уславленим тренером Ігорем Турчиним 13 разів ставали володарками Кубку Європейських чемпіонів, а гандболістки Зінаїда Турчина та Лариса Карлова неодноразово визнавалися найкращими гравцями на чемпіонатах світу і Європи. За видатні досягнення в спорті, легенда українського спорту Турчин і його команда занесені до Книги рекордів Гіннеса.
Багаторазовий чемпіон світу у стрибках з жердиною, олімпійський чемпіон Сергій Бубка встановив 35 світових рекордів неодноразово перемагав у світовій серії Гран-прі, шестиразовий чемпіон світу, відзначався званням «найкращого спортсмена світу». По завершенні спортивної кар'єри він заснував турнір «Зірки Жердини», який став престижним у світі.
1994 року на XVII зимових Олімпійських іграх в Ліллехаммері українські спортсмени виступали вже самостійною командою. Першу золоту олімпійську медаль для незалежної України здобула фігуристка Оксана Баюл — срібний призер чемпіонату Європи 1993 року, чемпіонка світу 1994 року, чемпіонка Олімпійських ігор 1994 року.
Виступ українських спортсменів на XXVI літніх Олімпійських іграх в Атланті заслужено вивів Україну в десятку провідних спортивних держав світу. Дев'ять разів представники українського спорту піднімалися на найвищу сходинку Олімпійського п'єдесталу. Імена цих спортсменів стали відомі в цілому світі: борець греко-римського стилю В'ячеслав Олейник, спортивна гімнастка Лілія Подкопаєва, штангіст Тимур Таймазов, художня гімнастка Катерина Серебрянська, боксер Володимир Кличко, легкоатлетка Інеса Кравець, спортивний гімнаст Рустам Шаріпов, яхтсмени Євген Браславець та Ігор Матвієнко, а також багато інших спортсменів.
Українська олімпійська збірна
Українські спортсмени виступають на Олімпійських іграх окремою командою, починаючи із Зимової Олімпіади 1994 року. До цієї дати українці брали участь в іграх у складі олімпійських збірних Російської імперії, Польщі, Чехословаччини, Радянського Союзу та Об'єднаної команди (в 1992 році). Першим українцем на І Олімпіаді 1896 року був Микола Ріттер, на ІІ Олімпіаді 1900 брав участь Петро Заковорот.
Українська збірна тричі поспіль привозила з Олімпійських ігор 23 нагороди. Так було 1996 року в Атланті, 2000 року у Сіднеї і 2004 року в Афінах. Але результати, які стоять за цими нагородами, дедалі покращувалися. В Афінах у неофіційному командному заліку Україна зайняла 12 місце серед 202 країн-учасниць з 9-ма «золотими», 5-ма «срібними» та 9-ма «бронзовими» медалями. Відзначилися «золотом» Яна Клочкова (плавання 200 та 400 м комплексом — другу Олімпіаду поспіль), Наталя Скакун (важка атлетика), Ірина Мерлені-Мельник (вільна боротьба), Олена Костевич (стрільба з пневматичного пістолета), Юрій Білоног (штовхання ядра), Юрій Нікітін (стрибки на батуті), Валерій Гончаров (спортивна гімнастика, вправи на брусах), Ельбрус Тедеєв (вільна боротьба).
Українська олімпійська збірна досі не опускалась нижче 21 місця в загальнокомандному заліку.
Футбол Футбол — найпопулярніший вид спорту в Україні. Футбол в Україні регулюється Українською асоціацією футболу (УАФ). УАФ організовує різні футбольні змагання в країні серед чоловіків, жінок, молоді, людей з інвалідністю та інших, а також сприяє футбольним змаганням серед професіоналів, студентів та в регіонах. Формат змагань варіюється від ліг (кругові змагання) до кубкових (елімінаційних) змагань. УАФ також організовує кілька запрошувальних турнірів (товариських матчів) в Україні та організовує кілька національних команд, які змагаються на різних міжнародних турнірах.
В Україні добре розвинені професійні футбольні змагання серед чоловіків. Найсильнішою та найвищою лігою є Прем'єр-ліга, яка також була відома як Вища Ліга. Ліга другого рейтингу — Перша Ліга. Наступна ліга вниз — Друга Ліга, яка розділена на дві групи, Схід (B) та Захід (A), відповідно до їх розташування. Наприкінці кожного сезону дві команди з найнижчим рейтингом у Вищій Лізі відходять у Першу Лігу, тоді як дві найкращі команди Першої Ліги підвищуються до Вищої Ліги. Дві команди з найнижчим рейтингом «Перша Ліга» потрапляють до «Другої Ліги», тоді як дві найкращі команди «Другої Ліги» просуваються до Першої Ліги. Команди отримують три очки, якщо вони виграють, одне — за нічию, 0 — за програш. Кожна команда двічі грає одна з одною.
В Україні також проводяться національні футбольні змагання аматорського рівня, якими керує Асоціація аматорів України.
У Кубку України беруть участь команди з усіх професійних ліг. Переможці чемпіонату України та Кубка України беруть участь у Суперкубку України.
Андрій Шевченко є найбільш впізнаваним серед українських футболістів, якого в Україні вважають національним героєм.
Україна була господарем чемпіонату Європи з футболу УЄФА у 2012 році разом з Польщею.
Після анексії Криму Росією в березні 2014 р. Усі кримські футбольні клуби були розпущені російською окупаційною адміністрацією і більшість реорганізовані в російські клуби. Деякі колишні кримські клуби, які брали участь в українських змаганнях, переїхали до континентальної України, де їх було реорганізовано заново.
Баскетбол Окрім футболу, головним видом спорту в Україні є баскетбол. Українські баскетболісти були одними з вирішальних факторів для успіху збірної СРСР з баскетболу, яка десятиліттями панувала в Європі, а часом і на світовій баскетбольній арені. Серед них були Олександр Білостінний, Анатолій Поливода, Володимир Ткаченко та Олександр Анатолійович Волков та інші. Після розпаду Радянського Союзу, особливо українські клубні команди БК «Київ» та БК «Азовмаш» завоювали міжнародну увагу, оскільки обидва дійшли до фіналу Єврокубка ФІБА у 2005 та 2007 роках. Збірна України з баскетболу повільно, але впевнено прославилася серед елітних змагань у Європі.
Коли в 2012 році країна отримала офіційне підтвердження для проведення чемпіонату Європи 2015 року, баскетбол отримав значний поштовх уваги громадськості в Україні. Приймаючими містами мали стати Дніпро, Донецьк, Івано-Франківськ, Київ, Львів, Одеса та Харків. З цієї нагоди мало бути відремонтовано кілька арен. Цей великий міжнародний спортивний захід мав гасло: «Ми готові!» та вказував на досвід країни, який був отриманий під час підготовки до чемпіонату Європи з футболу 2012. Як зазначив Олександр Волков, президент Федерації баскетболу України, досвід країни щодо проведення подій такого масштабу пройшов через згаданий чемпіонат з футболу.