Катериносла́вська губе́рнія або Губе́рнія Єкатериносла́вська — адміністративно-територіальна одиниця Імперії Всеросійської, УНР, Української Держави та Української СРР.
Історія Після ліквідації Новоросійської губернії 8 жовтня 1802 року була утворена Катеринославська губернія в складі Бахмутського, Катеринославського, Маріупольського, Новомосковського, Павлоградського повітів, а також Ростовського (з Нахічеванським вірменським округом) і Таганрізького градоначальництв.
У 1805 в складі губернії були утворені Олександрівський, Верхньодніпровський і Слов'яносербський повіти.
У 1897 Ростовське й Таганрізьке градоначальства відійшли до Області війська Донського.
Герб Герб Катеринославської губернії затверджений 5 липня 1878. Опис герба: «У лазуревом щиті золоте вензелове зображення імені Імператриці Катерини II між такими ж цифрами 1787, оточене дев'ятьма золотими шестипроменевими зірками. Щит увінчаний імператорською короною й оточений золотими дубовим листям, з'єднаними Андріївською стрічкою».
Адміністративний склад
Катеринославська губернія в Російській імперії
У 1802 складалася з Бахмутського, Катеринославського, Маріупольського, Новомосковського, Павлоградського повітів, а також Ростовського (з Нахічеванським вірменським округом) і Таганрізького градоначальництв.
У 1805 в складі Катеринославської губернії утворені Олександрівський, Верхньодніпровський і Слов'яносербський повіти.
У 1859 від Тагарізького міського начальства відділені Маріупольський грецький (керується Маріупольським грецьким судом) й Нахичеванський вірменський (керується Нахичеванським вірменським магістратом) округи.
У 1887 від Катеринославської губернії відокремлені Ростовський повіт і Таганрізьке градоначальництво, які відійшли до Області війська Донського.
Склад населення в 1859
На 1859 населення губернії склало 1 057 958 осіб (531 531 чоловіків і 526 427 жінок), що мешкали у 2454 населених місцевостях у 152 090 подвір'ях.
Національний склад: Українці («малороси»), понад 80 % населення губернії. Найбільший відсоток українців був у західних повітах (Верхньодніпровський, Катеринославський й Новомосковський повіти), де були паланки Запорозької Січі, де з неукраїнського населення були тільки євреї по містах та невелика чисельність росіян. Масового українці заселили край губернії у 17 сторіччі. росіяни («великороси»), до 80000 осіб (7,5 % населення губернії). У містах до росіян віднесли більшу частину купців. Росіяни у Катеринославському повіті живуть у майже повністю російських поселеннях (Растання (Бажанове), Олександрівка (Яковлеве, Красна Долина), Мишина, хутір Петрівка, Олексіївка (Савицького), Струківка (Ольцова)), змішані з іншими народами (Микільське-на-Дніпрі, Новопокровське, Шумаківка, Якимівка, Лошкарівка, Невчая (Сергіївка), Михайлівка (Мавросіївка), Арбузівка, Вище-Тарасівка). Росіяни у Олександрівському повіті живуть як у майже повністю російських поселеннях (панська Михайлівка, державний хутір Любицький, панське село Хвалибогівка, хутір Касьянів, панське село Богодарівка), так і у змішаних з іншими народами (Круте, Гайчул, Темрюк).
Росіян у Бахмутському повіті до 20000 живуть як у майже повністю російських поселеннях (Віролюбівка, Миколаївка, Олександрівське, 874, 907, 910—912, 946—948, 953, 956, 959, 962, 968—969, 981, 984, 986, 987, 1004, 1009, 1037, 1042, 1052, 1067), так і у змішаних з іншими народами(№ 710—711, 895, 908, 921, 952, 954, 997, 1001—1002, 1045, 1050). Росіяни у Новомосковському повіті живуть як у майже повністю російських поселеннях (№ 1693, 1705), так і у змішаних з іншими народами (№ 1656, 1698, 1709). Росіян у Павлоградському повіті до 17000, живуть як у майже повністю російських поселеннях (Миколаївка, Хороше (Писемське), Добринька (Іродове), Олександропіль (Мала Дача), хутір Шатохинський, Тернівка, Богданівка, Надежине (Теленневе)), так і у змішаних з іншими народами (Дмитрівка, Катеринівка, Петрівське, Новопавлівка, Миколаївка (Рудове), хутір Букріївський, Олксандропіль, Варварівка, Троїцьке, Самойлівка). Росіяни у Ростовському повіті живуть як у майже повністю російських поселеннях(№ 2120—2122, 2138—2140), так і у змішаних з іншими народами(№ 2109, 2111, 2113, 2124, 2142, 2143). Росіян у Слов'яносербському повіті до 23000, живуть як у майже повністю російських поселеннях(№ 2203, 2261—2262, 2272, 2295, 2300, 2314, 2353), так і у змішаних з іншими народами(№ 2247, 2302, 2304, 2343). Білоруси. Чисельність до 1500 осіб (0,14 % населення губернії). Мешкають у Сурсько-Литовському, а також у деяких поселеннях Олександрівського повіту. Поляки. Чисельність до 1500 осіб (0,14 % населення губернії). Живить поряд з білорусами у їх поселеннях у Олександрівському повіті. Поляки — однодворці, що вийшли з Кам'янець-Подільської губернії. Серби. На 1859 рік суцільно злилися з українцями, прийняли українську мову та звичаї. Сліди їх у Слов'яносербському повіті (Черкаське — 11-а рота, Кримське — 6-а рота), у Бахмутському повіті (Луганське — 15-а рота, Троїцьке — 14-а рота та інші). Молдавани й Волохи. Чисельність до 12000 осіб (1,1 % населення губернії). у тому числі: 8750 у Бахмутському, 2500 — у Слов'яносербському, 667 — у Катеринославському повітах. Німці. Чисельність до 23000 (2,2 % населення губернії). Зразковий порядок у поселеннях й домівках, відмінні сади, оброблені лани менонітів й майже відсутність неврожаїв у менонітів складають різку протилежність до господарства інших навколишніх народів. Як зазначено у статистичному описі 1863 року у неврожайні роки меноніти забезпечували харчами інші народи, включно з німцями лютеранами й католиками. У Катеринославському повіті група менонітських колоній у Дніпрових порогів (хутір Савельївський, Нейгорст (Жорнувата), Марієнталь (Лачинове), Неєнбург (Малашівка), Ейнлаге (Кічкас), Кронсвейд (Новий Кронсвейд), Шенгорст, Нейдорф (Широке), Розенталь, Кронсталь, Розенгарт (Нова Слободка), Бурвальд (Бабурка), Блюменгардт (Капустяне), Шенсберг (Смоляне), Нейостеринк, Кронсвейд (Старий Кронсвейд), Острів Хортиця, Нижня Хортиця) та окрема католицька у Ямбурзі. У Олександрівському повіті група лютеранських колоній на лівобережжі Дніпра (Шенвіз, Блюменфельд, Кринфельд, хутори Шенвізький, Киршів, Аманів, Кернерів, колонія Обідне) та група лютеранських й католицьких колоній між річками Мокрі Яли й її притокою, та землею Озівського козацького війська (Спартівка Третя, Класинівка, Нейєнлаге (Булгаківка), Блюменфельд, менонітський хутір Блюменталь, хутір Федоровський (Бурлацький), Шенфельд, Гайбуден, Кейзердорф, Готланд, Компенау, Рейхенберг, Вікерау, Клейн-Вердер, Гросс-Вердер, Резенберг, Рундевізе, Кальчинівка, Шенбаум, Розенгарт, Білі Вежі, Нейямбург, Фрідріхсталь, Шенталь, Ейнфельд, Кронсдорф, Грунау, Людвігсталь, Дармштат, Нейгоф, Елізабетдорф, Тіргарт, Тігенорт, Тігенгоф, Кіршвальд, Розенфельд). У Новомосковському повіті 3 окремих лютеранські колонії: Рибальське, Йосипівка й Кронгартен. Євреї: до 23000 осіб (2,2 % населення губернії), у тому числі понад 6000 євреїв-колонистів по селах (Межиріч, Новозлатопіль, Веселе, Красносілка, Трудолюбівка, Нечаївка, Графське, Зелене Поле, Надійне, Солодководне). У всіх містах та містечках губернії. Євреї-селяни у 3-му стані Олександрівського повіту біля німецьких колоній. Греки. Греки селяни у своїх поселеннях у Маріупольському повіті. Велика частина населення Таганрогу та Маріуполя складають греки торговці та ремісники. Вірмени; до 20000 осіб (1,9 %). Переважно купці та міщани, що мешкають у Нахічевані й навколишніх поселеннях
+ Населення найбільшіх міст губернії станом на 1859 рік Місто Число будівель Число мешканців Катеринослав Таганрог Ростов-на-Дону Нахічевань-на-Дону Новомосковськ Бахмут Павлоград Маріуполь Слов'яносербськ Олександрівськ Верхньодніпровськ
+ Населення адміністративних одиниць губернії станом на 1859 рік Адміністративна одиниця Подвір'їв Мешканців Катеринославський повіт Олександрівський повіт Бахмутський повіт Верхньодніпровський повіт Новомосковський повіт Павлоградський повіт Ростовський повіт Слов'яносербський повіт Озівське козацьке військо Маріупольський грецький округ Нахічеванська вірменська округа Таганрізьке градоначальництво
Катеринославщина в 1917—1920 роках Після Лютневої революції 1917 року в Російській імперії царська влада була повалена. Тимчасовий уряд Російської республіки призначив губернським комісаром Катеринославщини Костянтина Гесберга. За свідченням Ісаака Мазепи національна самосвідомість українців губернії була дуже низькою, українські партії не мали тут впливу. Зате активно діяли загальноросійські партії — від кадетів до більшовиків. Катеринославська губернія була приєднана 3-м Універсалом УЦР до УНР. Але вже року Катеринослав було захоплене військами Радянської Росії за допомогою місцевих більшовиків.
3-4 квітня 1918 Катеринослав звільнено від більшовиків об'єданими військами УНР і Австро-Угорщини.
За законом про адміністративно-територіальний поділ України від 2-4 березня 1918 Катеринославська губернія скасовувалася: Катеринославський повіт, частини Верхньодніпровського, Новомосковського Олександрівського повітів уходили до землі Січ, частина Верхнєдніпровського повіту — до землі Низ (Низова Дніпрянщина), Слов'яносербський та Бахмутський повіт — до Половецької землі частина Новомосковського повіту — до Самарської землі Маріупольський повіт, Павлоградський повіт та частина Олександрівського повіту — до Озівської землі.
Але цей закон так і не став чинним; З 3 квітня до початку травня тимчасовим губернатором (губернським комісаром) УНР в Катеринославській губернії був Ісаак Мазепа, у майбутньому — прем'єр-міністр УНР;
Після державного перевороту 29-30 квітня 1918, здійсненого генералом Павлом Скоропадським новим губернатором (губернським старостою) був призначений Іван Черніков. Губернія мала бути складеною з 9 повітів: до вже існуючих 8 повітів планувалося долучити Таганрізьким цивільний округ з Області Війська Донського.
Губернський центр зберігався у Катеринославі. Восени 1918 року в південно-східних повітах губернії виник анархістський повстанський рух під проводом Нестора Махна. Після повалення Директорією УНР влади гетьмана губернським комісаром став Юрій Магалевський (листопада 1918 — лютого 1919). Але розпочалась друга війна РСФРР проти УНР і 26 січня 1919 року Катеринослав вдруге було захоплене російськими більшовиками, чому сприяв тоді і Нестор Махно.
Водночас наприкінці 1918 року південні і східні райони губернії почали захоплювати війська білих росіян — Донська армія і Добровольча армія, які на початку 1919 року об'єднались під керівництвом Антона Денікіна в Збройні сили Півдня Росії. Махно згідно своїх анархістських переконань боровся проти діючих влад — незалежної України (УНР і УД), військ Австро-Угорщини і Німеччини, білих росіян, але симпатизував спочатку російським більшовикам. Саме з допомогою Махна Радянська Росія взяла під свою владу східну частину Катеринославської губернії. Протягом всієї першої половини 1919 року в східних повітах Катеринославщини тривали важкі бої військ РСФРР, у складі яких була і дивізія Махна, з російськими білогвардійцями. Врешті денікінці змогли у травні-червні 1919 року перейти в наступ. Цьому сприяла політика російських більшовиків, які своєю насильницькою продрозверткою і жорстокими репресіями проти багатьох категорій населення підірвали до себе довіру. 30 червня кубанська дивізія Шкуро відібрала у більшовиків Катеринослав.