Адольф Мартенс

Адо́льф Ма́ртенс (; 6 березня 1850, Бакендорф поблизу Гаґенов — 24 липня 1914 Ґросс-Ліхтерфельде, Берлін) — німецький металограф; піонер у галузі металографії сталі та відповідних методик досліджень. На його честь названо мартенситом одну із структур, що має місце у сталі після термооброблення.

Біографічні дані

Дитинство та юнацькі роки Адольф Мартенс народився 6 березня 1850 року у невеликому містечку Бакендорф, поблизу міста Гагенова (Мекленбург-Передня Померанія). Його батько займався нерухомим майном. Закінчив німецьку початкову школу () у Шваріні. У віці сімнадцяти років, він деякий час працював слюсарем у майстерні тесляра Ернста Брокельманна в Гюстрові ().

У 1868 році Мартенс поступив на навчання до Королівської вищої технічної школи у Берліні. У 1871 році її закінчив з отриманням звання інженера.

Інженерна кар'єра Інженерна кар'єра розпочалась з моменту налагодження співробітництва з Пруською Східною Залізницею () у Бидгощі. До його функцій належали проектування й нагляд за станом залізничних колій, мостів та інших залізничних споруд. У 1875 Мартенс перейшов працювати в інженерну групу залізничної гілки Берлін-Вроцлав у Берліні. Основним його завданням було тестування та перевірка якості сталевих виробів, в основному рейок. Під час проведення досліджень майбутній вчений зав'язав багато важливих знайомств з представниками промисловості. Переважно це були дві компанії: «Gutehoffnungshütte» з Вестфалії; «Königs-Laurahütte» зі Шльонська.

Наукова діяльність Адольф Мартенс у 1880 році повернувся до свого навчального закладу на посаду асистента професора. 1 квітня 1884 року обійняв посаду керівника Інституту техніко-механічних досліджень. До його колективу приєднався професор М. Руделофф (), який після смерті Мартенса став керівником Інституту, і два техніки. Розвиток інституту й цілої галузі матеріалознавчих досліджень прискорило утворення в Берліні у 1884 році нового осередку досліджень мастильної оливи й паперу. Через п'ять років Мартенс отримав титул професора.

У 1904 році А. Мартенс подав ініціативу щодо об'єднання усіх йому підпорядкованих осередків і за його прямої участі було створено Інститут матеріалознавства у Далемі, передмісті Берліна. Наступний успіх прийшов роком пізніше. За свої заслуги і значний внесок у поглиблення знань з матеріалознавства удостоєний Дрезденською політехнікою титулу почесного доктора (). Був членом Прусської академії наук у Берліні . Адольф Мартенс керував своїм інститутом, що інтенсивно розвивався, аж до смерті.

Останні роки життя У 1913 році стан його здоров'я несподівано погіршився. Помер 24 липня 1914 року у Берліні. Похований на кладовищі у Далемі між похованням сина та співробітника Еміля Гейна.

Наукова спадщина Професор Адольф Мартенс був піонером у металографії заліза і сталі. Його роботи, з цією галуззю науки принесли йому велику популярність і авторитет. Генрі Кліфтон Сорбі і Мартенс займались незалежно розвитком методик металографії із застосуванням мікроскопії. Для обох дослідників великий інтерес викликала внутрішня структура металів а також залежність властивостей матеріалів від процесів їх створення та обробки. Мартенс, хоча і віддавав перевагу ескізним зарисовкам видимих мікроструктур, провів декілька дослідів з використанням світлочутливих фотографічних емульсій. Він запропонував застосовувати освітлення зразка під кутом до його поверхні для того, щоб поліпшити якість видимого зображення. До кола його наукових інтересів входило вивчення усадкових явищ у виливках. Він виявив і описав дендритні структури, які він називав «кристал сосноподібний». Він також провів спостереження і дослідження поверхонь зламу зразків матеріалів. Спроектував і виготовив твердомір Бріннеля, розривну машину а також, так званий скретч-тестер. Був автором численних підручників з матеріалознавства. Розвинув такі технології обробки як розрізання, шліфування, полірування і травлення, основа яких була запозичена з мінералогії.

Оригінальні нотатки та рукописи Мартенса зберігаються в колекціях Федерального інституту досліджень матеріалів в Берліні ().

Вшанування вченого У 1902 році виникла ідея, щоб прізвище Адольфа Мартенса використати для назви фази «великої твердості із голчастою структурою» у сталі. Французький професор Флоріс Осмонд сказав:

Шостий конгрес Міжнародної асоціації з випробування матеріалів () відбувся у Нью-Йорку у вересні 1912 р. На конгресі Комісія з назв мікроскопічних субстанцій та структур сталі й чавуну () прийняла остаточне рішення у питанні назв для структурних складових залізовуглецевих сплавів. Одноголосно було затверджено термін «мартенсит».

Від прізвища Мартенса походить також власна назва універсальної шкали твердості — твердість за Мартенсом (HM)ISO/FDIS 14577-1:2002. Metallic materials — Instrumented indentation test for hardness and materials parameters і спосіб для визначення температури займання в закритому тиглі — метод Пенскі-МартенсаISO 2719:2002 Determination of flash point — Pensky-Martens closed cup method..

25 січня 1991 року за ініціативи працівників Федерального інституту досліджень матеріалів було зареєстроване товариство для увічнення пам'яті великого вченого. У рамках товариства створено спеціальний фонд, завданням якого є раз на два роки виділення коштів на підтримання й популяризацію досліджень в матеріалознавстві, аналітичній хімії та техніки безпеки.

Вибрані публікації Martens A. Festigkeitseigenschaften des Magnesiums (Механічні властивості магнію). Julius Springer, Berlin, 1887. Martens A. Schmieröluntersuchungen. Ergänzungsheft III. (Дослідження мастила. Додаток III). Julius Springer, Berlin, 1888. Martens A. Schmieröluntersuchungen. Ergänzungsheft V (Дослідження мастила. Додаток V.). Julius Springer, Berlin, 1889. Martens A. Handbuch der Materialienkunde für den Maschinenbau (Підручник з технології матеріалів для інженерів-механіків. Частина І. — Дослідження матеріалів). Julius Springer, Berlin, 1898. Martens A., Heyn E. Handbuch der Materialienkunde für den Maschinenbau. (Підручник з технології матеріалів для інженерів-механіків. Частина II. — Найважливіші властивості металів і сплавів). Julius Springer, Berlin, 1912 .

Див. також Матеріалознавство Мартенситний перехід

Примітки

Посилання Federal Institute for Materials Research and Testing (BAM), Berlin