Єжи Чеслав Стемповський (, 10 грудня 1893, Краків — † 4 листопада 1969, Берлін) — поет, літературний критик, перекладач, один із найвизначніших польських есеїстів. Публікувався під псевдонімом Павло Гостовець.
Життя Поет жив у заможній родині. Єжи Стемповський з дитинства пов'язаний з українською культурою, адже разом із рідними мешкав у родовому маєтку Шебутинці на Поділлі. 3 1987 року жив у Варшаві, а у 1906 знову повертається на Поділля. Навчався у приватній гімназії, а згодом у 1911 році склав екзамени екстерном в Немирові. Хлопець вивчав філософію та історію в Яґеллонському університеті в Кракові (1911—1913 рр.), також навчався в Женеві, Мюнхені, Цюріху. Він був високоосвіченою людиною з чіткими поглядами на світ. Єжи Стемповський прагнув всебічно сприяти народній освіті. В 1919 році у нього народились позашлюбні близнята (Данута і Ганна). Батько, Станіслав Стемповський, за Директорії був міністром сільського господарства. Згодом працював міністром скарбу та одним з двох поляків в уряді Симона Петлюри. Слід відмітити те, що саме завдяки впливам та опіці Станіслава Стемповського було врятовано життя Петлюрі. У міжвоєнні часи батько Єжи Стемповського — член Українського центрального комітету, голова польсько-українського товариства, співробітник Українського наукового інституту у Варшаві.
Творчість Єжи Стемповський один із найвизначніших польських есеїстів. Еміграція займає особливе місце у житті поета, адже завдяки їй він стає вільним від усіх культурно-суспільних норм свого суспільства. Це дає змогу подивитися Стемповському на ситуацію з іншої перспективи. Листи поета — це особливі есе, які спрямовані не лише до адресата, а до широкої аудиторії. Єжи Стемповський у своїх судженнях завжди волів опиратися на мудрість класиків, що можна простежити у його творах. Беззаперечно це впливало на стиль письменника, манеру писання. Він любив багато подорожувати по світу, адже подорожуючи есеїст прагнув знайти себе, розкрити власне я та осмислити буття людини.
Перші літературні твори письменник опублікував у Польщі, це нарис «Пілігрим» («Pielgrzym» 1924), памфлет «Пан Йов'яльський та його спадкоємці» («Pan Jowialski i jego spadkobiercy» 1931), нарис «Химера як тварина потягу» («Chimera jako zwierze pociągowe», 1933), де порушені в основному проблеми розвитку мистецтва.
1921—1925 рр. працював дипломатичним кур'єром у Міністерстві закордонних справ. Єжи Стемповський брав участь у польсько-радянській війні (1920 р.) в якій загинув його молодший брат. Пізніше працював у польській телеграфній агенції в Парижі та Женеві. З 1926 року працює у Варшаві при президенті Ради Міністрів.
18 вересня 1939 року разом із Станіславом Вінцензом незаконно перетнули польсько-угорський кордон. Він подорожував Італією, Югославією, Швейцарією. Єжи Стемповський довгий час проживав у Берні.
На початку Другої світової війни виїхав за кордон, з 1940 р. проживав у Швейцарії. Саме на еміграції письменник неодноразово згадує свою «ближчу батьківщину» (за висловом Є. Стемповського) — долину Дністра, Україну. Українська тематика проходить через усю творчість письменника, з'являється у вигляді порівнянь, алюзій, відступів.
У 1948 році почав тісно співпрацювати з щомісячником «Kultura» («Культура»). Після війни відвідав Німеччину і Австрію. Свої враження про подорож опублікував у своєму славнозвісному «Щоденнику». Саме завдяки довготривалій та міцній співпраці з журналом було вміщено українські матеріали. Єжи Стемповський підтримував зв'язки з Леонідом Мосендзою, Юрієм Шевельовим. Дружба з Євгеном Маланюком мала спільне підґрунтя у творчих поглядах. У журналі з'являються літературні твори, різноманітні статті присвячені українській літературі. Поет неодноразово висвітлює проблематику різноаспектного бачення української культури та історії на тлі українсько-польських відносин. Роздуми про польсько-українські стосунки, про бачення України були відображені у книзі Єжи Стемповського «В долині Дністра» (розділи «Багаж з калинівки» та «Київський похід») були перекладені у журналі «Всесвіт» (1994, № 4) К.Москальцем.
З 1954 року і до останніх днів свого життя, Єжи Стемповський, публікував цикл «Нотатки вайлуватого перехожого» («Notatnik niespiesznego przechodnia») до якого входили різноманітні есе, рецензії, спогади. 1951—1954 працював перекладачем аргентинського посольства у Берні.
Досегнення Рік видання Переклад назви Оригінальна назва1924 Пілігрим Pielgrzym1931 Пан Йов'яльський та його спадкоємці Pan Jowialski i jego spadkobiercy1932Химера як тварина потягу Chimera jako zwierzę pociągowe1935 Нові мрії самотнього мандрівника Nowe marzenia samotnego wędrowca1938 Повноваження рецензента Pełnomocnictwa recenzenta1939Європа в 1938—1939 рр.Europa w 1938—19391946 Щоденник подорожі до Австрії і Німеччини Dziennik podróży do Austrii i Niemiec1961 Есе для Кассандри Eseje dla Kassandry1971 Від Бердичева до Риму Od Berdyczowa do Rzymu1971 Нотатки вайлуватого перехожого Notatnik niespiesznego przechodnia1984ЕсеїEseje1994В долині ДністраW dolinie Dniestru Єжи Стемповський опублікував понад сотню статей, найпопулярнішими серед яких були есе, де письменник розглядав актуальні питання з історії культури, літератури, мистецтва, політики, українсько-польських взаємин.
Відзнаки 1999 — лауреат нагороди польського журналу еміграції в Парижі «Культура» ім. Зигмунта Херца.
Бібліографія Serednicki A. Jerzy Stempowski o sprawach ukraińskich. Olsztyn, 1997. Kowalczyk A.S. Nieśpieszny przechodzień i paradoksy. Rzecz o Jerzym Stempowskim. Wrocław, 1997. Pan Jerzy. Śladami niespiesznego przechodnia. Wspomnienia, szkice i artykuły o Jerzym Stempowskim, Warszawa 2005 Lesław M. Bartelski: Polscy pisarze współcześni, 1939—1991: Leksykon. Tower Press, 2000
Примітки
Посилання Есєїстиції Єжи Стемповського Два есеї Єжи Стемповського Літературознавчі студії: компаративний аспект