Роман виховання () — жанровий різновид роману, присвячений проблемі формування особистості, містить, крім дидактичних настанов, елементи крутійського, пригодницького, соціально-психологічного, філософського, сатиричного, тощо наративу. Тема виховання людини, становлення особистості, вибору життєвого шляху присутня в літературі зі стародавніх часів. Біблія, Веди, Авеста, Коран, шумерський «Епос про Гільгамеша», давньоєгипитьські «Повчаня Птахотепа», «Кіропедія» Ксенофонта — всі вони так чи інакше порушують проблему виховання.
Етимологія Термін «роман виховання» запровадив філолог Карл Моргенштерн, та популяризував у своїх працях відомий німецький літературознавець Вільгельм Дільтей. Першим романом виховання прийнято вважати «Роки навчання Вільгельма Мейстера» Йоганна Вольфганга Гете (1795—1796).
Різновиди Михайло Бахтін визначає такі різновиди роману виховання, як циклічний (від дитинства до старості персонажа), біографічний чи автобіографічний, дидактико-педагогічний, що має практичне спрямування, складний. Дмитро Затонський визначив два типи роману виховання: роман кар'єри («Любий друг» Гі де Мопассана, «Місто» Валер'яна Підмогильного, «Червоне і чорне» Стендаля) та позитивної еволюції героя, «Девід Копперфілд», «Великі сподівання» Чарлза Діккенса, «Хмари» Івана Нечуя-Левицького, «Люборацькі» Анатолія Свидницького, «Діти Чумацького шляху» Докії Гуменної).Літературознавча енциклопедія / Автор-укладач Ю.Ковалів: У 2 т. / К., 2007, том 2 — с. 346. або ж навпаки, негативного розвитку персонажа — так званий «негативний роман виховання» — нім. Negativer Bildungsroman («Антон Райзер» Карла Філіппа Моріца, «Зелений Генріх» Готфрида Келлера, «Бабине літо» Адальберта Штіфтера, «Хіба ревуть воли, як ясла повні» Панаса Мирного).
Літературознавці також виділяють пригодницький роман виховання («Острів скарбів» Роберта Стівенсона, «Відважні капітани» Редьярда Кіплінга, «Пригоди Гекльберрі Фінна» Марка Твена, «Шхуна „Колумб“» Миколи Трублаїні) та «художній роман» — Künstlerroman («Портрет митця замолоду» Джеймса Джойса).
На думку історика та публіциста Коді Делістрей (англ. Cody Delistraty), літературні твори даного жанру вчать можливості раз і назавжди знайти своє «я», приховане всередині людини, тоді як це «я» змінюється постійно. Віра в перебування свого істинного «я» при досягненні повноліття хибно, оскільки розуміння «я знайшов себе» не є стійким на все життя. Сучасна психологія підтримує ідею поетапного розвитку особистості та її мінливості в міру дорослішання і накопичення особистого досвіду (хитке, нестійке «я»).Cody Delistraty (8.09.2017).[the coming-of-age narrative is a conformist lie]. Aeon (англ.). Архівовано 2017-09-12. Дата звернення: 2017-09-13.
Приклади
XVIII століття «» Семюела Річардсона (1740) «Історія Тома Джонса, знайди» Генрі Філдінга (1749) «Кандид, або Оптимізм» Вольтера (1759) «Життя і думки Трістрама Шенді, джентльмена» Лоренса Стерна (1759) «Еміль, або Про виховання» Жана-Жака Руссо (1763) «Роки навчання Вільгельма Мейстера» Йоганна Вольфганга Гете (1795-96)
XIX століття «Червоне та чорне» Стендаля (1830) «Джейн Ейр» Шарлотти Бронте (1847) «Девід Копперфілд» Чарлза Діккенса (1850) «Зелений Генріх» Готфрида Келлера (1855) «Великі сподівання» Чарлза Діккенса (1861) «Люборацькі» Анатолія Свидницького (1861—1862) «Виховання почуттів» Гюстава Флобера (1869) «Хмари» Івана Нечуя-Левицького (1874) «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного (1875) «Пригоди Гекльберрі Фінна» Марка Твена (1884) «Фараон» Болеслава Пруса (1895) «Андрій Лаговський» Агатангела Кримського (1894—1919)
XX століття «Сум'яття вихованця Терлеса» Роберта Музіля (1906) «Мартін Іден» Джека Лондона (1909) «Портрет митця замолоду» Джеймса Джойса (1916) «Деміан» Германа Гессе (1919) «Апостол черні» Ольги Кобилянської (1926) «Місто» Валер'яна Підмогильного (1928) «Кулак» Улас Самчук (1932) «Звіяні вітром» Маргарет Мітчелл (1936), «Волинь» Улас Самчук (1932—1937) «Ловець у житі» Джерома Селінджера (1951) «Убити пересмішника» Гарпер Лі (1960) «Дюна» Френка Герберта (1965) «Чарівник Земномор'я» Урсули Ле Гуїн (1968) «Малафрена» Урсули Ле Гуїн (1979) «Світ Софії» Юстейна Ґордера (1991) «Гаррі Поттер» Джоан Ролінґ (1997—2007)
Див. також Дидактична література Примітки
Джерела
Посилання