Велике герцогство Мекленбург-Шверінське () — адміністративно-територіальне утворення, велике герцогство у складі Німецького, Північнонімецького союзів та Німецької імперії, що існувала з 1815 до 1918 року.

Титулярним Великим князем Мекленбургу-Шверінгу з 2001 року є Юрій Борвін Мекленбурзький.

Географія

Велике герцогство Мекленбург-Шверін на півночі обмежувалося Балтійським морем, а на північному сході прусською провінцією Померанія, де кордони проходили поздовж Західної її частини (колишньої Шведської Померанії) по берегах річок Рекніц, Пеене та озера Куммеровер-Зее. На півдні герцогство межувало з провінцією Пруссії Бранденбург (з ексклавами Россов та Шонберг). На південному заході Мекленбург-Шверін мало кордони з Ганноверським королівством, а після входження Гольштейнського герцогства до складу прусської провінції Шлезвіг-Гольштейн, стало межувати з нею.

Історія

На Віденському конгресі 1815 року обидва мекленбурзькі герцогства (Мекленбург-Шверін та Мекленбург-Штреліц) були проголошені великими герцогствами у складі Німецького союзу, а до їхніх володарів мали тепер звертатися як до Королівських Високостей. Зазвичай до титулу «великий герцог Мекленбурзький» додавалися також титули «князь вендів, Шверіна і Ратцебурга, граф Шверіна, землі Ростока і господар Штаргарда».

У 1820 році в обох частинах Мекленбургу нарешті було скасоване кріпацтво. Але, крім особистої свободи, селяни не отримали нічого. Земля зосталася в руках поміщиків — юнкерів, які тепер були звільнені від усіх соціальних зобов'язань перед колишніми підданими. Чимало колишніх кріпаків зрештою емігрували — зокрема до американського Вісконсину.

У 1837 році Фрідріха Франца I не стало. Мекленбург-шверінський престол успадкував його онук Пауль Фрідріх. Новий володар захопився реформами, впорядкуванням права, будівництвом шляхів, зокрема і проектуванням першої в Північній Німеччині залізниці. Столицю герцогства Пауль Фрідріх повернув із Людвіґслуста до Шверіна, де розпочалося будівництво нового палацу та театру. Невдовзі, однак, у місті виникла пожежа, в гасінні якої взяв участь і сам герцог. Під час боротьби з вогнем від застудився і за декілька днів помер.

Корона перейшла до 19-річного сина померлого — Фрідріха Франца ІІ. Від продовжив транспортні та будівельні проекти батька. Перша гілка залізниці Берлін — Гамбург, що проходила територією Мекленбург-Шверіна, була введена в експлуатацію у грудні 1846 року.

«Весна народів» сприяла появі власного революційного руху в Мекленбурзі. Восени 1848 року в державі з'явився перший демократично обраний ландтаг. 10 жовтня 1849 року, одними з останніх в революційній Німеччині депутати Мекленбург-Шверінського ландтагу ухвалили нову конституцію.

У 1867 році Велике герцогство приєдналося до Північнонімецького союзу, а у 1871 році — до Німецької імперії.

Після самогубства у 1918 році Адольфа Фрідріха VI, останнього великого герцога з дому Мекленбург-Штреліц, регентом герцогства став великий герцог Мекленбургу-Шверіна Фрідріх Франц IV, але перемовини про престолонаслідування та подальшу долю династії вже незабаром втратили сенс. Листопадова революція призвела до падіння у Мекленбурзі монархії. Фрідріх Франц IV зрікся і шверінського престолу і штреліцького регентства.

Устрій Великий Герцог мав вищу політичну, військову владу, законодавчу владу. Йому підпорядковувалася Таємна рада на чолі із міністром , що був його головою. 1837 року було створено Міністерство на чолі із першим міністром, потім державне міністерство, що призначалося великим герцогом і несло перед ним відповідальність. Міністерство як уряд Великого герцогства було створено 15 жовтня 1849 року, з 1853 року воно стали зватися Державним міністерством. До нього входили міністерства: закордонних справ, внутрішніх справ, фінансів, юстиції. Міністерства закордонних справ і внутрішніх справ очолювали міністри, інші міністерства — державні радники. Державне міністерство очолював державний міністр (до 1850 року — перший міністр), який зазвичай одночасно обіймав посади міністра закордонних справ та міністра внутрішніх справ.

Придворний бюджет, або Міністерство Великого герцогського дому, яке виконувало всі функції Двору, Державної та Маршальської канцелярій було окремою установою.

Діяв ландтаг (спільний з Мекленбург-Штреліцом), що складався з представників знаті (лицарства), духовенства та міст, продовжуючи традиції Меклендбург-Шверінського герцогства. Лицарство обиралося по округах: Веденському і Мекленбурзькому. Збирався раз на рік по черзі в Штернберзі (для герцогства Мекленбург-Шверіна) і Мальхіні (для старого герцогства Мекленбург-Штреліца). Під час революції 1848—1849 років у 1849 році був оприлюднений Основний закон Мекленбурга-Шверіна, який мав на меті встановити конституційну монархію з двопалатним парламентом. Після поразки революції, за підбурюванням Мекленбурга-Стреліца та під тиском Пруссії, старе правове становище було відновлено Арбітражним рішенням у Фрайенвальде в 1850 році.

Наприкінці XIX та на початку XX століття великі герцои та їхні державні міністри намагалися прийняти сучасну конституцію для країни. Усі такі спроби регулярно зазнавали невдачі через опір станів. Великий герцог Фрідріх Франц IV та його державний міністр Адольф Лангфельд підготували промульгацію нової конституції для парламенту землі, який булов скликано у листопаді 1918 року. Юридичною основою для введення має бути середньовічне право суверена самостійно видавати закони в надзвичайних ситуаціях. Через вимирання лінії Мекленбург-Штреліц у чоловічій лінії, здатної успадкувати трон кількома місяцями раніше, ситуація була сприятливою. Листопадова революція у Німеччині скасувала монархію в Мекленбург-Шверіні та зробила ці плани непотрібними.

Адміністративний поділ Велике герцогство поділялося на 48 амтів, які було згруповані в округи (кройси), амти складалися з громад. Представницькі органи округів – окружні конвенти (кройсконвент), амтів – амтові конвенти (амтконвент), складалися зі шляхти, громад – сільські збори (), представницькі органи міст – цивільні представництва (, у Ростоку – ).

Право і судочинство Домінуючу роль у правовому житті відігравало місцеве лицарство (ріттершафт), чиї привілеї закріплювалися давніми угодами, зокрема «Вінсарським договором» (1755).

Входження до Північнонімецького союзу (1867), а згодом — до Німецької імперії (1871), що змусило велике герцогство підкоритися загальноімперським кодексам (цивільному, кримінальному та торговому). 1913 року під тиском громадськості було прийнято обмежену конституційну реформу, яка проте не ліквідувала повністю станово-представницький лад.

Вища судова інстанція – Вищий земельний суд Ростока. Суди першої інстанції – Земельний суд Шверіна, Земельний суд Ростока та Земельний суд Гюстрова.

Військо Складалося з 2 піхотних лінійних полків, 2 піхотних полків ландверу, 2 драгунських полків і 1 артилерійського полку. Військові сили перебували під командуванням Великогерцогського військового відомства, голова якого, генерал, мав місце та право голосу в Державному міністерстві під час обговорення військових питань.

Церква У 1848 році Верховна церковна рада замінила Консисторію, що базувалася у Шверині, як найвищий церковний орган влади в Мекленбург-Шверині. Верховна церковна рада перебувала під наглядом Міністерства юстиції, Департаменту церковних справ, і була безпосередньо підпорядкована государю в його якості архієпископа.

Економіка Основу становило сільське господарства, зберігалися феодальні пережитки, що гальмували її розвиток. Кріпацтво остаточно було скасовано у 1820 році, проте це не покращило майнового стану селян. Поміщики звільнилися від обов'язку утримувати селян, через що багато сільських жителів перетворилися на бідних безземельних робітників (). При цьму правовий статус селянства залишався обмеженим через сильну залежність від поміщицьких мануфактур і земель. Діяли норми угоди 1755 року (), які надавали шляхті повну владу в селах і тримали економіку в стані середньовічної ієрархії. Через бідність і відсутність перспектив у період між 1850 та 1860 роками за кордон виїхало близько 50 тис. мекленбуржців з сільської місцини (бл. 9% населення).

Промисловість розвивалася дуже повільно; переважали дрібні ремісничі майстерні та підприємства, пов'язані з переробкою сільгосппродукції, суднобудуванням і рибальством. У 1867 році великі герцогство приєдналося до Північнонімецького союзу та Митного союзу, що посилило вплив Пруссії та відкрило місцевий ринок для мануфактур.

У другій половині XIX століття почалося будівництво залізниць, що з'єднали Шверін та інші міста з великими центрами Німеччини. Важливу роль у торгівлі відігравали порти на узбережжі Балтійського моря.

Культура Розвитку сприяли насамперед монархи, що заховляли архітектурні проєкти, збирали колекції мистецтва. Шверінський замок перебудований у 1845–1857 роках за участю видатних архітекторів Георга Адольфа Деммлера, Готтфріда Земпера та Фрідріха Августа Штюлера, став перлиною європейського романтичного історизму. Ансамбль «Старий сад» у неоренесансному і класичному стилях підкреслює статус великих герцогів.

Великі герцоги зібрали одну з найбагатших у Німеччині колекцій голландського та фламандського живопису XVII–XVIII століть (твори Рембрандта, Рубенса, Франса Галса). Наприкінці XIX століття зароджується рух пейзажистів на природі, зокрема 1880 року було заснувано художню колонію в Шваані.

Значний внесок у розвиток концертів і опери зробив композитор Фрідріх фон Флотов, чия творчість визначала музичні настрої епохи. Відбувається поширення хорових товариств, міських фестивалів та просвітницьких ініціатив для середнього стану.

Мова Розмовляли на мекленбург-шверінському піддіалекті мекленбурзької говірки, що входить до мекленбург-передньопомеранської діалекторної групи нижньонімецької (плотдич) мови.

Див. також Велике герцогство Ольденбурзьке Гессен-Нассау (провінція) Гессен-Кассельське ландграфство Велике герцогство Баденське Нассауське герцогство Рейнська провінція

Примітки

Джерела Helge Bei der Wieden: Grundriß zur deutschen Verwaltungsgeschichte 1815–1945. Reihe B: Mitteldeutschland. Band 13: Mecklenburg. Marburg 1976, ISBN 3-87969-128-2.