Печеніжинський повіт (, ) — адміністративно-територіальна одиниця у складі Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки і Польської Республіки. Адміністративним центром повіту було місто Печеніжин.
Історія Повіт існував у період від 1855 до 1929 року (з перервою 1867—1898).
Австро-Угорщина Утворений 29 вересня 1855 р. у складі 26 громад (гмін). У 1867 р. в ході адміністративної реформи приєднаний до Коломийського повіту (однак у судовій структурі зберігся попередній поділ і Печеніжинський судовий повіт), а до Косівського повіту передані громади Космач і Акрешори.
Відновлений Печеніжинський повіт у 1898 р.Повна збірка законів Галичини і Володимирії з Освенцімським, Заторським і Краківським князівствами, 1898, ч. VII, № 42.
На 1910 р. на території повіту діяли два повітові суди — в Печеніжині (охоплював 8 громад) та Яблунові (14 громад).
ЗУНР Повітовим комісаром спочатку був поручник Сіменович, його змінив податковий урядник Людвик Пенчаковський, а з 21 листопада 1918 p. — Михайло Ґеник-Березовський, військовий, колишній суддя. Міським комісаром (бургомістром) обраний Ґорецький. Головою Повітової УНРади обраний на початку листопада 1918 р. — о. Іоан Майковський, парох у Семаківцях. Делегатом до УНРади був обраний Гриць Дувіряк (УРП; СРП).
У листопаді 1918 року повіт увійшов до Станиславівської військової області ЗУНР.
Польська окупація Після окупації території повіту румунським військом у травні 1919 р. повіт того ж року був переданий Польщі.
Включений до складу Станіславського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.
Адміністративний поділ До складу повіту входило 22 поселення (з них 1 місто, 21 сільська гміна) зі 9 948 житловими будинками. Загальна чисельність населення повіту складала 43 085 осіб (за даними перепису населення 1921 року), з них 38 309 — греко-католики, 1 565 — римо-католики, 3 205 — юдеї, 6 — інших визнань.
Міста (Міські ґміни) містечко Печеніжин
Сільські ґміни
Акрешори Баня-Березув Березув Ніжни Березув Сьредни Березув Вижни Ключув Мали Ключув Велькі Княждвур Космач Ковалювка Люча Лючкі Маркувка Млодятин Мишин Рунґури Слобода Рунґурска Стопчатув Текуча Уторопи Яблонув мястечко
* Виділено містечка, що були на правах сільських ґмін та не мали міських прав.
1 квітня 1929 року повіт ліквідовано, а його територію приєднано до Коломийського повіту.
Нині на території Печеніжинського повіту розташовані дві адміністративні одиниці Івано-Франківської області — Косівський і Коломийський райони.
Населення На 1910 р. українці-грекокатолики становили 87 %, євреї — 9 %.
Джерела
Adam J. Mielcarek, Podziały terytorialno-administracyjne II Rzeczypospolitej w zakresie administracji zespolonej, Warszawa 2008.
Посилання
Rys historyczny administracji państwowej w Stanisławowie
Примітки