Головна партія () — перший структурно оформлений розділ сонатної експозиції (і репризи), який є викладом головної теми в основній тональності (часто разом з її розвитком, що відбувається безпосередньо після головної теми.
Гармонія
Гармонічна функція головної партії — забезпечити верховенство тоніки головної тональності. Ця функція також надзвичайно важлива, тому що тоніка повернеться тепер тільки в репризі, до цього кількість стійких розділів мінімально. У головній партії тоніка повинна бути виражена максимально виразно і довершено, щоб форма мала внутрішнє тяжіння до неї в репризі.
Ці умови спричиняють до деяких гармонічних обмежень головної партії. Вона в основному складається з тоніко-доминантових зворотів. Субдомінанта з'являється часто тільки в каденції (тому що вона може похитнути верховенство тоніки), нечасто зустрічаються відхилення. Головна партія завжди закінчується в головній тональності, каденцією на тоніці або домінанті.
Тематизм
Тематизм головної партії також повинен володіти декількома певними властивостями. Мотиви теми повинні бути чіткими й легко відділятися один від іншого в процесі розвитку. Кожен мотив теми є самостійним і значним. Це пов'язано із серйозністю музичного змісту сонатної форми. Тому в головній партії рідкі жанрові теми.
Форма
Критерію стислості і ємності відповідає й форма головної партії. У більшості випадків це період або велике речення. Більш розгорнуті форми рідкі.
Джерела
Кюрегян Т. Форма в музыке XVII—XX веков. М., 1998. ISBN 5-89144-068-7 Мазель Л. Строение музыкальных произведений. М.: «Музыка», 1979 Холопова В. Формы музыкальных произведений. Санкт-Петербург, «Лань», 1999. ISBN 5-8114-0032-2