Михайло Михайлович Махиня (, село Валява, тепер Городищенського району Черкаської області — , місто Київ) — український радянський партійний діяч, 1-й заступник голови Держплану УРСР. Член ЦК КПУ в 1966—1981 р. Депутат Верховної Ради УРСР 7—9-го скликань.

Біографія Народився в родині робітника.

З 1919 по 1923 рік працював підручним слюсаря, а з 1923 по 1928 рік — слюсарем цукрового заводу в місті Кагарлику на Київщині. Одночасно в 1925—1928 роках — агітатор-пропагандист, секретар Кагарлицького районного комітету ЛКСМУ на Київщині.

З 1928 по 1930 рік служив у Червоній армії в Київській окрузі.

Член ВКП(б) з 1930 року.

У 1930—1935 роках — студент Київського хіміко-технологічного інституту харчової промисловості, здобув спеціальність інженера-технолога харчової промисловості.

У 1935—1937 роках — хімік Весело-Подолянського цукрового заводу міста Семенівки на Полтавщині. У 1937—1938 роках — заступник головного інженера Радянського цукрового заводу села Оріхівки Лубенського району Полтавської області.

У 1938—1940 роках — директор Радянського цукрового комбінату села Оріхівки Лубенського району Полтавської області.

У 1940 році — директор Весело-Подолянського цукрового комбінату міста Семенівки Полтавської області.

У липні 1940 — січні 1943 року — заступник народного комісара харчової промисловості Української РСР із кадрів.

У 1941—1943 роках — уповноважений оперативної групи Військової ради по забезпеченню армії матеріально-технічним і продовольчим постачанням на Південно-Західному і Воронезькому фронтах. Учасник німецько-радянської війни.

У 1943 (затв. у липні 1944) — грудні 1946 року — заступник народного комісара (міністра) харчової промисловості Української РСР із кадрів. У грудні 1946 — грудні 1949 року — заступник міністра харчової промисловості Української РСР.

У грудні 1949 — квітні 1952 року — 1-й заступник міністра харчової промисловості Української РСР.

У 1952 — травні 1957 року — заступник, 1-й заступник міністра промисловості продовольчих товарів СРСР.

У липні 1957 — квітні 1959 року — начальник відділу харчової промисловості Державної планової комісії Ради Міністрів УРСР — міністр Української РСР.

У квітні 1959 — жовтні 1960 року — начальник відділу харчової промисловості Державної планової комісії Ради Міністрів УРСР.

У жовтні 1960 — січні 1966 року — заступник голови Державного планового комітету Української РСР.

Одночасно з жовтня 1961 року — голова Ради по координації та плануванню роботи раднаргоспів Південного економічного району.

У січні 1966 — 1979 року — 1-й заступник голови Державного планового комітету Української РСР.

З 1979 року — персональний пенсіонер союзного значення в Києві.

Звання військовий технік 1-го рангу

Нагороди орден Леніна орден Жовтневої Революції два ордени Трудового Червоного Прапора два ордени Вітчизняної війни ІІ ступеня (26.08.1943, 6.04.1985) орден «Знак Пошани» вісім медалей дві Почесні грамоти Президії Верховної Ради Української РСР (.09.1966,) Заслужений працівник промисловості Української РСР

Література Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.