Коса́ ( косиця, косичка, кіска) — зачіска, при якій кілька пасом волосся поперемінно сплітаються разом. Коса має різні стилістичні варіанти плетіння і поширена по всій земній кулі в різні історичні періоди серед чоловіків та жінок.

Історія в Україні У давнину на Русі дівчата носили розпущене волосся, з часом почали заплітати в коси, в дві, а за Дніпром у чотири коси. Косою також могли звати довге волосся. Стрічку, що вплітають у косу, в Україні називають кісницею (діал. заплі́тка). Серед українських традиційних варіантів коси

Коса-вінок Джерегелі (дрібні кіски у вигляді вінка) та дрібушка — тоненька дрібно заплетена косичка

Старовинний обряд пер­шого заплітання волосся дівчи­нки в косу відомий як заплітини; на Гуцульщині його проводила у 5 років досвідчена жінка, супроводжуючи свої дії примовляннями.

Опис зачіски дівчат Поділля залишив у липні 1711 року данський дипломат Юст Юль:

Здавна відомий весільний обряд розплітання коси нареченої. Він відбувався в день шлюбу в супроводі весільних пісень: «Ой на горі жито, тоненькі покоси, А хто буде розплітати дівчиноньці коси? Козак буде розплітати, …до шлюбоньку вести».

У традиційній українській культурі дівочі коси були ознакою краси, звідси приказки «Коса — дівоча кра­са», «Дівка без коси не має краси».

Оскільки коса вважалася символом чистоти, то про дівчину, яка втратила цноту, ка­зали: «Розчесав її косу до вінця», «Вже немає коси в Насті: Петро очіпком накрив». У разі, якщо дівчина мала дошлюбний секс, її коси відрізали, і це вважалося великою ганьбою. Навіть якщо дівчині зберігали коси, то вона не могла більше ходи­ти з непокритою головою — звідси слово «покритка», яким називали дівчат та жінок, що народили позашлюбну дитину.

Техніка При найрозповсюдженішій варіації коси волосся поділяють на три однакові пасма. Зовнішнє пасмо (поперемінно ліве і праве) переплітається з середнім. Кінець заплетеної коси закріплють за допомогою гумки, шпильки, стрічки чи іншого аксесуара

Традиційні та історичні варіанти коси Традиційні головні убори різних народів та племен включали коси з давніх часів. Афрокоси у різних варіаціях Кочівницька коса Чоловіча потилична коса

Сучасні зачіски з косами Французька коса Свинячі хвостики Коса-пучок Коса-кінський хвіст

Прислів'я, приказки, мовні звороти Руса коса нижче пояса До сивої коси — до старості Зав'язати косу — одружитися Коса коротка, а доля солод­ка Посивіє їй коса, як кінський хвіст А то коси, як ковбаси У кого коса товста, у того доля пуста

Примітки

Посилання Заплітини // Коса // Коси розплітання // Розплітання коси // Пісні Явдохи Зуїхи / АН УРСР, Ін-т мистецтвознав., фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського; упоряд., передмов. та примітки В. А. Юзвенко, М. Т. Яценко; відп. ред. О. І. Дей ; записав Г. Танцюра. — К.: Наукова думка, 1965. — 810 с.: ноти. — (Українська народна творчість). — C. 111—122.

Жіноча коса — носій зв'язку з Вищим світом