Сова новозеландська (Ninox albifacies) — ендемічний вид сов у Новій Зеландії. Коли у Нову Зеландію прибули європейські поселенці, популяція була достатньо значною. Науковий опис було опубліковано у 1845 році, але вже до 1914 року вид (майже) повністю вимер. Раніше вид належав до монотипічного роду Sceloglaux («сова-негідниця», можливо, через пустотливі звуки, які вона видає).
Таксономія Сова новозеландська вперше була описана Джорджем Робертом Греєм у 1844 році як Athene albifacies на основі зразка з , Південний острів. Типовий зразок зберігається в Британському музеї (реєстраційний номер 1845.1.13.5).
Пізніше Йоган Якоб Кауп переніс цей вид до інших родів, спочатку до монотипного роду Sceloglaux (як S. albifacies) у 1848 році, а потім до Ieraglaux (як I. albifacies) у 1852 році. Останні генетичні дослідження включають його до роду Ninox, як (N. albifacies).
Опис
Оперення цієї сови мало жовтувато-коричневі з темно-коричневим смуги. На плечах, і інколи ззаду шиї — білі лямки. Контурні пера на спині мали білу облямівку. На крилах і хвості — світло-коричневі смужки. Пера на передплесні — від жовтуватих до червонувато-рудих. Лицевий диск білий поза і під очима, що переходить до сірого з коричневими смужками до центру. Деякі птахи більш іржаво-руді, з коричневим лицевим диском, це спершу пояснювали підвидовими відмінностями, але ймовірно це лише індивідуальні варіації. Є свідчення, що чоловічі особини більш барвисті (наприклад, екземпляр з Лінца OÖLM 1941/433). Очі — темно-оранжеві. Тіло завдовжки 35,5–40 см, крила — 26,4 см, чоловічі особини дещо менші, ніж жіночі. Вага — близько 600 грамів.
Голос Вид отримав назву через звуки, які видавала сова: «голосний крик, утворений із серії гнітючих скриків, що повторюються», «особливий гавкаючий шум …схоже на молодого пса», «похмуре пугукання» тощо, які чули від особин у польоті. Спіймані сови видавали звуки присвистування, хихикання, нявкання і подібне.
Поширення і підвиди
На Північному острові були спіймані особини меншого підвиду rufifacies у лісистих районах вулканів Таранакі (1856) та (1868). Історія була нечітка й ставилася під сумнів, але присутність виду на острові підтверджена наявністю викопних решток. Сов спостерігали поблизу Поріруа та Те-Карака, згідно зі свідченнями маорі, вид востаннє бачили у Те-Уревера.
На Південному острові більший підвид albifacies населяв знижені дощові місцевості, як Нельсон, Кентербері та Отаго. Їх також зустрічали у середніх горах та, можливо, Фіордленді. Особин S. a. albifacies відловили на острові Стюарт близько 1881 року.
Примітки
Джерела Blackburn, A. (1982): A 1927 record of the Laughing Owl. Notornis 29(1): 79.PDF fulltext Buller, Walter L. (1905): Supplement to the 'Birds of New Zealand' (2 volumes). Published by the author, London. Fuller, Errol (2000): Extinct Birds (2nd ed.). Oxford University Press, Oxford, New York. ISBN 0-19-850837-9 Greenway, James C., Jr. (1967): Extinct and Vanishing Birds of the World, 2nd edition: 346—348. Dover, New York. QL676.7.G7 Hall-Jones, John (1960): Rare Fiordland birds. Notornis 8(7): 171—172. PDF fulltext Lewis, Deane P. (2005): The Owl Pages: Laughing Owl Sceloglaux albifacies. Revision as of 2005-04-30. Pilgrim, R. L. C. & Palma, R. L. (1982): A list of the chewing lice (Insecta: Mallophaga) from birds in New Zealand. Notornis 29 (Supplement): 1-33. PDF fulltext St. Paul, R. & McKenzie, H. R. (1977): A bushman's seventeen years of noting birds. Part F (Conclusion of series) — Notes on other native birds. Notornis 24(2): 65–74. PDF fulltext Williams, G. R. & Harrison, M. (1972): The Laughing Owl Sceloglaux albifacies (Gray. 1844): A general survey of a near-extinct species. Notornis 19(1): 4-19. PDF fulltext Worthy, Trevor H. (1997): A survey of historical Laughing Owl (Sceloglaux albifacies) specimens in museum collections. Notornis 44(4): 241—252. PDF fulltext Worthy, Trevor H. (2001): A fossil vertebrate fauna accumulated by laughing owls (Sceloglaux albifacies) on the Gouland Downs, northwest Nelson, South Island. Notornis 48(4): 223—233. PDF fulltext Worthy, Trevor H. & Holdaway, Richard N. (2002): The Lost World of the Moa. Indiana University Press, Bloomington. ISBN 0-253-34034-9
Посилання Olliver, Narena. 2000. «Whekau, The Laughing Owl». NZbirds.com Images of Laughing Owls in the collection of the Museum of New Zealand Te Papa Tongarewa Wingspan Birds of Prey Trust