Глаго́лєва Віра Віта́ліївна (, Москва, Російська РФСР — , Баден-Баден, Німеччина) — радянська, російська акторка театру і кіно, кінорежисерка, сценаристка, продюсерка. Заслужена артистка Росії (1995). Народна артистка Росії (2011).

Фігурантка бази даних центру «Миротворець» як особа, що становила загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку.

Біографія Народилась в сім'ї вчителя фізики та біології Віталія Павловича Глаголєва (1930—2007) і вчительки початкових класів Галини Наумівни Глаголєвої (1929—2010).

Сім'я жила біля , на вулиці Олексія Толстого, в будинку № 22/2 Наркомату шляхів сполучення, у квартирі, яку отримав дід Віри за материнською лінією, який у 1930-ті роки працював конструктором-винахідником . В 1962 році сім'я переїхала в Вера Глаголева: на Патриаршие зимой приеду уже с внуками // 1 ноября 2008. З 1962 року по 1966 рік Віра Глаголєва жила в НДР.

В юності Віра займалась стрільбою з лука, стала майстром спорту, виступала за юнацьку збірну Москви й не думала про кар'єру акторки.

У кіно знялась вперше зразу після закінчення школи, у 1974 році. Вона була помічена на «Мосфільмі» асистентом режисера фільму «На край світу…». Віра погодилась підіграти актору, якого пробували на роль Володі, швидко вивчила текст й поводилася дуже природно. Врешті-решт, була запрошена на головну роль. Режисер фільму Родіон Нахапетов пояснював розкутість Віри тим, що вона не прагнула до артистичної кар'єри, а тому не хвилюваласьРодион Нахапетов Влюблённый  // Октябрь : журнал. — 1999. — № 2..

Незабаром Віра Глаголєва одружилася з Нахапетовим і знялась ще в кількох його стрічках: «Вороги», «Не стріляйте в білих лебедів» (1980), «Про тебе» (1981).

У 1977 році Глаголєва отримала запрошення на роль Варі у фільмі «У четвер і більше ніколи» режисера Анатолія Ефроса. Гра непрофесійної акторки так вразила Ефроса, що він запросив Глаголєву у свій Московський драматичний театр на Малій Бронній. Віра Глаголєва тоді відмовилась, але пізніше жалкувала про втрачену можливість.

Так і не отримавши акторської освіти, Віра Глаголєва багато знімалась. Її унікальний акторський тип — тендітна поетичність у поєднанні з прихованою силою й цілісністю, ламкою пастилкою, точність «психологічного руху», неординарна й кіногенічна зовнішність  — прийшовся до часу  й виявився затребуваним у 1970—1980-х рокахВера Витальевна Глаголева. Биографическая справка . РИА Новости (31 января 2011). Проверено 30 января 2016..

У 1990 роки Віра Глаголєва дебютувала як кінорежисер, знявши фільм-притчу за сценарієм Світлани Грудович «Зламане світло». Це історія про творчих людей, які на межі 1980—90-х років, у час демократичних змін — провісників розпаду Радянського Союзу, не можуть знайти роботу. У 2005 році вийшов фільм «Замовлення», який завоював приз глядацьких симпатій кінофестивалю .

Наступна робота режисера — фільм «Чортове колесо» (2006), була нагороджена ґран-прі I-го всеросійського кінофестивалю «Золотий фенікс» у Смоленську.

У 2010 році Віра Глаголєва зняла фільм «Одна війна», що розповідає про важку долю жінок, які народили дітей від німецьких окупантів. Фільм був відмічений нагородами більше 30 міжнародних кінофестивалівВера Глаголева: Мое время — начало XX века . Российская газета (4 сентября 2014). Проверено 6 октября 2014..

У 2014 році Віра Глаголєва екранізувала п'єсу І. С. Тургенєва «Місяць в селі» (фільм з Рейфом Файнсом в одній з головних ролей).

Віра Глаголєва грала у спектаклях-антрепризах: «Російська рулетка. Жіночий варіант» (антреприза «Аметист»), «Поза емігранта» (антреприза у Театрі Антона Чехова)Вера Витальевна Глаголева. Биографическая справка . РИА Новости (31 січня 2011). Перевірено 30 січня 2016..

В останні роки життя керувала майстернею театрального факультету Московського інституту телебачення та радіомовлення «Останкіно».

Громадянська позиція Прибічниця путінського режиму. Виступала в окупованому Росією Криму. Фігурантка бази даних центру «Миротворець» як особа, що становила загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку.

Смерть та поховання Померла 16 серпня 2017 року в німецькому курортному місті Баден-Баден після важкого онкологічного захворювання.

Похована 19 серпня 2017 року на Троєкурівському цвинтарі Москви.

Фільмографія Акторські роботи (вибірково):

«На край світу…» (1975, Сіма) «У четвер і більше ніколи» (1977, Варя) «Вороги» (1977, Надя, племінниця Захара Бардіна ) «Підозрілий» (1978, Катя Арнаут) «Не стріляйте в білих лебедів» (1980, Нонна Юріївна, вчителька) «Зорепад» (1981, Женька) «Про тебе» (1981) «Торпедоносці» (1983, Шура) «Преферанс по п'ятницях» (1984) «Той, хто йде слідом» (1984, вчителька) «Вибач нас, перше кохання» (1984, Олена) «Щиро Ваш...» (1984, Катя, актриса (озвучила Анна Каменкова) «Вийти заміж за капітана» (1985, фотокореспондентка Олена Павлівна Журавльова) «Недільний тато» (1985, Олена, вихователька) «Снайпери» (1985, Роза Ковальова) «Парасолька для наречених» (1986, Зоя) «Замах на ГОЕЛРО» (1986, Катя Царьова) «Ті, що зійшли з небес» (1986, Маша) «Без сонця» (1987, Настя) «Есперанса» (1988) «Ці... три вірні карти...» (1988, Ліза) «Воно» (1989) «Жінки, яким пощастило» (1989, Віра Боглюк) «Соф'я Петрівна» (1989, Наталя) «Зламане світло» (1990, Ольга) «Я сама» (1993. Надя; Росія—Україна) «Бідна Саша» (1997, мати, Ольга Василівна) «Жінок ображати не рекомендується» (1999, Віра Кирилова) «Маросейка, 12» (2000, серіал; Ольга) «Інша жінка, інший чоловік...» (2003, Ніна) «Обручка» (2008, телесеріал) та ін. Режисер-постановник: «Зламане світло» (1990) «Замовлення» (2005) «Чортове колесо» (2006) «Одна війна» (2009) «Дві жінки» (2014) «Не чужі» (2018)

Примітки

Джерела Некролог-біографія на сайті Союзу кінематографістів РФ, 16.08.2017

Посилання Фільмографія на kino-teatr.ru