Олександр Сергійович Дзасохов (; 3 квітня 1934, Орджонікідзе, Північно-Осетинська Автономна РСР, Російська РФСР) — радянський компартійний номенклатурний службовець, російський політик, державний діяч, дипломат, доктор політичних наук. Член ЦК КПРС у 1990—1991 роках. Член Політбюро і секретар ЦК КПРС з 13 липня 1990 по 23 серпня 1991 року. Народний депутат СРСР (1989—1991). Депутат Державної Думи РФ 1—2-го скликань. Член Ради Федерації Федеральних Зборів РФ (2005—2010).

Життєпис Народився в родині дрібного залізничного службовця. Член КПРС з 1957 року. У 1957 році закінчив Північно-Кавказький гірничо-металургійний інститут. З 1957 року — 1-й секретар Орджонікідзевського міського комітету ВЛКСМ. З 1958 року — відповідальний організатор ЦК ВЛКСМ. З 1961 року — відповідальний секретар Комітету молодіжних організацій СРСР. У 1963—1964 роках — керівник групи молодих радянських спеціалістів на Кубі. З 1964 року — радянський представник у Міжнародному підготовчому комітеті ІХ Всесвітнього фестивалю молоді і студентів в Алжирі. З 1965 року — відповідальний секретар Комітету молодіжних організацій СРСР. З 1966 року — заступник, 1-й заступник голови Комітету молодіжних організацій СРСР. У 1967—1986 роках — відповідальний секретар, заступник, згодом перший заступник голови «Радянського Комітету солідарності з країнами Азії та Африки» — неофіційна філія Закордонного відділу ЦК КПРС та ПДУ КДБ в «Організації солідарності народів Азії і Африки», міжурядовому органі країн, що недавно були колоніями. У 1973 році захистив в Академії суспільних наук при ЦК КПРС дисертацію на здобуття ученого ступеня кандидата історичних наук на тему «Рух солідарності народів Азії і Африки — важливий суспільно-політичний фактор антиімперіалістичної боротьби». 24 вересня 1986 — 27 січня 1989 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР в Сирії 26 листопада 1988 — 24 лютого 1990 року — перший секретар Північно-Осетинського обласного комітету КПРС З 1989 — депутат Верховної Ради СРСР та член її Президії. З лютого 1990 року — голова Комітету Верховної Ради СРСР із міжнародних справ. На XXVIII з'їзді КПРС у липні 1990 року обраний членом Політбюро та секретарем ЦК КПРС. Як секретар ЦК КПРС був активним учасником серпневого путчу ДКНС в 1991 на боці заколотників. З грудня 1993 по 1998 рік — депутат Державної Думи РФ. 30 січня 1998 — 7 червня 2005 року — президент Республіки Північна Осетія-Аланія. Під час захоплення дітей у школі терористами знаходився в «штабі антитерористичної операції» Беслані. У 2005—2010 роках — член Ради Федерації Федеральних Зборів РФ. Член опікунської ради Фонду «Русский мир».

Нагороди і звання орден «За заслуги перед Вітчизною» ІІ ст. (Російська Федерація) (30.03.2004) орден «За заслуги перед Вітчизною» ІІІ ст. (Російська Федерація) (17.03.2001) орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ст. (Російська Федерація) (23.04.2009) орден Пошани (Російська Федерація) (2.05.2019) орден Олександра Невського (Російська Федерація) (27.02.2019) орден Жовтневої Революції (1981) орден Трудового Червоного Прапора (1971) орден Дружби народів (1984) регіональні та іноземні ордени медалі

Примітки

Джерела Центральный комитет КПСС, ВКП(б), РКП(б), РСДРП(б). Историко-биографический справочник. Автор-составитель Горячев Ю. Москва: Граница, 2015. журнал «Известия ЦК КПСС» (Москва) № 8, 1990.