Чуня

Чуня () — річка в Азії, в центральній частині Східного Сибіру у Евенкійському районі Красноярського краю Росії. Права, найбільша притока річки Підкам'яної Тунгуски, належить до водного басейну Єнісею.

Географія Річка бере свій початок в результаті злиття двох приток Північної (права складова) та Південної (ліва складова) Чуні, на висоті приблизно 339 м над рівнем моря, за 1 км на північний схід від селища Стрілка-Чуня. Тече по Середньосибірському плоскогір'ї, у звивистому руслі, в основному, на захід — південний захід. Після селища Муторай, повертає на північ а далі на північний захід, а перед впадінням правої притоки Тетенгне — знову повертає на південний захід, а після впадіння лівої притоки Янгото — робить «петлю» і тече на захід. Впадає у Підкам'яну Тунгуску з правого берега, за 10 км вище за течією від села Байкит, на висоті 143 м над рівнем моря. Довжина річки 727 км. Від витоку Південної Чуні, яка починається на висоті 430 м () — 1000 км, квадрат: 52х32. Площа басейну  км². Повне падіння рівня русла від злиття Північної та південної Чуні становить 196 м, що відповідає середньому похилу русла — 0,27 м/км; а від витоку Південної Чуні, повне падіння — 287 м, а середній похил — 0,29 м/км. Швидкість течії невелика, і практично на всій довжині водотоку коливається від 0,4 до 0,5 м/с, і тільки місцями, на порогах і перекатах доходить до 0,7 і більше. Ширина русла у верхній течії доходить до 70-100 м, місцями до 135 м, при глибині до 0,5-2,0 м, в середній течії ширина — до 110—220 м, місцями до 250 м, при глибині — 1,2-1,8 м; в нижній течії ширина доходить до 250—360 м, при глибині — до 1,8-2,0 мMaps for the world / Карти всього світу .

У верхній течії, орієнтовно до впадіння у річку правої притоки Янченбо, вона тече на відносно рівнинній, заболоченій території з невисокими берегами, а далі після пониження урізу води нижче 320 м, русло затискається у вузькому каньйоні з крутими, місцями обривистими берегами. Береги то з однієї, то з двох сторін піднімаються до 100—150 м, а місцями до 200—250 м. На цих ділянках, відносно спокійна течія, у місцях виходу на поверхню гірських порід, переривається численними порогами та перекатами. Два пороги розташовані за 3-4 км до і після впадіння невеличкої притоки Хой. Один за 2 км до гирла Великого Шакшакана, один за 1,5 км до гирла Ведеї, а також пороги: Паімбінський за 6 км до гирла Паімби, Чунські Ворота 1 км після гирла Аген, протяжний до 1,5-2 км — Чунський Замок, в гирлі Майгуни.

Гідрологія Живлення річки дощове та снігове, підземне живлення несуттєве через розташування водозбору в районі тунгуської фізико-географічної провінції, якій притаманна суцільна багаторічна мерзлотаФізична географія Росії , Частина 2, стор.151 . Замерзає у жовтні, розкривається у травні. Повінь у травні — червні, межень у грудні — квітні.

За період спостереження протягом 31 року (1961–1994) на станції у селищі Стрілка-Чуня, за 727 км від гирла, середньорічна витрата води річки становила 66,2 м³/с для водного басейну  км², що становить тільки 19 % загальної площі басейну річки. Величина прямого стоку в цілому по цій частині басейну становила — 157,1 міліметра на рік.

За період спостереження протягом 29 років (1964–1995) на станції у селищі Муторай за 521 км від гирла, середньорічна витрата води річки становила для водного басейну  км², що становить трохи більше 43 % загальної площі басейну річки. Величина прямого стоку в цілому по цій частині басейну становила — 146,7 міліметра на рік.

За період спостереження встановлено, що мінімальний середньомісячний стік становив (у березні), що становить трохи більше 1,4 % максимального середньомісячного стоку, який відбувається у травні місяці та становить — і вказує на доволі велику амплітуду сезонних коливань.

За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) був (у посушливому липні 1987 року) і (у межень березня 1970 року), абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) становив (у травні 1975 і червні 1983 року).

Витрата води у гирлі Чуні — близько 435 м³/с.

Притоки Річка Чуня приймає понад одну сотню приток, довжиною понад 10 км. Найбільших із них, довжиною понад 50 км — 21, із них понад 100 км — 11 (від витоку до гирла):Дані державного водного реєстру Російської Федерації Валідатор водних об'єктів річки Чуні. Процитовано: 2016-02-09 + Назва притоки Довжина,(км) Площа водозбірного басейну, (км²) Відстань від гирла Чуні, (км) Витрата води,(м³/с) Південна Чуня Арукта (Ліва Арукта) 72 640 869 → Ірикта 61 460 820 → Береями 64 600 801 → Ядулі 63 540 773 Чуня Північна Чуня 275 6670 727 ← Моподей (Правий Моподей) 56 690 710 ← Янченбо (Ліва Янченбо) 72 1000 666 → Корда 148 1490 596 ← Лепчин (Лівий Лепчин) 110 2020 586 → Кимчу 227 3800 556 → Муторай 228 4120 529 → Ведея 84 1170 518 ← Чамбекан 54 520 426 → Нижній Горбилок 52 210 415 ← Ероба 111 1650 402 ← Тетене (Права Тетене) 119 1080 368 → Янгото 80 1200 302 ← Паімбу 201 4370 243 ← Верхня Чунку 301 6800 113 ← Нижня Чунку 283 82 → Тичани 333 9720 42

Населенні пункти Басейн і береги річки малозаселені. На берегах розташовані кілька, невеликих населених пункти, споруди зимників та мисливські будиночки, а також селища геологів, в основному нежилі (від витоку до гирла): зимник Південна Чуня, селище Стрілка-Чуня, селище Муторай, мисливська база Паімбу, селище Тичани.

Див. також Найдовші річки Росії

Примітки

Посилання

Фото річки Чуня на Panoramio.com (від витоку до гирла): , , , , , , , , Maps for the world / Карти всього світу