Калінінградська область

Калінінградська область — найзахідніший суб'єкт Російської Федерації. Область є напівексклавом на узбережжі Балтійського моря в історичному регіоні Пруссія. Перебуває у складі Північно-Західного федерального округу. Адміністративний центр — Калінінград.

Географія

Розташування Калінінградська область — найзахідніший регіон РФ. Він є відділеним від решти Росії територією незалежних держав, проте з'єднаний морем і є, таким чином, напівексклавом. Межує з Польщею на півдні, Литвою — на півночі і сході. На заході область омивається водами Балтійського моря.

Максимальна довжина області із заходу на схід становить 205 км, з півночі на південь — 108 км.

Рельєф Рельєф області — горбиста рівнина. На сході, у Нестеровському районі, рельєф більш нерівний, тут розташована Віштинецька височина з висотами до 230 метрів над рівнем моря. Також височини є в Багратіоновському районі (Вармійська або Вармінська височина). Уздовж правого берега річки Інструч тягнеться Інструцька гряда.

Найнизинніші території області розташовані в Славському районі. То так звані польдери — землі, що постійно перебувають під погрозою затоплення й обгороджені дамбами.

Гідрографія

Річки Область багата річками. Усього по території області протікає 148 річок завдовжки більше десяти кілометрів, однак найбільше в області зовсім коротких річок і струмків (завдовжки менш 10 км). На них припадає сім десятих загальної довжини калінінградських річок. Взагалі ж сумарна довжина всіх калінінградських річок становить майже тринадцять тисяч кілометрів.

Найбільші річки області — Німан і Преголя, до басейну цих двох річок ставиться велика частина території області. Основні притоки Німану на території області — Шешупе й Тильжа, Преголі — Пісса, Анграппа, Інструч, Лава.

Не стосовні до басейнів Німану й Преголи річки впадають або в Курський (Ржевка із притоками Зла, Оса, Швента та ін.), або в Калінінградську затоку (Прохладна із притоками Корневка, Майська та ін.). Лише невелика кількість малих річок впадає безпосередньо в Балтійське море.

Озера У Калінінградській області є 38 озер площею понад 0,1 км² (разом з водоймищами й ставками). Найбільше з них — Віштинецьке озеро. Воно розташоване на сході області на кордоні з Литвою. Площа цього озера — 16,6 км². З 1975 року воно має статус пам'ятника природи.

Решта озер області невеликі. Серед озер області досить багато озер-стариць. Такі, наприклад, відносно великі озера Вороння й Пусте (стариці Преголі). У Славському районі є кілька невеликих озер-стариць Німану. На південному сході області багато озер, утворених під час танення льодовика. До цього сімейства озер належить й Віштинецьке озеро.

Також в області часто зустрічаються рукотворні озера-ставки. Прикладами таких озер є ставки Великий, Дивний і Школьний, розташовані в Зеліноградському районі. Популярним місцем відпочинку калінінградців є розташований на східній окраїні міста ставок Чистий (у розмовній мові набагато частіше називаний Ісаковим озером).

Річка Лава в двох місцях перегороджена дамбами ГЕС, тут утворювалися водоймища.

Іншу групу рукотворних озер Калінінградської області становлять колишні кар'єри. За південно-західною окраїною Калінінграда лежить група таких озер, відомих під загальною назвою Голубі озера. Ці озера є зоною відпочинку містян. Поруч із селищем Янтарним розташоване велике озеро, що було раніше бурштиновим кар'єром.

Найбільшими внутрішніми водоймами області є затоки Балтійського моря — Курська та Калінінградська (Віслінська). Фактично вони є лагунами — лиманами, відгородженими від моря піщаними косами, Курської і Балтійської (Віслінської). Вода в затоках прісна.

Історія

До XIII століття на території нинішньої Калінінградської області жили племена пруссів — народу, спорідненого нинішнім латишам і литовцям. Прусси сильно відстали від інших народів Європи: до XI століття вони не мали писемності, міст і жили первісно-общинним ладом. Їхньою релігією було язичництво.

Після підписання договору про розділ прусських земель між польським князем Конрадом Мазовецьким і великим магістром (гросмейстером) Тевтонського ордена Генріхом фон Залкі в 1226 році почалася колонізація Пруссії німецькими лицарями Тевтонського ордена.

Колонізація проводилася під виглядом навернення «дикого» народу в християнство. Папа Римський прирівняв похід у Пруссію до хрестових походів у Святу Землю. Пруси не могли протистояти лицарям нарівні на полі бою, але широко застосовували партизанську тактику. У ході завоювання, яке тривало близько п'ятдесяти років, лицарі засновували опорні пункти — замки. Першим з них став замок Бальга, заснований в 1239 році на березі Вілінської (Калінінградської) затоки й збережений дотепер.

Після завоювання прусська культура викорінювалася лицарями як «поганська», противна християнській вірі. Кілька племен мігрувало до Литви. Але більшість пруссів поступово асимілювалися, змішуючись із масою німецьких колоністів. Лише в сільських районах прусська мова збереглася до XVI—XVII століть. Німецькі колоністи з міркувань безпеки селилися за оборонними стінами замків. Таким чином виникла більшість міст сучасної Калінінградської області, у тому числі й Кеніґсберґ (Калінінград).

На території нинішньої Калінінградської області (а також на території нинішнього Вармінсько-Мазурського воєводства Польщі) виникла держава лицарів-хрестоносців. Ця держава вела постійні війни з Польщею й Литвою. Така військова перенапруга привела до кризи Пруссії, і вона потрапила у васальну залежність від Польщі з другої половини XV століття.

У 1525 році за наказом великого магістра Альбрехта держава лицарів була перетворена у світське Прусське герцогство. Останній великий магістр Тевтонського ордена герцог Альбрехт став першим герцогом Пруссії. Державною релігією нової прусської держави було лютеранство, а Пруссія стала першою державою у світі, що визнала протестантизм своєю державною релігією.

В 1657 році Пруссія ввійшла до складу об'єднаної Бранденбурзько-Прусської держави й звільнилася від васальної залежності від Польщі.

У ході Семирічної війни між Росією та Пруссією (у 1758 — 1762 рр.) Східна Пруссія була окупована російськими військами. У німецькій історіографії цей період одержав назву «перша російська доба».

1914 року спроба росіян знову захопити Східну Пруссію зазнала фіаско.

Після Другої світової війни, згідно з Потсдамськими угодами, північна частина (приблизно 1/3 загальної території) Східної Пруссії 1945 року ввійшла до складу РРФСР — частини тодішнього СРСР. Було організовано Кеніґсберзький особливий військовий округ, який також займався й цивільними справами.

7 квітня 1946 року він був перетворений на Кеніґсберзьку область у складі РРФСР, а 4 липня 1946 року — за місяць після смерті Калініна — колишню столицю Східної Пруссії назвали на його честь (хоча Калінінград у країні вже був: колишні Підлипки в Підмосков'ї, згодом — Корольов), а область перейменували на Калінінградську. Перейменували й інші міста області: Ангерапп — на Озерськ, Раушен — на Свєтлогорськ, Піллау — на Балтійськ, Тапіау — на Гвардєйськ, Фрідданд — на Правдинськ, Тільзіт — на Совєтськ, Лазденен — на Краснознаменськ.

Більшість 170-тисячного населення нової області становили німці, але вже до кінця року майже всіх їх депортували до Німеччини. Поспіхом завезли переселенців із російської глибинки, і, коли в грудні 1947-го провели перші вибори до місцевих рад, у регіоні нараховувалось 320 тис. жителів.

Після війни Калінінградська область стала однією з найбільш мілітаризованих територій Радянського Союзу. У Калінінграді перебуває штаб Балтійського флоту, після 1991 року місто Балтійськ залишилося найбільшою (поряд із Кронштадтом) базою цього флоту.

9 травня 2023 року Комісія стандартизації географічних найменувань Польщі рекомендувала вживати лише польську назву Крулевецька область () і не рекомендується використовувати назву Калінінградська область (). Рішення прийнято через факт присвоєння місту поблизу польських кордонів імені Михайла Калініна — злочинця, відповідального, серед іншого, за ухвалення рішення про масове вбивство поляків (Катинський розстріл), що має в Польщі емоційний і негативний характер125. posiedzenie Komisji Standaryzacji Nazw Geograficznych poza Granicami RP.

Населення

Загальні характеристики Демографічна характеристика області має довгу й складну історію (у тому числі й після входження області до складу РРФСР в 1945 році), на якій відбилися інтенсивні міграційні процеси. Основою сучасного населення області становлять східні слов'яни — у першу чергу російські переселенці другої половини 20 століття. Офіційною і домінуючою мовою Калінінградської області є російська.

Чисельність населення: 1 032 904 особи (2025) Густота населення: 68,29 осіб/км² (2025) Питома вага міського населення: 76,62 % (2022) Природний рух населення, на 1000 осіб: −4,1 (2020) Народжуваність, на 1000 осіб: 9,1 (2020) Смертність, на 1000 осіб: 13,2 (2020) Середнє число дітей на одну жінку — 1,198 (2025) Середня очікувана тривалість життя, років: 70,99 (чоловіки — 66,51; жінки — 75,25) (2021) Співвідношення жінок на 1000 чоловіків: 1126 (2019)

Етнічний склад населення +Етнічний склад населення Калінінградської областіЕтнос195919791989200220102021Осіб%Осіб%Осіб%Осіб%Осіб%Осіб%Росіяни473 86177,6632 71778,3683 56378,5786 88583,1772 53486,4809 54691,3Українці35 7175,954 6566,862 7507,247 2295,032 7713,712 5151,4Білоруси57 1789,472 4659,073 9268,550 7485,432 4973,611 3601,3Вірмени5240,19530,11 6200,28 4150,99 2261,08 3790,9Литовці21 2623,519 6472,418 1162,113 9371,59 7691,14 2790,5Німці6480,11 2180,21 3070,28 3400,97 3490,84 1180,5Татари2 2020,43 2260,43 5560,44 7290,54 5340,53 2500,4Узбеки4270,13200,05190,16310,12 2450,32 5810,3Азербайджанці1940,06640,11 8810,22 9590,33 2820,42 5550,3Поляки3 2870,54 2450,54 2870,53 9180,42 7880,31 4020,2Інші15 5592,517 8742,219 5362,218 6312,016 8571,926 7213,0Не вказали етнос26–0–98–8 859–48 021–143 260–

Адміністративно-територіальний устрій

У Калінінградській області є 13 муніципальних районів. П'ять міст не входять до складу районів і є самостійними муніципальними утвореннями. Три міста й одне селище міського типу не входять до складу районів і утворюють разом зі своїми околицями чотири міські округи, що є самостійними муніципальними утвореннями.

+Населені пункти Калінінградської області з чисельністю понад 5 тисяч осіб (2025) Калінінград 488 690 Гвардійськ 13 866 Совєтськ 38 270 Піонерський 12 649 Черняховськ 35 066 Нєман 9 002Гур'євськ28 943Васильково8 667 Гусєв 28 600 Мамоново 8 177 Балтійськ 27 318 Велике Ісаково 6 877 (2021) Свєтлий 20 754 Полєськ 6 876 Свєтлогорськ 17 261 Янтарний 6 513 Зеленоградськ 17 085 Багратіоновськ 6 411

Влада

Економіка

За даними Калінінградстата ВРП Калінінградської області на 2006 рік склав 115 000 млн рублів.

Промисловість У Калінінградській області розвинені транспортне (вагонзавод) і піднімальне (завод «Балткран») машинобудування, суднобудування й судноремонт (у Калінінграді й Совєтську), виробництво телевізорів. Також є промисловість будівельних матеріалів (завод ЗБВ в Калінінграді). Розвинена харчова промисловість.

Корисні копалини У Калінінградській області розташоване найбільше у світі родовище бурштину (більше 90 % світових запасів). Його видобуток ведеться в районі селища Янтарний, там же, на бурштиновому комбінаті, бурштин обробляється. У Калінінградській області ведеться видобуток нафти.

Рибна промисловість Розвинене промислове рибальство, великі рибні порти розташовані в Калінінграді й Піонерському, менш великі — у Рибачому і Свєтлому.

Транспорт

Автомобільний Найважливіший вид внутрішньорегіонального транспорту — автомобільний. Розвинена мережа автомобільних шляхів із твердим покриттям. Більшість шляхів не відповідають прийнятому в Росії стандарту за шириною, крім цього вони відрізняються звивистістю; тому на більшості шляхів Калінінградської області встановлена максимальна швидкість 70 км/год (замість 90 км/год).

Найважливіші автомобільні дороги: