Тамариндіто

Тамариндіто () — руїни міста цивілізації мая в регіоні Петешбатун (північна Гватемала).

Історія Перші поселення біля озера Тамариндіто з'явилися у середній докласичний період — між 2000 та 1000 роками до н. е. У ранньокласичний період тут сформувалося царство. Було одним з найдавніших царств басейну річки Пасьон. Старовинна назва його поки що не дешифрована повністю — Яш-…льналь (це назва самого міста і царства). За легендою засновником держави було міфічне створіння Мін-Мо-Ек' («Квадратоносий Звір-Папуга-Зірка»), який правив у 3114 році до н. е.

Царська династія утворилась у I або II століття. Дослідження свідчать про важливість Тамариндіто вже у 2-й половині V — середині VI ст. наявність джерел води та значної частини родючих ґрунтів (при застосування терасування) сприяло його економічному, а незабаром політичному і військовому піднесенню. До заснування «Озера Водяного Дракона» (Дос-Пілас) в 632 році Тамариндіто разом з Сейбалєм та Арройо-де-П'єдра володарювало у Петешбатуні. Водночас стало одним з ключових центрів землеробства у Петені.

До VIII ст. завдяки династичним шлюбам зуміла приєднати декілька невеличких володінь-царств своїх союзників, зокрема Чакха. Водночас протягом тривалого часу ахави Тамариндіто зберігали дружні та союзницькі відносили з Мутульським царством. Це зрештою призвело до конфліктів з Канульським та Південно Мутульським царствами. У другій половині 710-х років володар останнього Іцамнаах-К'авііль завдав поразки Ах-Ік’-Волоку, ахаву Тамариндіто. Зрештою той загинув й сама династія була повалена. Іцамнаах-К'авііль передав владу бічної лінії місцевої династії, що походила з Чакхі. Новий ахав Мо-Балам переніс столицю царства з Тамариндіто до Арройо-де-П'єдра.

У 2-й пол. VIII ст. досяг найвищого розквіту. У 760—761 роках цар Чаналь-Балам на деякий час повернув свою резиденцію до Тамариндіто. У союзі з іншими державами Петешбатуна було завдано нищівної поразку Південному Мутульському царству. Правління Чаналь-Балама було періодом нового піднесення міста і царства. Остання згадка про Тамариндіто датується 762 роком (9.16.11.7.13 7 Бен 11 Яш за календарем мая). Втім за археологічними розкопками місто проіснувало довше.

Тамариндо загинуло в першій третині IX ст. Напередодні свого кінця царство переживало важкі часи, про що свідчить оборонна стіна по краю обриву в Арройо-де-П'єдра. Ще у 810-х роках значна частина населення пересилилася до городища, відомого як Пунта-де-Чиміно. Втім на відміну від сусідніх міст відсутні відомості, що Тамариндіто був захоплено ворогами. Після 830 року місто було залишено, а життя жевріло лише на його периферії.

Ахави Володар 1 (490-ті-після 513) Вакох-К'ініч (534—554) Володар 3 (570-ті) Володар 4 (до 613) Чаналь-…К'ініч (613-після 633) Ах-Ахан-Нах (до 660) Ах-Ік’-Волок (701/702-близько 717) Мо-Балам (бл.717-725) Чак-Бі..-Ак (725-бл.760) Чаналь-Балам (760-кінець VIII ст.)

Опис Розташовано в регіоні Петешбатун департаменту Петен, в північній Гватемалі. Поруч є озера Тамариндіто, Ель-Райтеро, Лас-Посас, на відстані 6 км є озера Петешбатун. На відстані 10 км на схід від Тамариндіто є руїни іншого міста мая Дос-Піласа.

Загалом виявлено 140 структур, 3 ієрографічні сходи, 1 майданчик для гри у м'яч, 6 стел, 7 панелей, 2 вівтаря. Особливістю є наявність різних архітектурних стилів мая, які часто змішуються в одному комплексі; відсутність оборонних споруд (лише на самому кінці існування їх частково було зведено), наявність малих груп житлових будинків, згрупованих навколо невеликих центральних дворів (Q4-1, Q5-1-Q5-4, Q6-1-Q6-2, R6-1-R6-2), довгою дороги-греблі, що ритуально-адміністративного центру.

Ритуально-адміністративне ядро складалося з двох груп — «А» і «В». Міський центр оточували житлові райони. Поруч з житлами розташовувалися тераси для землеробства.

Центр міста спочатку розташовувався в групі «В». Тут були зведені храмові піраміди, а також ранньокласичний палацовий комплекс. За розміром вона переважає групу «А». Північніше від її площі йде дорога-гребля. Поза меж греблі розташовувалася Південна площа, що й була власне резиденцією ахавів. Основними будівлями є 31-33 (складають Північну площу), 44, 61. Будівля 44 (розташована у західній частині Центральної площі) є пірамідою й однією з найвищих споруд Тамариндіто, досягаючи 10 м заввишки. Також на території цієї групи знайдено 3 ієрографічні сходи, де йдеться про історію правлячої династії.

Група «А» (відома також як Серро-де-Картографія) розташовувалася на висоті 203 м над рівнем моря. Це найвищий пагорб на городище. Вважається, що його було обрано в оборонних цілях. Монументальне будівництво тут почалося вже у пізньокласичний час. У VIII ст. тут було створено ансамбль з 7 площ, що включав піраміду (Будівля 1), палацовий комплекс (Будівлі 5-16) і споруди та тераси по схилу пагорба.

Малі групи житлових будинків розташовуються на периферії або трохи далі від центру, становлять загалом 12 груп і 56 структур загальною площею 1450 м2. Значна частина з них зведена у пізньокласичний період.

Історія досліджень У 1970 роках Міністерством освіти Гватемали цій археологічній пам'ятці присвоєно статус Національної доіспанської пам'ятки. Незважаючи на це у 1970-х роках його було суттєво пограбовано «чорними археологами» та місцевими мешканцями. Дослідженню також заважали дії повстанців, особливо у 1990-х роках.

Перші значні дослідження проведені у 1984 році Іаном Грехемом, Мерлою Грін і Стівеном Д. Ґ'юстоном. У 1990 році тут почав працювати регіональний археологічний проект Петешбатун на чолі із Ґ'юстоном і Освальдо Чінчіллою. У 1991—1994 роках розкопки продовжені під керівництвом Хуана Антоніо Вальдеса.

У 2009—2012 здійснювався археологічний проект Тамариндіто на чолі із Маркусом Еберлєм та Клаудією Велою. Све Гронмайєр склав новий каталог усіх монументів Тамариндіто.

Джерела

Demarest A. et al. Classic Maya Defensive Systems and Warfare in the Petexbatun Region: Archaeological Evidence and Interpretations // Ancient Mesoamerica. 1997. Vol. 8, № 2. P. 229—253. Valdés J.A. Tamarindito: Archaeology and Regional Politics in the Petexbatun Region // Ancient Mesoamerica. 1997. Vol. 8. P. 321—335. Mathews P., Willey G.R. Prehistoric Polities of the Pasion region: Hieroglyphic Texts and Their Archaeological Settings // Classic Maya Political History: Hieroglyphic and Archaeological Evidence. Cambridge, 1991. P. 30–71. Webster, David L. (2002). The Fall of the Ancient Maya: Solving the Mystery of the Maya Collapse. London: Thames & Hudson. ISBN 0-500-05113-5. Gronemeyer, Sven (2013). The Monuments and Inscriptions of Tamarindito, Peten, Guatemala. Acta Mesoamericana (series) 25. Markt Schwaben: Verlag Anton Saurwein