Супутники Венери — гіпотетичні небесні тіла природного походження, що обертаються навколо Венери, про відкриття яких в XVII-XVIII століттях неодноразово повідомляли різні астрономи. В даний час відомо, що природні супутники у Венери відсутні.

Історія Перші заяви про те, що виявлені супутники Венери, відносяться до XVII століття. Всього за 120-річний період до 1770 року було зареєстровано понад 30 спостережень супутників як мінімум 12 астрономамиKragh, 5.. До 1770 пошуки супутників Венери були практично припинені, в основному через те, що не вдавалося повторити результати попередніх спостережень, а також в результаті того, що жодних ознак наявності супутника не було виявлено при спостереженні проходження Венери по диску Сонця в 1761 і 1769 році.

У Венери існує квазісупутник, астероїд 2002 VE68, що обертається навколо Сонця таким чином, що між ним і Венерою існує орбітальний резонанс, в результаті якого протягом багатьох періодів обертання він залишається поблизу планети.

Доведення відсутності існування супутника

Астроном Хелль встановив, що при певних умовах світло яскравої планети можуть відбиватися від рогівки ока, а потім від меніскової лінзи в окуляр телескопа, створюючи хибне зображення планети, яскравість якого буде залежати від співвідношення кривизни поверхонь, що відбивають; при цьому отримання такого помилкового зображення можливо лише в певних умовах, що включають точне взаємне розташування очі і окуляра і особливі, плавні рухи окаHell, 29—30. .

Можливі пояснення спостережень

Атмосферний феномен

У 1885 році бельгійським астрономом і фізиком Жульєном Тіріоном (Julien Thirion) було запропоновано нове пояснення спостережень супутника Венери. Тіріон пов'язав їх з феноменом паргеліїв, або помилкових сонць, який, як відомо зараз, викликається дифракцією світла на кристалах льоду у верхніх шарах земної атмосфери. Тіріон приділив особливу увагу спостереженнями Фонтани, який бачив не один, а два об'єкти, що дуже характерно для описуваного класу явищKragh, 127..

Слабкі зірки

Основним поясненням, запропонованим Штор Бантом, було припущення про те, що спостерігачі бачили над супутник, а слабкі зірки, що знаходилися в момент спостереження поблизу ВенериKragh, 129.. При цьому йому вдалося знайти ті зірки, які перебували в позиції, дуже близькою до зазначеної спостерігачами. Скориставшись Боннським оглядом, Штробант виявив, наприклад, що 7 серпня 1761 в тому місці, де за описом Рудкіара повинен був бути супутник, перебувала зірка 6-ї величини 71 Оріона, а в тому місці, де Супутник-3 січня 1768 року бачив Хорребоу - зірка θ ТерезівStroobant, 9..

Квазісупутник Венери В даний час у Венери є один квазісупутник, астероїд 2002 VE68, який перебуває з Венерою в орбітальному резонансіMikkola S., Brasser R., Wiegert P., Innanen K. Asteroid 2002 VE68, a quasi-satellite of Venus  // Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. — 2004. . Обчислення орбітального руху цього астероїда в минулому і майбутньому показало, що поточну орбіту він зайняв близько 7000 років тому, ймовірно, в результаті зближення із Землею, і що він буде залишатися на ній ще протягом 500 років, після чого займе положення в точці Лагранжа L5 в системі Сонце - Венера, ставши, таким чином, одним з «троянців» Сонячної системи. Цей астероїд також може наближатися на досить малу відстань до Землі, що, ймовірно, і стане причиною зміни його орбіти в майбутньому.

Примітки

Література Fontana F. Novae coelestium terrestriumq. rerum observationes et fortasse hactenus non vulgatae. — Neapoli: Apud Gaffarum, 1646. — 151 p.

Cassini J. D. Découverte de la lumiere celeste qui paroist dans le Zodiaque // Mem. Acad. Roy. Sci. — 1730. — Vol. 8. — P. 119—209.

Short J. An observation on the planet Venus (with regard to her having a satellite) // Philosophical Transactions (for 1739—41). — 1744. — Vol. 41, № 459. — P. 646—647.

Baudouin A. Mémoire sur la découverte du satellite de Vénus, et sur les nouvelles observations qui viennent d’étre faites à cette sujet. — Paris: Desaint & Saillant, 1761.

Baudouin A. Remarques sur une quatriéme observation du satellite de Venus faite à Limoges le 11 mai 1761. — Paris: Desaint & Saillant, 1761.

Baudouin A. Abhandlung von der Entdeckung eines Trabanten der Venus. — Berlin: Verlag des Buchladens der Realschule, 1761.

Horrebow C. Videre fortsættelse af observationerne gjorte paa Veneris drabant // Skrifter, Kgl. danske Videnskabernes Selskab. Part 9 (for 1761—64). — 1765. — P. 400—403.

Artzt F. Iagttagelse over Venus og dennes Drabant // Nyeste Skilderie af Kjøbenhavn. — 1813. — Vol. 29. — P. 452—455.