Жіночий футбол — це вид футболу, в якому беруть участь жінки. Жіноча футбольна гра не відрізняється правилами та грою від чоловічої. До 1970-х футбол розглядався як чоловічий вид спорту. Відмінність полягає частково у тактиці та стратегії. Жіночий футбол протягом багатьох років вважався аморальним, а сьогодні бореться у багатьох країнах за суспільне визнання.
Жіночий футбол існував досить давно й асоціювався з благодійними іграми та фізичними вправами. Свій перший розквіт як вид спорту пережив ще в 1920-х у Великій Британії, коли матчі відвідували щонайменше 5000 глядачів. Але 5 грудня 1921 року Англійська футбольна асоціація проголосувала за його заборону на всіх полях, які використовувалися клубами, що входили до неї. Заборона була відмінена тільки в липні 1971 року і цей вид футболу почав приймати організовані форми. З'являлися великі змагання як на національному, так і на міжнародному рівнях.
У деяких країнах жіночий футбол — одна з найреспектабельніших командних ігор для жінок. Також це один з небагатьох видів жіночого спорту, в якому існують професійні ліги.
Історія У ХІІ-му столітті у Франції жінок, а також чоловіків, які беруть участь у грі називали la siole, попередня назва сучасних футболістів.
Витоки сучасного футболу у Великій Британії Міжнародна спортивна система у 1863 році уніфікувала правила футболу та тим самим визнала футбол одним із видів спорту, який грали також дівчата в англійських школах. 1894 була сформована перша британська жіноча футбольна команда, Британські леді (the British Ladies). Засновницею згаданої команди вважають Нетті Хонібол (Nettie Honeyball). Перша гра футболісток, Англія-Північ (England-North) проти Англії-Південь (England-South), відбулася 23 березня 1895 року й завершилася із результатом 7:1. Понад 10 000 глядачів мали можливість спостерігати за перебігом гри. Футболістки грали футбол у спідницях та навіть під час гри не знімали капелюшки, це засвідчувало їхню порядність.
У грі брали участь: Англія-Північ (England-North) Етель Гей (Ethel Hay) — воротарка, Белла Осборн та Георгіна Райт (Bella Osborne & Georgina Wright) — захисниці, Роза Рауман та Іса Стівенсон (Rose Rayman & Isa Stevenson) — півзахисниці, Емма Райт, Луїза Коул, Лілі Клер, Мауд Рівфорд, Керрі Беліон та Мінні Брімнер (Emma Wright, Louise Cole, Lily St Clair, Maud Riweford, Carrie Balliol und Minnie Brymner) — нападниці. Англія-Південь (England-South) Мей Ґудвін (May Goodwin) — воротарка, Меібел та Мауд Хоупвелл (Mabel und Maud Hopewell) — захисниці, Мауд Старлінґ та Ада Еверстон (Maud Starling und Ada Everston) — півзахисниці, Джералдін Вінтнер, Меібел Венс, Ева Девенпорт, Мінні Хоупвелл, Кейт Меллон та Неллі Шервуд (Geraldine Vintner, Mabel Vance, Eva Davenport, Minnie Hopewell, Kate Mellon & Nelly Sherwood) — нападниці.
Піднесення у міжвоєнний період Найбільше піднесення пережив жіночий футбол під час Першої світової війни. Як і інші галузі спортивної та культурної індустрії, футбол також залежав від масового призову на військову службу. Таким чином, футбольні матчі за участі чоловіків відбувалися рідко та нерегулярно. Натомість, завдяки складеним обставинам, жіночий футбол привернув на свою сторону незнану раніше цікавість — з'являється категорія жінок, яка як новий ресурс гравчинь вливалася у футбольні клуби.
У Великій Британії Ще у 1920-х роках жіночий футбол на острові привертав увагу публіки та слугував своєрідною атракцією. Кожне велике місто мало свою жіночу футбольну команду. 1920 відбувся матч між Dick Kerr's Ladies та the St.Helens Ladies у Евертоні, який зібрав близько 53 000 глядачів та глядачок.
У Франції
У Франції протягом Першої світової війни були створені перші жіночі футбольні команди. Внаслідок негативного ставлення тогочасних спортивних та футбольних асоціацій зокрема (Comité Français Interfédéral та Fédération Française de Football Association) щодо жіночого спорту, було засновано жіночу спортивну організацію — Жіноча спортивна федерація Франції (Fédération des Sociétés Féminines Sportives de France (FSFSF)), яка виконувала організаторську та протекціоністську функцію до 1932 року, зокрема у проведенні Національного чемпіонату. 1920 році француженки вперше взяли участь у міжнаціональному футбольному змаганні, яке відбувалося у Великій Британії. Супротивницями француженок були футболістки команди Dick Kerr's Ladie, які здобули перемогу із рахунком 2:1 у парижанок Équipes Fémina Sport (Жіноча спортивна команда). 1924 відбувся матч між французькою Équipe Tricolore та бельгійською футбольною жіночою командою, який вважається першим із серії регулярних державних ігор.
У Німеччині У Німеччині грали жінки ще із початку століття у так званий «футбол для жінок». Жінки стояли у колі і кидали одна одній м'яч. У той час як жіночий футбол в інших європейських країнах у 1920-х роках інтенсивно розвивався, спорт у Німеччині ні прогресував, ані регресував. Адже була звернута увага, перш за все, на розвиток німецької академічної галузі, яку потрібно було візуалізовувати та розширювати. На початку 20-х років минулого століття у німецьких ВНЗ навчалося менше 1000 студентокDaniel Meuren: Plötzlicher Alterungsprozess. Wann wurde der deutsche Frauenfußball wirklich geboren? In: Frankfurter Allgemeine Zeitung], 11. Februar 2011..
Гра з м’ячем чоловічого зразку у жіночому виконанні викликала емоції осуду та неприйняття. Як наслідок, Німецька спортивна асоціація скаржилася на короткі штани студенток Німецькому студентському союзу, вважаючи, що такий зовнішній вигляд є недоречним для майбутніх німецьких дослідниць та академіків-жінок. Перша організована гра студенток відбулася у рамках Німецького університетського чемпіонату у 1922 році. Перший задокументований результат гри між жіночими футбольними командами становив 2:1 — Мюнхен: Берлін у 1927 році.
1930 виник у Франкфурті перший «Жіночий футбольний клуб» (Damen-Fußball-Club), засновницею якого вважають Лоте Шпехт (Lotte Specht). Він складав конкуренцію лише чоловічим футбольним командам. Внаслідок масових протестів через рік після утворення «Жіночий футбольний клуб» припинив свою діяльність. Під час націонал-соціалізму виявився жіночий футбол небажаним, бо зайняв позиції ідеологічної опозиції — тогочасна влада позиціонувала жінок лише у ролі матерів. Уперше в 1950-х роках крок за кроком почалося відновлення жіночих футбольних команд, але як клубів чи «відділів». У Німецькій демократичній республіці в 1968 році разом із BSG Empor Mitte-Dresden була створена перша жіноча футбольна команда.
У Польщі Від початку ХХ століття польське жіноцтво спорадично організувалося у футбольну команду і було конкурентоспроможним. Із відновленням незалежності Польською державою у короткий час набув жіночий футбол конкретних форм. У вересні 1921 у спортивному товаристві Unja Poznań було створено перший офіційний Польський Жіночий Футбольний Відділ. Якщо залишити поза увагою невелику кількість світлин у місцевій польській пресі, то доля цієї жіночої команди є маловідомою. Припускається, згідно із прокламацією англійської Футбольної Асоціації, Польський Жіночий Футбольний Відділ припинив свою діяльність після декількох місяців із моменту створення.
Заборони 5 грудня 1921 року Футбольна Асоціація Великої Британії заборонила жінкам користуватися стадіонами. Футбол жінкам «не підходить, тому не заохочуватиметься». Це означало фактичне припинення існування жіночого футболу у Великій Британії. Лише у 1970-му році заборону було знято.
Коли німецька чоловіча команда у 1954 році отримала перемогу на Чемпіонаті світу з футболу, у німецькому суспільстві з'явилася дискусія, яка стосувалася відновлення жіночого футболу. В 1955 році Німецька футбольна федерація на з'їзді вирішила запобігти розвитку жіночого футболу. Заборона поширювалася на створення жіночих футбольних товариств, відомств, а також унеможливлював доступ жінок до наявних спортивних установ. Підставою для заборони слугувала відповідне роз'яснення Німецької футбольної федерації: «У боротьбі за м'яч зникає жіноча граціозність, тіло та душа неминуче зазнають пошкоджень, а відкриті частини тіла порушують коректність та порядність».
Незважаючи на це, жінки продовжували грати на базі окремих товариств або ж відділів товариств, які не підпорядковувалися Німецькій футбольній федерації, як зразок, Жіночий футбольний відділ Товариства Захисту Оберста Шіля у Франкфурті (Frauen-Fußballabteilung der Frankfurter Schützengemeinschaft Oberst Schieleinestages.spiegel.de: Frauenfußball – „Mädchen, das war schon ganz gut!“ .
У 1956 році в Ессені відбувся неофіційний міждержавний футбольний матч між німецькою та нідерландською командами, який завершився із результатом 2:1 на користь німецької сторониEduard Hoffmann, Jürgen Nendza: DFB verbietet seinen Vereinen Damenfußball . In: Die graue Spielzeit. Frauenfußball in der Verbotszeit . Hrsg. von der Bundeszentrale für politische Bildung. Bonn 2007 (Dossier).. Також в Австрії у 1957 році було заборонено Австрійською футбольною федерацією жіночі футбольні утворення. Щоправда у 1972 було засновано Жіночу Лігу, але визнано її на офіційному рівні лише у 1982 році.
Відродження та інституціоналізація в 1970-х роках 31 жовтня 1970 року Німецька футбольна федерація на з'їзді в Травенмюнді скасувала заборону на жіночий футбол. Щоправда встановлювалися певні обмеження: жіночі команди зважаючи на їхню «природну слабкість» повинні дотримуватися кожні півроку «зимову перерву»; заборонялися футбольне взуття («бутси»); м'ячі були меншими і легшими. Тривалість гри становила лише 70 хвилин. Згодом було продовжено час до 80 хвилин. Від 1993 року жіноча футбольна гра триває двічі по 45 хвилин. Швидко були сформовані перші Ліги на місцевому рівні.
У листопаді 1971 року УЄФА рекомендував жіночий футбол знову розвивати. Щоправда, чоловіки боялися, що жінки відділяться. Підґрунтям побоювань стали наступні події: у листопаді 1969 року була заснована Конфедерація незалежного європейського жіночого футболу, а в 1970 (в Італії), 1971 (у Мексиці) постала Федерація Міжнаціонального та Європейського жіночого футболу, обидві організації існували при підтримці Martini & Rossi, й неофіційний Жіночий Чемпіонат Світу з футболу, який спочатку, ще до легалізації жіночого футболу Німецькою футбольною федерацією, позиціонувався як німецька команда.
У Берліні 1971 було визнано першу Федерацію Чемпіонів Німеччини (Verbandsmeister Deutschlands). 1977 Німецька футбольна федерація призначила Ханнелор Рацебурґ (Hannelore Ratzeburg) референтинею жіночої футболу. З її ініціативи було проведено нові змагання — Кубок країни та Кубок Німецької футбольної федерації. На з'їзді 1986 році у Бремені Німецька футбольна федерація ухвалила рішення провести Бундеслігу із жіночого футболу.
Впровадження міжнародних змагань Уже в 1975 року у Гонконзі почала існувати перша Азійська Ліга Чемпіонів, у якій мали змогу брати участь чотири південноазійські команди та дві «океанські» — із Австралії та Нової Зеландії. 1983 році відбувся перший Жіночий Кубок Океанії, у якому взяло участь 4 команд-учасниць. УЄФА започаткувало з 1984 року проведення жіночого Кубка Європи. Спочатку згаданий турнір відбувався нерегулярно, а з 1997 року — кожні чотири роки. Неодноразово першість здобувала Німеччина.
На 45-му Конгресі ФІФА у 1986 році Елен Вілл (Ellen Wille) була представницею норвезького Футбольного Союзу, її участь мала неабияке сприяння жіночому футболуfifa.com: Frauenfußball auf dem Weg ins 21. Jahrhundert, März 2002.. Перший жіночий Чемпіонат світу з футболу відбувся у Китаї у 1991 році. Відтоді подібно до чоловічого Чемпіонату світу з футболу відбувається що чотири роки.
Як кваліфікація до першого Чемпіонату світу у 1991 році відбувся перший Чемпіонат з футболу в Африці, у якому взяло участь у кінцевому рахунку 4 команди-учасниці, перший Чемпіонат з футболу в Середній та Північній Америці із 8-ома командами-учасницями, а й також у Південній Америці, у якому взяло участь три команди-початківці.