дж — диграф, що використовується в кирилиці. Складається з двох окремих кириличних літер д і ж. Позначає м'який дзвінкий ясенно-твердопіднебінний африкат [d͡ʑ], твердий дзвінкий заясенний африкат [d͡ʒ], або твердий дзвінкий ретрофлексний африкат [ɖ͡ʐ]; [d͡ʒ] перед /i, j/ позначає палаталізований (пом'якшений) [d͡ʒʲ]. Використовується в слов'янських (білоруській і українській) і несловянських (абазинській, адигейській, кабардино-черкеській, осетинській) мовах.
Звуки [d͡ʒ] (дж) — глухий піднебінно-ясенний (заясенний) африкат [d͡ʑ] (м'який дж) — дзвінкий ясенно-твердопіднебінний африкат [d͡ʐ] (твердий дж) — дзвінкий ретрофлексний африкат
Мови МоваМФАПриміткибілоруська /d͡ʒ/ дві окремі літери, одна фонемаукраїнська абазинська /d͡ʒ/ самостійна літера ДЖ, джадигейська кабардино-черкеська осетинська
У білоруській і українській мовах дж читається як два окремих звуки на стику префікса і кореня слова (наприклад: ; ).
Інші позначення У кириличних абетках звук [d͡ʒ] також позначається як: Џ — сербська мова, македонська мова, румунська мова (до переходу на латиницю). Ж — киргизька мова. Ӂ — молдавська мова. Җ — калмицька мова. Ӝ — удмуртська мова. Ҷ — таджицька мова. Ӌ — хакаська мова. Ҹ — азербайджанська мова. У некириличних мовах: Ջ — вірменська мова ჯ — грузинська мова dž, j ǯ— мови, що використовують латинку.
Звук [d͡ʒʲ] у кириличних абетках також позначається: Ѓ — македонська мова Ђ — сербська мова
Примітки
Джерела
Півторак Г. П. Ч // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.