Леонти́на Сага́н (, при народженні — Леонтина Шлезінгер (); 13 лютого 1889, Будапешт або Відень, Австро-Угорщина — 20 травня 1974, Преторія, ПАР) — австро-угорська театральна режисерка і акторка єврейського походженняBernard Sachs. South African Personalities and Places. Kayor Publishers, Johannesburg, 1959. Excerpt . Найбільш відома за кінострічкою «Дівчата в уніформі», поставленою у 1931 році разом з Карлом Фреліхом за п'єсою Крісти Вінслое «Учора і сьогодні».

Фільми Саган зосереджені на жіночому досвіді та переживаннях, часто із зображенням еротизму. Її фільми були серед перших, що зображували лесбійську тему в кіномистецтві.

Життєпис Народилася 13 лютого 1889 року у Будапешті (за іншими даними у Відні), Австро-Угорщина. 1899 року, у віці 10 років, переїхала з родиною до Південної Африки.

Отримала освіту в німецькомовній школі в Йоганнесбургу«Leontine Sagan profile ». esat.sun.ac.za. Перевірено 29 червня 2018.. Режисерської майстерності навчалася у Макса РейнгардтаReinhardt, Max. (n.d.). Retrieved May 2, 2015, from http://www.anb.org/articles/18/18-03777.html?from=../18/18-03329.html&from_nm=Dietrich , Marlene, найбільш знаного за детально розроблені та образні декорації та театральні ефекти.

Чи була сама Саган лесбійкою, невідомоlespress.de «vermutlich lesbische Regisseurin» («можливо режисерка-лесбійка»); книга Women Film Directors називає її «лесбійською кінорежисеркою» за постановку п'єси Вінслоу з лесбійськими темамиFoster, G. (1998). Women Filmmakers and Their Films, pp. 361-62. Detroit: St. James Press. ISBN 9781558623576. У пізніші свої роки одружилася з видавцем та письменником Dr. Victor Fleischer; дітей в союзі не мала«Historical Papers, Wits University» . www.historicalpapers.wits.ac.za. Перевірено 29 червня 2018..

Померла Леонтина Саган 20 травня 1974 року в Преторії (ПАР) у віці 85 років.

Кар'єра У юності Саган працювала театральною акторкою в Німеччині та Австрії. З'являлася в таких стрічках, як «Der heilige Berg» (1926), «Der grosse Sprung» (1927), «Der Weisse Rausch» (1930), «Die Nacht der Regisseure» (1994)Leontine Sagan profile , filmdirectorssite.com. Перевірено 29 червня 2018.. У 1931 перемістилась поза лаштунки, унаслідок чого заслужила міжнародну увагу після постановки власних кінокартин.

Саган зрежисувала три фільми, кожен з яких став видатним. Найбільш знана вона за перші два, а особливо за дебютний.

Перша стрічка «Дівчата в уніформі» (1931) за п'єсою Крісти Вінслое (відомою також як баронеса фон Гатвані) «Учора і сьогодні», з виключно жіночим акторським складом, була беспрецедентною не тільки зображенням лесбійської любові та педагогічного еросу, сміливих навіть для Веймарської Німеччини, а й фінансовими договорами про співпрацю у виробництві фільму та поділ прибутку від нього: це перший фільм в Нічеччині з колективним продюсуванням (знімальною групою та акторками)Acker, A. (1991). Reel women: Pioneers of the cinema, 1896 to the present (pp. 320-22). New York: Continuum.. Драма про життя закритої постдамської школи для офіцерських дочок зі збіднілих аристократичних сімейств знімалася під керівництвом Карла Фреліха, одного з найдосвідченіших на той час німецьких режисерів.

У режисерському дебюті Саган описувала зародження підліткової чуттєвості — теми, яка з'явиться у кінотворах набагато пізніше. Одне з перших зображень лесбійства у кіно показує дівчат, що тримаються за руки, вдягаються та роздягаються, а в одній сцені дві жінки цілуються в губи. Головна героїня фільму, 14-річна Мануела, протягом стрічки проживає закоханість у свою вчительку Fräulein von Bernburg, що відбивається на її успішності в класі цієї педагогині та постановці шкільного театру. Якогось разу Мануела має публічний нетверезий зрив, де зізнається в любові своїй коханій, після чого Мануелу карає директорка, але підтримують учениці. Директорка забороняє Fräulein von Bernburg бачитися чи говорити з Мануелою. Дівчина майже вбиває себе, але її знаходять і рятують. Картина досліджує різноманітні емоційні та фізичні тиски, спричинені авторитаризмом влади та мілітаризмом прусської директорки. Фільм вважається анти-фашистською критикою прусської освітньої системи. Багато критиків та критикинь також сходяться в думці, що картина транслює феміністичні переконання, оскільки жінки-персонажки відкрито виражають свої емоції та сексуальні орієнтаціїKnight, Julia (1992). Women and the New German Cinema . Verso. pp. 4–5. ISBN 9780860915683.. Попри критику від наці як «декадентська», стрічка була впливовою на фестивалях жіночого кіно в 1970-х роках і залишила знаний слід в історії через своє зображення жінок та анти-мілітаристичні теми.

«Дівчата в уніформі» користувалися величезним успіхом в аудиторії, проте сильно цензурувалися аж до 1970-х. В Німеччині вважалися найкращим фільмом року, в Америці всі критики зустріли їх із захопленням. За зняття цензури зі фільму у Штатах висловлювалась вдячність Елеонорі Рузвельт: він був продемонстрований з аутентичної відео-стрічки з англійськими субтитрами у 1994 році в США та у 2000 у Британії. У березні 2016 року фільм увійшов до рейтингу 30-ти найвидатніших ЛГБТ-фільмів усіх часів, складеного Британським кіноінститутом (BFI) за результатами опитування понад 100 кіноекспертів та експерток, проведеного до 30-річного ювілею Лондонського ЛГБТ-кінофестивалю BFI Flare

Услід за випуском дебютного фільму Саган емігрувала до АнгліїFoster, Gwendolyn Audrey (1995), Women Film Directors: An International Bio-Critical Dictionary, Greenwood Press, p. 322, .Hitler Comes to Power. (n.d). Retrieved May 8, 2015, from http://www.ushmm.org/outreach/en/article.php?ModuleId=10007671 , де поставила фільм «Чоловіки завтрашнього дня» (1932, Men of Tomorrow) про оксфордське студентство та працювала з Александром Корда на його кіностудіїFoster, G. (1998). Women filmmakers & their films (pp. 361—362). Detroit: St. James Press.. Пізніше працювала театральною продюсеркою в Манчестері. Також була першою жінкою-продюсеркою в London's Drury Lane, де успішно керувала рядом мюзиклів Айвора Новело у Вест-Енді: Glamorous Night (1935), Careless Rapture (1936), Crest of the Wave (1937), The Dancing Years (1939) та Arc de Triomphe (1943). Популярність цих шоу убезпечила Drury Lane від потенційного закриття у 1930-х. Незадовго до закінчення кар'єри Саган переїхала до Південної Африки, де стала впливовою театральною режисеркою та співзасновницею Національного театру у Йоганнесбурзі. У лютому 1948 року Саган зрежисувала першу створену в Англії (NTO) версію Dear Brutus авторства J.M. Barrie, із продовженням — An Inspector Calls. Поставлена в Theatre Street для East Rand Theatre Club у 1950 році. (Leontine Sagan — ESAT. N.p., n.d. Web. 12 Dec. 2016.)

Фільмографія

Рік Українська назва Оригінальна назва Примітки Дівчата в уніформі Mädchen in Uniform з Карлом Фреліхом Чоловіки завтрашнього дня Men of Tomorrow і авторка сценарію Gaiety George

Книги Lights and Shadows: The autobiography of Leontine Sagan. — Johannesburg, 1996. Michael Eckardt (ed.): Leontine Sagan. Licht und Schatten. Schauspielerin und Regisseurin auf vier Kontinenten — Berlin: Hentrich & Hentrich, 2010.ISBN 978-3-941450-12-7

Нагороди Нагороди та номінації Леонтини СаганНагороди та номінації Леонтини Саган на сайті IMDb Рік Категорія Фільм Результат Венеційський міжнародний кінофестивальПриз за найкращу технічну досконалістьДівчата в уніформі Приз Кінема ДзюмпоНайкращий фільм іноземною мовоюДівчата в уніформі

Примітки

Посилання