Гюста́в Кан (; , Мец — , Париж) — французький поет і прозаїк-символіст.
Біографія З єврейської родини. Закінчив Школу хартій. Служив у вийську в Північній Африці, 1884 року повернувся до Франції. Входив до кола поетів-символістів Стефана Малларме, був близький до видавництва «Меркюр де Франс», брав активну участь у діяльності однойменного журналу. Виступав як літературний та художній критик, підтримував неоімпресіонізм, був істориком та теоретиком символізму, відстоював верлібр, який розвивав у власній поезії.
Похований на цвинтарі Монпарнас.
Твори «Les Palais nomades» (1887) «Chansons d'amant» (1891) «Domaine de fée» (1895) «La Pluie et le beau temps»(1896) «Limbes de lumières» (1897) «Le Livre d'images» (1897) «Premiers poèmes» (1897) «Le Conte de l'or et du silence» (1898) «Les Petites Ames pressées» (1898) «Le Cirque solaire» (1898) «Les Fleurs de la passion» (1900) «L'Adultère sentimental» (1902) «Symbolistes et décadents» (1902) «Odes de la Raison» (1902) «Contes hollandais» (1903) «La Femme dans la caricature française» (1907) «Contes hollandais» (deuxième série) (1908) «La Pépinière du Luxembourg» (1923) «L'aube enamourée» (1925) «Mourle» (1925) «Silhouettes littéraires» (1925) «La Childebert» (1926) «Contes juifs» (1926) «Images bibliques» (1929) «Terre d'Israël» (1933) «Les Origines du symbolisme» (1936)
Українські переклади Окремі поезії Гюстава Кана українською перекладав Микола Терещенко.
Визнання Музику на вірші Кана написав Чарлз Лефлер.
Література Ireson J. C. L'oeuvre poétique de Gustave Kahn (1859—1936). Paris: Nizet, 1962