Забу́ті тропі́чні хворо́би () — група різноманітних з медичної точки зору тропічних інфекційних хвороб, особливо поширених у верствах населення, які мають низький рівень доходів і проживають у деяких районах Африки, Азії, Північної та Південної Америки. Ці хвороби спричинюють різні патогенні мікроорганізми, такі як віруси, бактерії, гельмінти та найпростіші. Різні медичні організації визначають список цих захворювань по-різному.
Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) вважає, що забутими тропічними слід визнати 18 окремих інфекційних хворобWHO. Media centre WHO urges governments to increase investment to tackle neglected tropical disease . У країнах Африки на південь від Сахари ці захворювання мають такий самий економічний тягар та соціальний вплив, як малярія і туберкульоз. Деяким із цих хвороб можна запобігти за допомогою ефективних профілактичних заходів або лікувати сучасними препаратами, які доступні в країнах розвиненої медицини, але недоступні в менш розвинених. У деяких випадках ефективне лікування є відносно недорогим. Наприклад, для лікування деяких шистосомозів необхідно лише 0,20 доларів США на одну дитину на рік. Проте контроль забутих тропічних хвороб, за оцінками, потребував фінансування в розмірі від 2 до 3 млрд доларів до 2015—2017 років.
30 вересня 2016 року ВООЗ повідомила про те, що у 2015 році рекордні 979 мільйонів людей отримали лікування щонайменше однієї забутої тропічної хвороби. Це безпрецедентне досягнення, коли так багато людей в одному році були проліковані на глобальному рівні, вперше відбулось завдяки відповідним лікувальним програмамWHO. Neglected tropical diseases: unprecedented 979 million people treated in 2015 alone .
Загальне соціальне значення цих хвороб Забуті тропічні хвороби контрастують із трьома великими соціальними захворюваннями (ВІЛ-інфекція / СНІД, туберкульоз та малярія), які зазвичай отримують більше фінансування для наукових досліджень і лікування через великий суспільний розголос. Забуті тропічні хвороби, приєднуючись до ВІЛ-інфекції та туберкульозу, роблять останні менш тривалими за перебігом і більш смертоносними. Утім, деякі фармацевтичні компанії взяли на себе зобов'язання пожертвувати всі необхідні ліки для масового лікування, і, зокрема, масову дегельмінтизацію успішно провели в низці країн. Однак такі дії не мають тривалого успіху, якщо не запобігати зараженню.
Сімнадцять забутих тропічних хвороб є пріоритетними для ВООЗ. Ці хвороби поширені в 149 країнах, у яких мешкає понад 1,4 млрд людей (у тому числі більше 500 млн дітей). Це збіднює економіку країн, які розвиваються, на мільярди доларів щороку. Кількість смертей, які спричинили забуті тропічні хвороби, зменшилася від 204 000 в 1990 році до 142 000 у 2013 році. Із 17 забутих тропічних хвороб, 2 планувалось викорінити (дракункульоз — до 2015 рокуПоки не здійснено., фрамбезію — до 2020 року), ще 4 — знизити до незначного рівня захворюваності (трахому, африканський трипаносомоз, проказу, лімфатичні філяріїдози — до 2020). Станом на кінець 2015 року, було зафіксовано лише 22 випадки дракункульозу.
Кілька забутих тропічних хвороб, таких як проказа, спричинюють тяжкі каліцтва, які призводять до соціальної стигматизації. Лімфатичні філяріїдози, наприклад, зумовлюють тяжкі каліцтва у вигляді слоновості, які можуть стати причиною відмови в шлюбі й формування нездатності працювати. Дослідження, проведені в Гані та на Шрі-Ланці, показали, що створення груп підтримки для пацієнтів з лімфатичними філяріїдозами можуть підвищити в таких постраждалих самооцінку, якість життя та соціальні відносини через адекватну соціальну підтримку та надати їм необхідні практичні поради про те, як справлятися з хворобою.
Вплив забутих тропічних хвороб тісно пов'язаний із статтю в деяких ситуаціях. Деякі з них непропорційно часто уражають жінок — шистосомози, гарячка денге, анкілостомози, хвороби Шагаса під час вагітності. Дослідження, проведене в Уганді, показало, що жінки легше можуть отримати адекватне лікування, тому що у них менше професійних обов'язків, ніж у чоловіків, і вони більш сприйнятливі до лікування, але незнання місцевими медиками дії ліків на вагітних жінок стало причиною неналежного догляду. Стать слід враховувати при розробці програм лікування.
Список забутих тропічних хвороб Існують деякі суперечки між ВООЗ, основним центром контролю та моніторингу захворювань й окремими експертами з інфекційних захворювань щодо того, які хвороби варто класифікувати до забутих тропічних. ВООЗ вважає, що цей список мають складати 18 окремих інфекційних хвороб або їхніх груп: гарячка денге, сказ, трахома, виразка Бурулі, фрамбезія, проказа, хвороба Шагаса, сонна хвороба, лейшманіози, міцетома (мадурська стопа)Ввели до списку ВООЗ 28 травня 2016 року на 69-й Асамблеї ВООЗ — WHO. Neglected tropical diseases , теніази та цистицеркоз, дракункульоз (хвороба, яку спричинює ришта), ехінококоз, багатокамерний ехінококоз (альвекокоз), породжені вживанням їжі трематодози (клонорхоз, опісторхоз, який спричинює Opisthorchis viverrini, фасціольоз), лімфатичні філяріїдози, онхоцеркоз (річкова сліпота), шистосомози, гельмінтози, які спричинюють геогельмінти (анкілостомоз, стронгілоїдоз, аскаридоз, трихоцефальоз, тощо). Своєю чергою Стів Фізі, дослідник забутих тропічних хвороб, відзначає лише 13 таких хвороб та груп: виразка Бурулі, хвороба Шагаса, дракункульоз, анкілостомоз, африканський трипаносомоз людини, лейшманіози, проказа, лімфатичні філяріїдози, онхоцеркоз, шистосомози, трахома, аскаридоз, трихоцефальоз.А. Фенвік визнає 12 «основних» забутих тропічних хвороб та їхніх груп: аскаридоз, виразка Бурулі, хвороба Шагаса, дракункульоз, африканський трипаносомоз, лейшманіоз, лепра, лімфатичні філяріїдози, онхоцеркоз, шистосомози, трахома і трихоцефальоз.
Також останнім часом до них відносять таку ендемічну для Південної Америки хворобу як системний бартонельоз.
Ці 18 захворювань згідно зі списком ВООЗ є результатом патогенної дії п'ятьох різних таксономічних типів біологічних причинних патогенів: Віруси — гарячка денге, сказ. Бактерії — трахома, виразка Бурулі, фрамбезія, проказа; Найпростіші — хвороба Шагаса, сонна хвороба, лейшманіози; Гриби — є найбільш частим збудником міцетоми; Гельмінти — теніази / цистицеркоз, дракункульоз, ехінококоз, породжені вживанням їжі трематодози (клонорхоз, опісторхоз, який спричинює Opisthorchis viverrini, фасціольоз), лімфатичні філяріїдози, онхоцеркоз, шистосомози, геогельмінтози (анкілостомоз, стронгілоїдоз, аскаридоз, трихоцефальоз тощо);
Вірусні хвороби
Гарячка денге
100-400 млн випадків інфікування вірусом денге реєструють в світі щорічно. Класична гарячка денге, як правило, не є смертельною, але людина, яка була інфікована одним з чотирьох серотипів вірусу денге і перехворіла, може пізніше стати більш вразливою перед зараженням іншими серотипами, що здатне призвести до ураження потенційно смертельною формою — тяжкою гарячкою денге. Гарячку денге спричинює флававірус і поширюється вона, в основному, через укус комара A. aegypti. Ніякого лікування, вакцинації від класичної гарячки денге або тяжкої гарячки денге станом на 2016 рік не існує.
Сказ 60 тисяч випадків смерті людей від сказу фіксують щорічно. Більш високий показник цього у сільській місцевості, в першу чергу страждають діти. Сказ призводить до смерті у 100% випадків. Його спричинює вірус, який потрапляє до організму через укуси заражених тварин або через інфікування існуючої рани зараженою вірусом слиною тварин. Сказ можна попередити шляхом негайної вакцинації після укусу тварини, а також очищення та дезінфекції ран від укусів (постконтактна профілактика). 99% людей, які заразилися на сказ, могли не захворіти, якщо б було проведено повноцінну вакцинацію собак. Більше 26 млн людей в світі щорічно отримують постконтактну вакцинацію.WHO. Media centre. Rabies Fact Sheet Updated 5 June 2024
Перші симптоми — набухання рубців, які вже утворилися на місці укусу. Інкубаційний період триває від 15 діб до 1 року, в середньому 3 місяці. У розпалі виникає характерна гідрофобія, аерофобія, в подальшому розвиваються паралічі, смерть настає від зупинки дихання. Сказ не можна виявити до появи симптомів. Він може бути виявлений шляхом дослідження відбитку з кон'юнктиви після того, як симптоми почнуть розвиватися.
Бактеріальні хвороби
Трахома Із 21,4 млн людей, які хворіють на трахому, 2,2 млн є частково сліпими та 1,2 млн — повністю. 229 млн людей живуть в ендемічних по хворобі регіонах у 53 країнах та ризикують захворіти. На хворобу, в першу чергу, страждають жінки і діти. При цьому захворюванні ризик смерті дуже низький, хоча багаторазові повторні інфекції, в кінцевому підсумку, можуть призвести до тяжкої інвалідності через сліпоту. Трахому спричинюють бактеріальні збудники Chlamydia trachomatis, які поширюються контактно-побутовим шляхом через виділення з очей і, в деяких регіонах, за допомогою «комах, які полюбляють лізти в очі». У лікуванні застосовують антибіотики. Єдиний відомий метод профілактики — особиста гігієна. Основними патологічними змінами є внутрішні травми повік, які призводять до їхнього завороту всередину. Трахому спостерігають в країнах Африки, Азії, Карибського регіону, Близького Сходу та на Папуа-Новій Гвінеї.
Виразка Бурулі Виразка Бурулі поширена в Африці, Азії і Латинській Америці. Реєструється в 33 країнах. Хворобу спричинює бактерія Mycobacterium ulcerans. Хоча летальність при цій хворобі є мінімальною, ускладнення вторинною інфекцією можуть призвести до смерті. Захворювання часто спричинює каліцтво через рубцювання глибоких виразок шкіри, інвалідність, яку можна часто запобігти шляхом раннього лікування.
Фрамбезія Дані про поширеність фрамбезії неточні, хоча відомо, що вона, в першу чергу, уражає дітей. Хвороба найбільш поширена в теплих, вологих, тропічних районах Північної і Південної Америки, Африки, Азії і на островах Тихого океану. Загалом 13 країн визнані ВООЗ ендемічними. У 2021 році зарєестровано 123 866 випадків захворювання в світі. Ризик смерті дуже низький, проте захворювання здатне рецидивувати, і через це призводить до інвалідності за відсутності лікування. Це хронічна бактеріальна інфекція, яка передається контактним механізмом, і її спричинюють трепонеми, які близькі до збудника сифілісу. Як і сифіліс її треба лікувати антибіотиками. Хворобі можна запобігти шляхом поліпшення гігієни та санітарії.
Проказа (лепра) ВООЗ повідомила, що станом на 2023 рік в світі щорічно реєструється 200 тисяч нових випадків прокази. Території поширення хвороби — 121 країна світу. Згідно з даними 2019 року, Бразилія, Індія та Індонезія повідомили про понад 10 000 нових випадків хвороби, тоді як 13 інших країн (Бангладеш, Демократична Республіка Конго, Ефіопія, Мадагаскар, Мозамбік, М’янма, Непал, Нігерія, Філіппіни, Сомалі, Південний Судан, Шрі-Ланка та Об’єднана Республіка Танзанія) повідомили про кількість від 1000 до 10 000 нових випадків. Сорок п’ять країн повідомили про 0 випадків, а 99 повідомили про менше 1000 нових випадків.
Значний тягар несе ця хвороба — 1-2 млн людей станом на початок XXI століття спотворені через те, що хворіють на проказу. Це відбувається за відсутності адекватного лікування, яке є на сьогодні доступне завдяки міжнародним організаціям під егідою ВООЗ. Проказа є мікобактеріальною хворобою, збудник якої є близьким для збудника туберкульозу. Вакцина БЦЖ має деякий профілактичний ефект проти прокази. Проказа має 5-20 річний термін інкубації, характерним є хронічне запалення шкіри, хрящів, нервів, що призводить до відпадіння деяких частин тіла при прогресуванні хвороби — носа, вушних раковин, пальців, тощо.
Хвороби, як спричинюють найпростіші
Хвороба Шагаса