Вуличні банди в Лос-Анджелесі — злочинні угруповання, що діють у Лос-Анджелесі та його передмістях. Зіткнення між різними бандами в Лос-Анджелесі тривають вже протягом декількох десятиліть.
Лос-Анджелес
Лос-Анджелес є найбільшим містом штату Каліфорнія і другим за величиною (після Нью-Йорка) в США. Він складається з понад 80 районів. Відмінною рисою міста є хаотичне скупчення різноманітних кварталів, селищ, промислових зон і величезних автостоянок. Кількість жителів в окрузі Лос-Анджелес становить більше 17 мільйонів чоловік (за станом на 2009 рік). Всього в Лос-Анджелесі проживають представники близько 140 країн. Лос-Анджелес відрізняє слабка вираженість міського центру, дуже низька щільність забудови і високий рівень безробіття. В американській літературі Лос-Анджелес іноді називають «Сто передмість у пошуках міста».
Історія вуличних банд у Лос-Анджелесі У Південній Каліфорнії вуличні банди з'явилися приблизно в 1920-х роках, коли мексикансько-американські підлітки почали об'єднуватися в етнічні угрупування. Ранні банди «чикано», як правило, в бійках використовували ланцюга і ножі. Вогнепальна зброя застосовувалася рідко і сприймалося як ознака слабкості. Діяльність чорних банд, що виникли в результаті великої міграції афроамериканців у Лос-Анджелес після Другої світової війни, була дуже незначною.
У результаті заворушень в Уоттсі в 1965 році жителі середнього класу стали масово залишати передмістя Південного Лос-Анджелеса і там залишилися тільки представники бідних верств населення, які часто не мали роботи. Перші гангстерські угрупування Лос-Анджелеса утворилися в кінці шістдесятих років. Легальна й нелегальна хвиля імміграції привела до того, що знову приїжджі почали об'єднуватися один з одним. Банди почали масово торгувати забороненими наркотиками, так, крек, що з'явився в 1980-х роках, приносив величезні прибутки, що призвело до більш жорстоких методів охорони «своєї» території різних угруповань.
З'явилася особлива південно-каліфорнійська культура банд. Банди зайняли всі громадські місця — парки, торговельні точки, будинки і вулиці. Репутація будь-якої банди в Південній Каліфорнії залежала від того, наскільки добре вона контролювала свою територію. У Південній Каліфорнії банди брали імена своїх вулиць — Grape Street, 18th Street, Hoover Street, 38th Street, Piru Street і інші.
У 1980-х роках бандитські угруповання міста помітно активізувалися, їхні злочини відрізнялися все більшою жорстокістю, що пов'язують у першу чергу з широким розповсюдженням наркотиків, що масово надходять до Каліфорнії з Мексики. Наприкінці 1980-х років у Лос-Анджелесі проводилося повсюдне будівництво будинків. За 1984 і 1989 роки в окрузі Лос-Анджелес з'явилося більше 187 тисяч багатоквартирних будинків, в основному на тих ділянках, де раніше знаходилися приватні будинки. У них почали в'їжджати жителі з низькими доходами. Нова інфраструктура давала бандам більше можливостей для укриття і набору нових учасників.
До 1988 року в окрузі Лос-Анджелес було близько 45 тисяч учасників латиноамериканських банд і 25 тисяч представників афроамериканських угруповань. У десятках кварталів відбувалася відкритий продаж наркотиків. 1988 рік був оголошений поліцією і пресою «Роком банд».
Найкривавішим роком у Лос-Анджелесі був 1992-й — тоді загинуло 1092 людини. У 1993 році в окрузі Лос-Анджелеса було скоєно 2040 вбивств, 803 з яких були пов'язані з діяльністю банд. Кількість пограбувань доходило до 40 тисяч. Збільшилося число вбивств у громадських місцях — в 1992 році кількість досягла 82 відсотків. Більше 6300 випадків стрілянини з машини (drive-by shootings) було зареєстровано з 1989 по 1993 рік. Починаючи з 1996 року, в якому жертвами вуличних вбивств стали 707 осіб, найкривавішим став 2002 рік.
Сучасність Сьогодні на території Лос-Анджелеса і його передмість діє безліч великих і малих злочинних угруповань, загальна чисельність яких становить близько 700. Ці угруповання контролюють певні міські райони (в основному бідні райони на околицях міста, які відрізняються високим рівнем безробіття. Такі райони мають неофіційну назву «гетто»). Ці угруповання, незалежно від їх чисельності, називають просто бандами. Найчастіше ці ОЗУ сформовані за расовою або етнічною ознакою, хоча нерідко і в етнічні угрупування входять представники інших рас і етносів. При цьому особливо виділяються так звані мегабанди — злочинні угруповання, чия чисельність становить більше 10 000 чоловік. До мегабанди, діючим у Лос-Анджелесі, відносяться афроамериканські банди Crips, Bloods, Pirus, латиноамериканські банди Mara Salvatrucha, 18th Street gang, Latin Kings, а також два співтовариства латиноамериканських банд — Nortenos і Surenos. Найбільшими з цих ОЗУ є Mara Salvatrucha, Crips і Bloods.
Основними видами злочинної діяльності банд Лос-Анджелеса є торгівля наркотиками, викрадення автомобілів, пограбування та крадіжки. Зазвичай рядові бандити виконують розпорядження так званих «старих гангстерів» — авторитетних керівників угруповань. Нерідко верховенство в угрупованнях переходить у спадок — від батьків до дітей.
За статистикою, в Лос-Анджелесі на одного поліцейського доводиться чотири активних учасників банди. При цьому кількість бандитів продовжує зростати. Якщо в 1975 році їх було близько 13 тисяч осіб, то в середині 2000-х років — понад 80 тисяч. Найчастіше люди вступають у банди в ранньому віці (останнім часом було багато випадків вступу в банди навіть дітей у віці 8—9 років). Часто в банди вступають і дівчата. Багато гангстерів із неповних або неблагополучних сімей. У місті існує спеціальна школа, в якій майже всі учні є колишніми або діючими учасниками банд (в тому числі ворогуючих), або так чи інакше пов'язаними з бандами. Деяких із цих дітей не приймали в звичайні школи, для деяких ця спецшкола стала останньою можливістю уникнути в'язниці.
Лос-Анджелес вважається одним із найбільш криміналізованих міст світу.
Боротьба з бандами У 1980-х Департамент поліції Лос-Анджелеса (LAPD) був відомий своїми жорстокими заходами. Поліцейські проводили арешти і вуличні рейди, тоді як роботі зі свідками не приділялося належної уваги. Тим часом через поширення крек-кокаїну і дій банд рівень злочинності збільшувався. Патрульні офіцери застосовували точкову тактику. Відсутність інформації означало і відсутність підзвітності як офіцерів, так і їхніх начальників.
При LAPD діяв спеціальний відділ Collective Resources Against Street Hooligans (CRASH) — Колективні ресурси проти вуличних хуліганів. Кожна патрульна ділянка мала свій підрозділ. Найактивнішим і відомим серед них був CRASH в відділенні Рампарт. У цьому відділі широко практикувалося підкидання помилкових доказів підозрюваним, фальсифікація силою вибиваємих зізнань і повідомлень, покривання неспровокованих перестрілок, а також повсякденні побиття затриманих учасників банд під час допитів, аж до їх вбивства. Коли про це стало широко відомо, почалося внутрішнє розслідування. У 2001 році були розглянуті справи майже 70 офіцерів поліції, 12 з них були тимчасово відсторонені, семеро пішли у відставку, п'ятеро закінчили кар'єру поліцейських. Після цього випадку CRASH стали називати «найагресивнішою бандою в місті». Пізніше на зміну CRASH був створений Відділ по боротьбі з бандитизмом.
У 2002 році Білл (Вільям) Браттон, ветеран правоохоронних органів, який займав в 1994—1996 роках посаду комісара поліції, прийняв запрошення від мера Лос-Анджелеса Джеймса Хана зайняти пост глави LAPD. Хан і Бреттон оголосили війну з вуличними бандами. За словами Бреттона, «немає нічого страшнішого цих вуличних угруповань, вони більш небезпечні, ніж мафія». Коли Бреттон інтегрував систему «Comp Stat» в LAPD поліцейські зрозуміли, яким чином потрібно розподіляти ресурси. Крім того, для співробітників і, особливо, для капітанів підрозділів це означало, що їх робота буде оцінюватися щодо зниження рівня злочинності на патруліруемой території. Штат співробітників зріс на 9 тисяч осіб.
LAPD також почала застосовувати методи, які рідко до цього використовувала: заборона учасникам кримінальних угруповань брати участь у громадських заходах; якщо поліцейські бачили бандитів на вулицях і в публічних місцях, їх відразу могли посадити до в'язниці за звинуваченням у кримінальних злочинах. Все це дало позитивний ефект: банди почали залишати вулиці.
У той же час жителі міста почали створювати районні комітети спільної дії, що відповідають у тому числі за транспортування дітей із дому до місця навчання і назад на шкільних автобусах. За словами голови одного з таких комітетів Тімоті Уоткінс, «кожен день хтось гине: дитина, один із його батьків або родичів».
LAPD почав активно впроваджувати практику участі поліцейських у громадських справах на території, що охороняється (community policing). Найбільше відповідальність за цю діяльність лягала на командира дивізії, так званого Captain III. Поліцейські рангу Captain III більше часу приділяли вибудовування взаємодії з пасторами, бібліотекарями, торговими агентами і директорами шкіл. Новий підхід до вирішення проблеми банд підтримала міська адміністрація, яка співпрацювала з поліцією через Управління по скороченню числа банд і роботі з молоддю (GRYD). Вони стали виділяти кошти туди, де молодь перебувала в найбільшій небезпеці через діяльність злочинних угруповань. Крім цього, прокуратура Лос-Анджелеса також зацікавилася новим методом, і направила своїх прокурорів у квартали, де жителі безпосередньо могли розповідати співробітникам правоохоронних органів про проблеми, які найбільше їх хвилюють.
Для зниження активності банд застосовувався також «Закон про організації», схильних до рекету і корупції (RICO), підписаний Конгресом в 1970 році, і який здобув популярність у боротьбі з ватажками італійських мафіозних угруповань. Згідно з опитуванням, проведеним у 2009 році газетою «Los Angeles Times», більш дві чверті опитаних чорношкірих (68 %) і три чверті латиноамериканців (76 %) позитивно ставилися до діяльності LAPD.
Першою бандою, проти якої порушили кримінальну справу згідно із законом RICO, стала угруповання Highland Park. Відтоді в Південній Каліфорнії було винесено понад два десятки обвинувальних вироків по RICO. Заходи від системи RICO привели до значного ефекту: в районі Hawaiian Gardens з 2009 року рівень злочинів із застосуванням насильства знизився на 50 %.
У 2007 році в Комптоні (одному з найнебезпечніших передмість Лос-Анджелеса) було створено підрозділ GRYD (Gang Reduction and Youth Development) — Управління по скороченню числа банд і роботі з молоддю. Перед цим управлінням було поставлено завдання зупинити процес затягування молоді у вуличні банди і знайти альтернативний підхід для тих, хто вже є їх учасниками. GRYD фінансується містом, штатом і федеральними грантами. Тільки за 2011 рік підрозділом було витрачено $26 мільйонів. На думку ставшого мером міста в 2005 році Антоніо Вілларайгоса, з часу початку цієї програми злочинність, пов'язана з бандитизмом, знизилися в місті на 17 %.
За кількістю засуджених до смертної кари (близько 640) Каліфорнія займає перше місце серед всіх штатів Америки. Але через багаторічні позови смертників містять у тюрмах суворого режиму роками, найчастіше вони вмирають природною смертю або стають жертвами інших ув'язнених. Смертна кара скасована в Каліфорнії в 1964 році, в 1977 була відновлена законодавчими зборами штату, проте до 1991 не було здійснено жодної кари. З 1992 по 2006 рік стратили 13 осіб. З 2006 року застосування смертної кари було призупинено.