Чеська школа (; у західній термінології «Богемська школа») — одна з найстаріших шкіл у шаховій задачі (поряд з німецькою та англійськоюШахматный словарь. — Москва: Физкультура и спорт, 1964. — С. 559.). Характерні принципи й мотиви: всі білі фігури (крім короля і пішаків) мають бути активні, задача повинна мати щонайменше три правильні мати. Представники чеської школи часто використовують тонкі тихі ходи, жертви фігур, ехо- і хамелеонні мати.

Становлення (ера Кеніґа) Перший етап розвитку охоплює 1857—1871 роки. Засновником школи став чех Антонін Кеніґ, який почав публікувати свої задачі 1857 року (у них пропагував красу правильних матів). 1869 року в чеському журналі «Светозор», де Кеніґ вів шаховий розділ, вийшов «Короткий трактат про шахову задачу». Автор заявив, що шахова задача «це не ребус, не загадка, не об'єкт для тренування допитливого розуму, а твір мистецтва, який повинен задовольняти певні художні принципи», серед яких витонченість побудови, активна гра на всіх ходах, несподівані правильні мати та економія матеріалу (мінімальна кількість фігур). Того самого року на сторінках «Светозора» проведено перший чеський конкурс складання шахових задачЗелепукин, с. 59.. Естетику та емоційну складову тодішніх композицій чеської школи запозичено в імпресіоністів.

Рання чеська школа не мала достатньо кваліфікованих проблемістів, тому хоча А. Маковський, А. Квічала та Я. Дртіна приймали погляди Кеніґа, вони не мали достатньої техніки для якісного втілення цих принципів.

Ери Добруського та Поспішила

Наступні періоди розвитку характеризується формуванням теоретичної та практичної бази школи. Вони охоплюють 1871—1882 (ера Добруського) і 1882-1895 роки (ера Поспішила). Головними послідовниками Кеніґа стали проблемісти Ян Добруський і Йозеф Поспішил. Перший окреслив основи школи своїми задачами та практичною творчістю, а другий описав теоретичні принципи чеської школи й уклав перший збірник задач чеських авторів (320 композицій) — «Чеська шахова задача» (; Прага, 1887). У передмові до цього видання Поспішил писавЗелепукин, с. 170.: Передмова виявилася настільки важливою й повною, що багато років потому М. Гавель визнав, що нічого суттєвого не міг додати до принципів, які сформулював Поспішил. Сучасники назвали еру Поспішила класичною. Вона продовжувалася до початку XX ст., а серед відомих представників були Їржі Хохолоуш і Л. Ветешник.

| |+

«Неекономічний» напрям Надто жорстке обмеження на кількість білих пішаків не подобалося деяким композиторам. Так, К. Тракслер, Я. Котрч, Й. Дрнек, Я. Вашта та Я. Венда розробляли цікаві схеми, де були неекономічні технічні пішаки, що були ніби недоліком, однак його компенсувала цікава ідея задачі.

«Художня школа» У 1920-х роках виник напрям на чолі з Емілем Палькоскою, який отримав назву «художньої школи» або школи Палькоски. 1928 року у вступі до збірника «Ідея та економія в шаховій задачі» Палькоска описав свої погляди на розвиток чеської школи, де поєднав ідейні моменти, взяті з логічної та стратегічної шкіл, з правильними матамиЗелепукин, с. 99.. Він мав багато послідовників як на батьківщині, так і за її межами (О. Вотруба, Е. Плеснівий, В. Мілтнер, Володимир Пахман). Обов'язковий елементом задачі мала бути ідея, втілена в ходах білих і чорних фігур, а також існування трьох варіантів мату (не обов'язково різних).

2-га пол. XX ст. У післявоєнні роки найвідомішим популяризатором чеської школи був чехословацький композитор Володимир Пахман.

У 1980-х роках фахівці відзначали кризу школи в розділі триходової задачі й бачили перспективу у чотири- й багатоходівках.

Представники Чеська школа мала вплив на шахових композиторів усього світу, а серед найвідоміших її представників: О. Галицький, О. Гуляєв, В. Брон, Л. Куббель, М. Малахов, С. Левман, С. Крючков, Г. Лободинський, А. Нємцов, Л. Лошинський (СРСР, Росія) К. Ерлін, О. Немо (Вайс), М. Файґль (Австрія) П. Блейк, Дж. Гіткоут, Б. Ловс (Велика Британія) А. Акерблом, Й. Фрідлізіус, Г. Фроберґ, Б. Ліндґрен і Ф. Ліндґрен (Швеція) А. Макензі (Ямайка/Велика Британія) В. Марін (Іспанія) Й. Шель, А. Фоссум (Норвегія) Т. Чарнецький, Й. Русек, М. Врубель (Польща) О. Вюрцбурґ (США) А. Уршіч (Австро-Угорщина/ЮгославіяUršič, Andrej Anton (slovenska-biografija.si))

Примітки

Джерела Зелепукин Н. П. Словарь шахматной композиции. — Киев: Здоров'я, 1985. — 184 с. W. Litmanowicz, J. Giżycki, Szachy od A do Z, Warszawa, Sport i Turystyka, 1986, t. 1, ss. 175-176. Шахматы: энциклопедический словарь / гл. ред. А. Е. Карпов. — Москва: Советская энциклопедия, 1990. — С. 472-473.