2С25 «Спрут-СД» (індекс ГАБТУ — об'єкт 952) — російська авіадесантна самохідна протитанкова гармата. Розроблена в конструкторському бюро Волгоградського тракторного заводу і єкатеринбурзькому ОКБ-9 під науковим керівництвом климовського Центрального науково-дослідного інституту точного машинобудування. Головний конструктор шасі — А. В. Шабалін, 125-мм гармати 2А75 — В. І. Насєдкін. САУ 2С25 «Спрут-СД» призначена для боротьби з танками, броньованою технікою і живою силою супротивника в складі підрозділів повітряно-десантних військ, морської піхоти та спеціальних військ.

Історія створення

Передумови до створення До кінця 1960-х років на озброєнні Радянської армії перебували легкі танки ПТ-76. Цими танками озброювалися в основному розвідувальні підрозділи сухопутних військ, а також лінійні частини морської піхоти. З прийняттям в 1966 році на озброєння бойової машини піхоти БМП-1 доцільність подальшого використання танків ПТ—76 була поставлена під сумнів, однак, на думку маршала А. А. Гречко відмовлятися від техніки такого класу було не можна. Крім того, ефективність такого класу озброєння як легкий плавучий танк була підтверджена досвідом використання танків ПТ-76 в ході арабо-ізраїльських конфліктів. Тому в восьмирічний план науково-дослідних дослідно-конструкторських робіт була включена розробка нового легкого плавучого танка, який перевершує за своїми характеристиками танк ПТ—76Б і його зарубіжні аналоги. До початку 1980-х років було розроблено декілька варіантів нового танка, серед яких був легкий танк «Об'єкт 934». 21 лютого 1980 року на нараді Військово-технічної ради Міністерства оборони СРСР було прийнято рішення про закриття робіт по новому легкому танку, у зв'язку з початком робіт по новій бойовій машині піхоти «Об'єкт 688».

До середини 1980-х років на озброєння країн НАТО почали надходити танки M60A3, M1, Леопард 2 і Челленджер. На озброєнні ПДВ СРСР на той час перебували БМД-1 і БТР-РД «Робот», які були не в змозі вести ефективну боротьбу проти нових основних танків ймовірного противника. У той же час з прийняттям на озброєння літаків Іл-76 істотно підвищилися можливості військово—транспортної авіації СРСР. Максимальна вантажопідйомність зросла до 40 т при масі десантованого вантажу до 20 т. В умовах, що склалися потенціал модернізації базових шасі типу БМД-1 і БТР-Д був вичерпаний, так як ПДВ отримали можливість створення більш важких бойових машин з одночасним підвищенням захищеності та вогневої міці. 3-ім ЦНДІ була розроблена концепція розвитку військової техніки ПДВ, в основу якої було закладено базове шасі з вантажопідйомністю 3,5 і 6 тонн. Крім того, у розвитку систем озброєння ПДВ передбачалося створення десантованої самохідної протитанкової гармати здатної ефективно боротися з основними танками країн НАТО.

Попередні опрацювання Попередньо в 1982 році ЦНДІ «Точного машинобудування» провів науково-дослідну роботу по створенню самохідної протитанкової гармати легкої категорії по масі в калібрі 125 мм. В ході робіт було виготовлено макетний зразок САУ на базі бойової машини піхоти БМП-2, який підтвердив принципову можливість створення легкої протитанкової гармати в калібрі 125 мм. Результати досліджень стали підставою для протоколу Комісії Президії Ради міністрів СРСР від 29 липня 1983 року, в якому наказувалося проведення попередніх робіт по оцінці можливості розробки самохідної протитанкової гармати на базі вузлів і агрегатів перспективної бойової машини десанту.

В ході пошуку базового шасі ЦНДІ «Точного машинобудування» прийшов до висновку про те, що для цих цілей підходить шасі легкого танка «Об'єкт 934». У 1983 році один з трьох дослідних зразків танка «Об'єкт 934» був переданий в ЦНДІ «Точного машинобудування», де на його базі в період з 1983 по 1984 роки був виготовлений макетний зразок 125-мм авіадесантної самохідної протитанкової гармати. Зразок був виготовлений за класичною баштовій схемою, проте розглядалися також рубочний варіант і варіант з винесеним озброєнням. У 1984 році на полігоні в Кубинці були проведені дослідні стрільби, які показали, що купчастість бою гармати була не гірша, ніж у танкових систем, а навантаження, які діяли на екіпаж і корпус гармати не перевищували допустимих величин. Отримані опрацювання лягли в основу під найменуванням «Спрут-СД» (індекс ГРАУ — 2С25).

Випробування і прийняття на озброєння У 1984 році було затверджено тактико—технічне завдання на створення 125 мм десантованої самохідної протитанкової гармати «Спрут-СД», 20 жовтня 1985 року Рішенням військово—промислової комісії Ради міністрів СРСР була офіційно розпочата розробка нової 125-мм СПТГ для ПДВ СРСР. У лютому 1986 року було розпочато розробку засобів десантування для САУ 2С25. Засоби десантування отримали позначення П260 і створювалися на базі парашутно-реактивних засобів П235, що призначалися для десантування БМП-3. У період з 1990 по 1991 роки були проведені Державні випробування САУ 2С25. Однак випробування системи П260 виявили її недоліки, основними з яких були: складність в експлуатації, висока вартість виготовлення, складність касетного блоку парашутно-реактивного двигуна. 30 травня 1994 року рішенням ВПС РФ, ПДВ РФ і розробника засобів десантування — московського заводу «Універсал» була скасована розробка парашутно-реактивних засобів десантування П260, цим же рішенням було відкрито розробка безплатформної системи десантування П260М «Спрут-ПДС». У 2001 році були проведені додаткові випробування САУ 2С25. 9 січня 2006 року наказом Міністра оборони Російської Федерації самохідна протитанкова гармата 2С25 була прийнята на озброєння Російської армії.

Серійне виробництво та модифікації

Крім основного варіант САУ «Спрут-СД» для ПДВ, розроблявся також і варіант 125-мм самохідної протитанкової гармати для сухопутних військ, який отримав найменування «Спрут—ССВ». На відміну від СПТГ «Спрут-СД», САУ «Спрут-ССВ» не мала можливості десантування, а як базове використовувалося легке багатоцільове шасі «Планер», розроблене в конструкторському бюро Харківського тракторного заводу і призначене для заміни в сухопутних військах гусеничних тягачів МТ-ЛБ і МТ-ЛБу. Роботи зі створення СПТГ «Спрут—ССВ» далі виготовлення і випробувань дослідних зразків не просунулися. Крім гусеничного варіанту, для сухопутних військ під найменуванням «Спрут-К» також опрацьовувався варіант розміщення бойового відділення САУ 2С25 на колісній базі бронетранспортера БТР-90, однак і цей варіант на озброєння Російської армії прийнятий не був. + Порівняльна таблиця ТТХ різних модифікацій 2С25 2С25 2С25М Початок серійного виробництва 2005 досліднаБойова маса, т 18 18 Індекс гармати 2А75 2А75 Калібр гармати, мм 125 125 Калібр спареного кулемета, мм 7,62 7,62 Калібр зенітного кулемета, мм — 7,62 Тепло-телевізійний прицілУ навідника і командира гармати немає є Модель двигуна 2В-06-2С УТД-29 Потужність двигуна, к. с. 510 500 Максимальна швидкість по шосе, км/год 70 70 Максимальна швидкість на плаву, км/год 9 7

Серійне виробництво СПТГ 2С25 було розгорнуто в 2005 році (тобто до офіційного прийняття на озброєння) на Волгоградському тракторному заводі і велося аж до 2010 року, після чого було зупинено для подальшої модернізації САУ «Спрут-СД». Модернізований варіант отримав позначення 2С25М і відрізняється від базового зразка уніфікацією по двигуну, трансмісії і ходової частини з бойовою машиною десанту БМД-4М, крім того прицільний комплекс замінено на більш досконалий, введена можливість дистанційного підриву боєприпасів на траєкторії, встановлені засоби для інтеграції бойової машини в єдину систему управління тактичної ланки, також на даху башти встановлена дистанційнокерована платформа озброєння з другим 7,62-мм кулеметом ККТМ. До червня 2015 року, концерном «Тракторні заводи» був зібраний перший дослідний зразок СПТГ «Спрут-СДМ-1». Після завершення модернізації планується продовжити серійне виробництво САУ «Спрут-СД» для потреб Міністерства оборони РосіїКоновалов И. «Перспективная» бронетехника устарела раньше, чем стала в строй  // «КоммерсантЪ» : Газета. — 2010. — Вып. 4361. — № 61. .

Опис конструкції

Броньовой корпус і башта

Шасі СПТГ 2С25 зберегло геометрію і компонувальні рішення легкого танка «Об'єкт 934». Корпус виконаний зі зварних листів броньового алюмінію. У передній частині корпусу по центру розташоване відділення управління з робочим місцем механіка-водія. Праворуч від механіка-водія встановлено місце командира, зліва — навідника СПТГ на марші і при десантуванні. У середній частині корпусу розташоване бойове відділення, на даху корпусу встановлений поворотний погон з баштою і бойовим відділенням. У бойовому відділенні розміщені робочі місця навідника і командира САУ, механізовані укладки і автомат заряджання гармати. У задній частині корпусу знаходиться моторно-трансмісійне відділення з силовою установкою. Бронювання лобових проєкцій башти і корпусу посилено сталевими накладками і забезпечує екіпажу захист від куль калібру 12,7-мм в секторі ± 40°, а також круговий захист від куль калібру 7,62-мм і осколків артилерійських снарядів .

Озброєння Основним озброєнням СПТГ 2С25 є 125 мм гладкоствольна гармата 2А75, що представляє собою модифіковану версію танкової гармати 2А46 і її модифікацій. Спочатку гармату планувалося оснастити дуловим гальмом для зменшення сили опору відкату, проте в результаті проблема віддачі гармати при стрільбі була вирішена збільшенням довжини відкоту до 740 мм, а також використанням механізмів гідропневматичної підвіски шасі для поглинання залишкового імпульсу віддачі гармати. Маса гармати становить 2350 кг. Гармата стабілізована у двох площинах і має автомат заряджання, який забезпечує максимальну швидкострільність до 7 пострілів в хвилину. Автомат заряджання включає в себе конвеєрний механізм, в якому розміщуються 22 касети з пострілами, ланцюговий механізм підйому касет, ланцюговий досилач і механізм видалення стріляних гільз з бойового відділення. Стрільба з гармати може вестися з ґрунту в діапазоні кутів від -5 до + 15 ° по вертикалі при стрільбі вперед і від -3 до + 17 ° — при стрільбі назад. Крім того, САУ «Спрут-СД» здатна вести вогонь з плаву в діапазоні ± 35 ° по горизонту. Боєкомплект САУ 2С25 становить 40 пострілів. Додатково зі зброєю спарений 7,62-мм кулемет ККТ з боєкомплектом у 2000 патронів в одній стрічці .

Боєкомплект САУ «Спрут-СД» уніфікований з танковими гарматами типу 2А46. Для стрільби можуть застосовуватися осколково-фугасні, кумулятивні, бронебійні підкаліберні і керовані снаряди. У штатний боєкомплект входять 20 осколково-фугасних, 14 бронебійно-підкаліберних і 6 кумулятивних (або керованих) пострілів. Бронебійно-підкаліберні постріли 3ВБМ17 забезпечують пробиття до 230 мм гомогенної броньової сталі, розташованої під кутом в 60°, на дальності 2000 м, кумулятивні 3ВБК25 — до 300 мм, керовані 3УБК20 — до 375 мм.

Постріли