Об'єкт 167 — радянський дослідний середній танк створений в КБ Уралвагонзаводу на основі дослідного танку Т-62 (Об'єкт 150). Серійно не вироблявся. Окремі елементи, такі як підвіска, були в подальшому використані в танку Т-72 (Об'єкт 172).

Історія створення У 1961 році в ініціативному порядку на честь XXII з'їзду КПРС на Заводі № 183 у Нижньому Тагілі був розроблений танк під позначенням «Об'єкт 167». Керівником робіт був головний конструктор Карцев Л. Н. Спочатку проект був націлений на поліпшення характеристик танка Т-62 за рахунок нової ходової частини і більш потужного двигуна.

Згідно з технічним проектом новий танк повинен був мати такі поліпшення в порівнянні з Т-62: установка більш потужного озброєння; напівавтоматичне заряджання гармати; застосування протирадіаційних матеріалів безкасетного фільтра повітря; використання дизеля В—26, системи гідросервокерування агрегатами трансмісії, а також підтримуючих роликів і опорних котків меншого діаметра в ходової частини.

«Об'єкт 167» пройшов Державні випробування, за результатами яких був рекомендований до прийняття на озброєння. Однак на озброєння його не прийняли в зв'язку з прийняттям на озброєння в 1961 році «Об'єкту 166» під позначенням Т-62. Заперечення Карцева, що «Об'єкт 167» є більш досконалим танком ніж «Об'єкт 166», враховані не були, в зв'язку з необхідністю негайної заміни у виробництві повністю застарілого Т—54/55 і неготовністю до виробництва принципово нового танка «Об'єкт 432» (ОБТ Т—64). Однак роботи по «Об'єкту 167» не були згорнуті. З появою гармати Д-81 роботи були відновлені. Новий зразок отримав цю гармату, а також автомат заряджання. Новому танку був привласнений індекс «Об'єкт 167М». У січні 1963 року Л. М. Карцев написав листа Н. С. Хрущову, в якому пропонував все-таки налагодити серійний випуск «Об'єкту 167» у зв'язку з неготовністю Т-64. Однак отримав відмову.

Пізніше в 1963 році автомат заряджання, виготовлений для «Об'єкту 167М», був встановлений на одному з дослідних зразків Т-62 (Об'єкт 166Ж). У 1965 році були завершені роботи по його доопрацюванню. В результаті тагільський автомат заряджання вийшов кращим за харківський для «Об'єкту 432». Автомат був простіший за конструкцією, надійнішим, забезпечував перехід механіка-водія з відділення управління в бойове без виконання будь-яких попередніх робіт, за рахунок цього підвищував живучість танка при обстрілі. Автомат заряджання мав ємність на 21 постріл. В результаті, починаючи з 1966 року тагільський завод був готовий випускати танк Т-62 з автоматом заряджання, який міг використовувати боєприпаси для Т-64. Але і тоді танк не був запущений в серійне виробництво. 5 листопада 1967 року на Уралвагонзавод прибув міністр оборонної промисловості Звєрєв С. А., де йому було продемонстровано Т-62 з 125 мм гарматою Д-81 і автоматом заряджання. Автомат заряджання йому сподобався і він запропонував встановлювати його у Харківський Т-64. У такому варіанті всі вузли і механізми працювали задовільно, за винятком ходової частини. Через що було запропоновано використовувати ходову частину Об'єкту 167. Такій модифікації танка було присвоєно позначення «Об'єкт 172».

Опис конструкції

Для стрільби прямим наведенням був встановлений денний приціл ТШ2Б-41 и нічний ТПН-1-41-11. Для стрільби с закритих вогневих позицій використовували боковий рівень і азимутальний вказівник цілі.

Броньовий корпус і башта Броньовий захист Об'єкту 167 — протиснарядний. Жилі відділення захищалися всередині і зовні пластинами з протирадіаційних матеріалів. Щоб зберегти масу в гранично допустимих нормах трохи була зменшена товщина нижнього лобового (80 мм), кормового (30 мм) і бортових листів корпусу (70 мм) в порівнянні з танком Т-62. Більш того, була змінена конструкція люка механіка—водія. Люк був зміщений на 50 мм вправо і на 20 мм вперед. Щоб розмістити нові збільшені радіатори системи охолодження, кормової лист був нахилений назад на 13°50'. У кормі над вентилятором замість відкидної кришки встановлено ​​жалюзі, яке регулювалося з місця механіка-водія. Дах над двигуном відкидався на одних петлях, що і дах над радіатором. Така конструкція дозволила прибрати люк над повітроочищувачем. У відділенні управління під сидінням механіка-водія в днище була виконана виштампування, для зручності розміщення.

Башта була запозичена з танка Т-62, проте з деякими змінами: був збільшений розмір, кількість і змінено розташування бонок для кріплення обладнання, товщина кришки люка заряджаючого була зменшена з 25 мм до 20 мм. З кришки люка командира був прибраний сигнальний люк.

Озброєння Спочатку на дослідний танк планувалося встановити 125-мм гладкоствольну гармату Д-81, проте на перших зразках через відсутність такої гармати була встановлена 115-мм гармата У-5ТС. З нею був спарений 7,62 мм кулемет СГМТ. У 1963-1964 роках, як експеримент, на одному з дослідних зразків були встановлені напрямні для ПТКР 9М14 «Малютка».

Двигун і трансмісія Щоб поліпшити динамічні якості танка, в моторно-трансмісійному відділенні встановлювався двигун В—26. При частоті обертання колінчастого вала 2100 об/хв, двигун розвивав потужність до 515 кВт (700 к.с.), в результаті питома потужність зросла до 19,1 к.с./т. Двигун В-26 був створений на базі серійного В—55, мав ті ж посадочні місця і встановлювався на тому ж підмоторному фундаменті. Допоміжним стартером СТ—16М, від двох п'ятилітрових балонів зі стисненим повітрям, здійснювався пуск двигуна. Щоб забезпечити надійний пуск двигуна в холодну пору, на танку був встановлений форсуночний підігрівач з примусовою подачею палива і циліндричним котлом сорочкового типу. У порівнянні з Т-62 ємність паливних баків була збільшена на 40 л. Запас ходу танка «Об'єкт 167» по шосе досяг 550—600 км.

У зв'язку з установкою більш потужного дизеля, агрегати трансмісії були посилені, але при цьому зберегли взаємозамінність з агрегатами танка Т-62Т-62. У трансмісії була змінена конструкція вхідного редуктора, тепер він мав привід до генератору. Щоб забезпечити підвищені швидкості руху, було змінено передавальне число бортового редуктора.

Ходова частина У ходовій частині була застосована торсіонна підвіска з оригінальними важільно-лопатевими гідроамортизаторами на крайніх вузлах. На 1, 2, 5—му і 6—му вузлах кожного борту були встановлені обмежувачі ходу балансирів. Робоча довжина торсіонна була збільшена, з одночасним зменшенням діаметра до 42 мм. Завдяки цьому вдалося збільшити динамічний хід опорних котків до 242 мм, що дало велику плавність ходу.

Модифікації «Об'єкт 167Ж» — з гарматою 2А21 «Об'єкт 167М» — з гарматою Д-81 «Об'єкт 167Т» — з двигуном ГТД—3Т «Об'єкт 167ТУ» — з двигуном ГТД—3ТУ, який мав зменшений час пуску в умовах низьких температур «Об'єкт 166ТМ» — на базі серійного танку Т—62 з двигуном ГТД—3ТУ, але ходовою частиною «Об'єкт 167»

Екземпляри які збереглися ]: Бронетанковий музей у м. Кубинка Музей бронетанкової техніки Уралвагонзавода

Примітки

Література

Посилання «Об'єкт 167» у музеї м. Кубинка