Іва́н Дани́лович Си́доров (1910, село Нижньодєвицьк, тепер Воронезької області Російська Федерація — березень 1983, місто Миколаїв) — радянський діяч органів державної безпеки. Депутат Верховної Ради УРСР 3-го скликання.
Біографія Народився у родині садівника-городника. Після смерті батька з 1921 року виховувався у родичів.
Член комсомолу з 1925 року. З 1926 року працював робітником житлово-арендного кооперативного товариства № 1 у місті Воронежі.
У 1928 році закінчив Воронезьку вечірню школу-семирічку. До червня 1929 р. — безробітний Воронезької біржі праці. У червні-серпні 1929 р. — чорнороб Єлецького міського комунального господарства. У серпні — жовтні 1929 р. — уповноважений «Коопхліба» у місті Липецьку. У жовтні 1929 — серпні 1931 р. — чорнороб, формівник чавунно-ливарного цеху Воронезького машинобудівного заводу імені Комінтерну.
Член ВКП(б) з січня 1931 року.
У серпні 1931 — лютому 1932 р. — слухач Воронезького інституту механізації сільського господарства.
У лютому 1932 — лютому 1933 р. — слухач Центральної школи ОДПУ СРСР.
У лютому 1933 — жовтні 1934 р. — уповноважений оперативного сектора ОДПУ-НКВС у місті Бєлгороді. У жовтні 1934 — січні 1935 р. — слухач курсів УНКВС Воронезької області.
У січні 1935 — грудні 1936 р. — оперуповноважений Економічного відділу УДБ Управління НКВС по Курській області. У грудні 1936 — жовтні 1937 р. — оперуповноважений 5-го відділення 3-го відділу УДБ Управління НКВС по Курській області.
У жовтні 1937 — червні 1939 р. — начальник 5-го відділення 3-го відділу УДБ Управління НКВС по Орловській області.
У червні 1939 — вересні 1941 р. — начальник Орджонікідзеградського міського відділу НКВС Орловської області.
У вересні 1941 — 1943 р. — заступник начальника 4-го відділу Управління НКВС по Орловській області; начальник штабу партизанського руху Брянського фронту. У травні-жовтні 1943 р. — начальник 4-го відділу Управління НКДБ по Орловській області.
У жовтні 1943 — грудні 1945 р. — начальник 4-го Управління НКДБ Української РСР у місті Харкові, потім у Києві.
У грудні 1945 — грудні 1949 р. — начальник Управління Народного комісаріату — Міністерства державної безпеки УРСР по Кіровоградській області.
У грудні 1949 — березні 1953 р. — начальник Управління Міністерства державної безпеки УРСР по Волинській області.
У травні — вересні 1953 р. — заступник начальника Управління Міністерства внутрішніх справ УРСР по Миколаївській області. У вересні 1953 — квітні 1954 р. — начальник Управління Міністерства внутрішніх справ УРСР по Миколаївській області.
У квітні — серпні 1954 р. — виконувач обов'язків начальника Управління Комітету державної безпеки УРСР по Миколаївській області. У серпні 1954 — травні 1961 р. — начальник Управління Комітету державної безпеки УРСР по Миколаївській області.
У липні 1961 — грудні 1965 р. — начальник 1-го відділу підприємства поштова скринька № 27 у місті Миколаєві. У грудні 1965 — серпні 1969 р. — пенсіонер у Миколаєві. У серпні 1969 — грудні 1978 р. — начальник відділу кадрів Миколаївського кораблебудівного інституту.
З грудня 1978 р. — на пенсії у місті Миколаєві.
Звання молодший лейтенант державної безпеки (23.02.1936) лейтенант державної безпеки (2.06.1939) старший лейтенант державної безпеки (11.05.1942) майор державної безпеки (11.02.1943) підполковник державної безпеки (22.12.1943) полковник державної безпеки
Нагороди два ордени Червоного Прапора (5.11.1944, 5.11.1954) два ордени Червоної Зірки (2.02.1942, 21.05.1947) чехословацький орден «Військовий хрест 1939 року» 11 медалей заслужений працівник НКВС (28.01.1944)
Джерела Петров Н. В. Кто руководил органами госбезопасности, 1941—1954: справочник — Москва, 2010