Хрущов Іван Петрович (, — ) — російський філолог, педагог, видавець. Таємний радник від 1894 року.
Життєпис Народився у Костромській губернії. Походив зі старовинного дворянського роду Хрущових. Син відставного поручика лейб-гвардії Ізмайловського полку, а потім Юр'єво-Повольського повітового судді Костромської губернії Петра Івановича Хрущова (*1803-†1850) і Федосьї Михайлівни Татаринової (†1871).
Навчався спочатку в Московському університеті, потім в Петербурзькому, що закінчив у 1862 році.
Працював старшим вчителем російської словесності в Олонецькій губернській чоловічій гімназії; в 1864 р. переведений в Новгородську гімназію. У 1865 р. був відряджений на 2 роки за кордон. Після повернення в 1868 р. захистив магістерську дисертацію з історії російської літератури: «Дослідження про твори Йосипа Саніна, преподобного ігумена Волоцького» ()Хрущев Иван, Исследование о сочинениях Иосифа Санина преподобного игумена Волоцкого , сайт «Библиотека Якова Кротова». І був відряджений за кордон: в Штутгарті читав лекції з курсу історії російської словесності королеві Вюртемберзькій великій княгині Вірі Костянтинівні та герцогу Лейхтенберзькому Євгенові.
У 1870—1878 рр. — став доцентом Київського університету. Займаючи кафедру російської словесності в університеті, був першим секретарем Історичного Товариства імені Нестора літописця і інспектором Київського інституту шляхетних дівчат. У 1875 р. був підвищений до чину камер-юнкера Високого Двору.
У 1878 р. переведений в Санкт-Петербург на службу відомству Імператриці Марії; з 1879 р. був зарахований до Міністерства народної освіти, відряджений для занять в розпорядження опікуна Петербурзького навчального округу та призначений на члена постійної комісії для ведення справи народних читань в м. Санкт-Петербурзі.
У 1881—1882 роках — став чиновником особливих доручень при міністрі пошти й телеграфів, а потім чиновником особливих доручень при міністрі внутрішніх справ у справах поштового відомства; з 1882 р. — чиновник особливих доручень V класу при міністрі народної освіти І. Д. Делянова. У 1885 р. нагороджений чином камергера Високого Двору. У 1888 р. призначений бути членом основного відділу Вченого комітету Міністерства народної освіти; з 1890 р. — член Ради міністра народної освіти.
У 1896—1899 роках був опікуном Харківського навчального округу.
Був одружений з дочкою Дмитра Полєнова, Вірою Дмитрівною (*1844-†1881). На прохання Д. В. Полєнова приїжджав до маєтку в с. Вільшанку (нині с. Червоний Прапор Уваровського району Тамбовської області РФ) для приведення до ладу старовинних сімейних бібліотек Д. В. Полєнова і О. О. Воєйкова; в кінці 1892 р. їх передали в м. Тамбов і розмістили в будівлі Товариства народних читань. Для об'єднаної бібліотеки він домігся статусу «наукової», що отримала назву «Наришкінська особлива бібліотека» () — під його керівництвом був складений друкований каталог «Перелік книг Д. В. Полєнова і О. О. Воєйкова, пожертвуваних Тамбову» (, , 1894).
Праці Його статті з історії літератури та етнографії постійно друкувалися в «Журналі Міністерства народної освіти» (), в «Записках географічного товариства» (), в «Древній і нової Росії» () та інших журналах. У 1870 р. в журналі «Сімейні вечори» () з'явилися його «Бесіди про давню російську літературу» (), де він висловився про походження й жанр «Слово о полку Ігоревім». У 1878 р. він дав докладний аналіз двох літописних повістей про похід князя Ігоря: «Про давньоруські історичні повісті й перекази. XI—XII ст.» (). Під псевдонімом Ілля Жучок () в «Проліску» () та в «Російському слові» () були поміщені його розповіді з сімейних переказів «Парашин лісок» () і «Няня» (). Окремими виданнями були випущені: «Історія вітчизняної літератури як предмет університетського викладання» (), 1874 р.; «Ксенія Іванівна Романова (Велика стариця черниця Марфа)» (), 1877 р. і 1882 р.; «Про літературні заслуги графа О. К. Толстого» (), 1876 р.; «Про життя і праці Д. В. Полєнова» (), 1879 р.; «Нарис ямських і поштових установ» (), 1884 р.; «Збірник літературних, історичних та етнографічних статей» (), 1901 р. та ін.
Нагороди Був відзначений російськими нагородами: Орден Святого Станіслава 1 ступеня; Орден Святої Анни 1 ступеня; Орден Святого Володимира 2 ступеня.
Примітки
Джерела
Альманах русских государственных деятелей — : Тип. Исидора Гольдберга, 1897. — С.1228—1229. Савельева Н. В., Хрущов Иван Петрович // Энциклопедия «Слова о полку Игореве»: Т. 5. Слово Даниила Заточника — Я. Дополнения. Карты. Указатели. — : Дмитрий Буланин, 1995. — С.193—194.
Посилання Иван Петрович Хрущов: к 170-летию со дня рождения // Тамбовские даты. 2008 год, сайт ТОГБУК «Тамбовская областная универсальная научная библиотека им. А. С. Пушкина» Хрущов Иван Петрович (Биография) , сайт «Библиотека — люди и книги»