Маргарете (Грета) Шютте-Лігоцкі (; до шлюбу Лігоцкі; 23 січня 1897 — 18 січня 2000) — перша австрійська архітекторка, дизайнерка та феміністка, яка активно боролася за звільнення співвітчизниць від гніту трьох «К» — Kinder, Kuche, Kirche (діти, кухня, церква).
Біографія Маргарете Лігоцкі народилася 1897 року у Відні в заможній та культурній родині державних чиновників. Її захоплення сформувалися досить рано. Ліберальні погляди батьків вплинули на рішення вступити до знаменитої цісарсько-кайзерівської Школи прикладного мистецтва (Австрійська школа прикладних мистецтв — K. K. Kunstgewerbeschule, нині — Академія образотворчих мистецтв) — на той час єдиному вищому навчальному закладі, куди приймали жінок. Таким чином, Маргарете Лігоцкі стала першою австрійською жінкою, яка здобула вищу архітектурну освіту.
Перебуваючи під великим впливом стилю Баухаус і особисто Вальтера Гропіуса, Лігоцкі створювала інтер'єри, що складаються з простих прямих ліній. Естетика та раціоналізаторські ідеї цілком відповідали духу соціального утопізму, який панував у ті роки.
Ще до отримання диплома співпрацювала з Оскаром Штрнадом (Стрнадом), одним із перших архітекторів, які розробляли проєкти «соціального житла».
Серед архітекторів, з якими працювала Маргарете Лігоцкі, були Адольф Лоос, Петер Беренс, Йозеф Франк і Йозеф Гофман.
З Адольфом Лоосом працювала над створенням житла для ветеранів та інвалідів Першої світової війни (будівництво однієї з найкращих споруд «Червоного Відня» — багатоповерхового комплексу Винарська-Хофф).
В 1926 році, після закінчення навчання, отримала запрошення від Ернста Мая працювати у Франкфурті, де була розпочата програма житлового будівництва. Лігоцкі розробляла проєкти будинків для робітників, студентів. Крім житла, за її проєктами будували і громадські будівлі.
В 1927 році одружилася з архітектором Вільгельмом Шютте. Маргрете Шютте-Лігоцкі багато і успішно проєктувала, стала помітною фігурою у феміністичному русі, публікувала статті і виступала з лекціями.
В 1930 році група німецьких і австрійських архітекторів на чолі з Ернстом Маєм отримала запрошення на роботу в СРСР. В Європі у той час була криза, тому Маргарете Лігоцкі з чоловіком теж увійшла до складу цієї групи. Завданням групи була участь у будівництві нових соціалістичних міст, переважно в промислових районах СРСР, зокрема, тривалий час німецька бригада працювала в Магнітогорську, пізніше подружжя Шютте працювало в Макіївці. До осені 1937 року, вони пробули у СРСР. Маргарете Лігоцкі в основному займалася проєктуванням будівель для дитячих установ, включаючи дизайн меблів та іншого устаткування.
В 1934 році Маргарете Лігоцкі з чоловіком відвідала Китай і Японію. У Москві вона співпрацювала з Академією архітектури і різними радянськими дослідними установами, які займалися розробкою типових будівель шкіл і дитсадків та обладнання для них.
В 1938 році подружжя Шютте запрошені викладати в Академію витончених мистецтв у Стамбулі, де Маргарете познайомилася з архітектором Гербертом Айхольцером, членом групи австрійського антифашистського опору, та вступила в австрійську комуністичну партію.
В 1941 році, будучи комуністкою і учасницею австрійського опору, була схоплена Гестапо і лише завдяки активним клопотанням різних впливових осіб, була засуджена лише до 15 років каторжної в'язниці. Пробула 4 роки в концентраційному таборі, до приходу американських військ в 1945 році. У в'язниці в неї знову відкрився туберкульоз, тому після звільнення їй довелося деякий час лікуватися.
В 1946 році вона проєктувала дитячий садок у Софії, куди до неї зі Стамбула приїхав чоловік, і вони разом повернулися до Відня.
У післявоєнні роки Шютте-Лігоцкі через свою прихильність комуністичним ідеям практично не отримувала великих замовлень і працювала в основному над проєктуванням приватних будинків. Вона залишалася прихильницею соціалістичних переконань, їздила на Кубу і будувала там, брала участь у всіх міжнародних архітектурних конгресах і багатьох виставках, які нерідко проєктувала як дизайнерка. Особливо багато уваги вона приділяла проєктуванню і дизайну дитячих установ, пропагуючи, зокрема, методи Монтессорі.
В 1951 році Маргарете розійшлася з чоловіком. В 1950-ті і 1960-ті побудувала два дитячих садки у Відні, приділяти увагу читанню лекцій і консультаційній діяльності, брала участь у виставках у Відні та Парижі. На початку 80-х років її заслуги були високо оцінені, вона отримала безліч призів і нагород.
В 1997 році Маргрете Лігоцкі відсвяткувала своє сторіччя вальсом з мером Відня.
18 січня 2000 року, за п'ять днів до свого 103-го дня народження, померла від ускладнень після грипу. Похована у Відні, в почесній могилі на Центральному кладовищі.
Проєкти
Відомим проєктом Маргрете Шютте-Лігоцкі була так звана Франкфуртська кухня, розроблена в 1927 році.
Архітекторка вважала, що традиційна кухня займає багато простору, через що вартість квартири значно підвищується. Крім того, у такій кухні неможливо було втілювати досягнення технічного прогресу та ефективно вести домашнє господарство.
В цей час вона вже довідалася про систему наукового підходу до витрат часу на робочому місці, задумалася про те, як житлове приміщення може скоротити роботу домогосподарки.
Вона взяла секундомір, прорахувала час, потрібний на різні кухонні справи, і виснувала, що через нераціональний розподіл кухонного простору багато часу витрачається даремно. Щоб більше не було цих витрат, вона і спроєктувала «франкфуртську кухню», яка вміщувалася на площі 6,5 м² та складалася з модульних секцій і не мала жодного порожнього квадратного сантиметра.
Її проєкт — ідеальне поєднання функції і форми. Цю кухню відрізняв стандартний, жорстко закріплений набір меблів: зліва — подвійна мийка, справа — плита, навісні шафи з ковзними дверцятами, а біля короткої стіни, біля вікна — робочий стіл. Кухня була обладнана 18-ма практичними «шюттенками» — щось середнє між висувними ящиками, контейнерами для зберігання запасів і мірними стаканчиками.
Шютте-Лігоцкі зламала стереотип кухні як приміщення, в якому і готували їжу, і обідали, і прали, а часом навіть спали; вона спроєктувала компактну кухню розміром 1,9 м на 3,4 м. Ця кухня призначалася тільки для приготування їжі. Невелика ширина не тільки дозволяла заощадити площу, а й мінімізувала кількість кроків, які потрібно було робити господині. У кімнаті вона зробила розсувні двері, щоб з кухонної зони матір мала можливість спостерігати за дітьми, що знаходяться в обідній зоні.
В кінці 1920-х тільки у Франкфурті було побудовано близько 10 000 квартир з подібними кухнями, які увійшли в історію під назвою «франкфуртські». Попри критику, пов'язану з тіснотою і аскетичністю приміщення, проєкт мав комерційний успіх і дозволив забезпечити доступним житлом багатьох з тих, хто його потребували. Ідея компактної кухні, обладнаної стандартними побутовими приладами, була підхоплена Америкою і Японією.
Примітки
Посилання Schütte-Lihotzky, Margarete