Вінборóн ( або ) — лікарський засіб українського виробництва з політропними фармакологічними властивостями. Застосовується при дисфункції жовчного міхура та сфінктера Одді, холециститі, жовчнокам'яній хворобі, синдромі подразненого кишечнику, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки з болями спастичного характеру, у складі комплексного лікування порушень мозкового кровообігу, а також при хронічній вінцевій недостатності, яка протікає з нападами стенокардіїСтепанюк Г. І. Вінборон - лікарський засіб з політропними фармакологічними властивостями / Г. І. Степанюк, І. Л. Черешнюк, Н. Г. Степанюк [та ін.] // Вісник Вінниц. держ. мед. ун–ту. - 2002. - Т. 6, № 1. - С. 111–114.Степанюк Г. І. Вінборон – лікарський засіб з політропними фармакологічними властивостями : монографія / Г. І. Степанюк, О. О. Пентюк, Р. П. Піскун. – Вінниця : Издат. «Континент-Прим», 2007– 243с..
Історія створення Вінборон являє собою ресинтезований за новою технологієюПатент № 25260 від 30.10.1998 р. Автори: Шаламай Анатолій Севастьянович, Степанюк Георгій Іванович, Безпалько Людмила Василівна, Фрасинюк Михайло Сергійович, Столярчук Олександр Олександрович фахівцями Борщагівського хіміко-фармацевтичного заводу, Київ. Фенікаберан (), який у свій час був створений вінницькими фармакологами під керівництвом проф. О. О. Столярчука сумісно з групою хіміків-синтетиків під керівництвом проф. О. М. Гриньова (Всесоюзний науково-дослідний хіміко-фармацевтичний інститут ім. С. Орджонікідзе, м. Москва, СРСР), що засвідчено Авторським свідоцтвом СРСР № 530683 від 05.10.76 р. Обидва препарати мають однакову хімічну структуру: 2-феніл-3-карбетокси-4-диметиламінометил-5-оксибензофурану гідрохлоридЦиммерман Я. С. Новый отечественный спазмолитик феникаберан / Я. С. Циммерман, Е. Д. Зуева // Новые лекарственные средства : экспресс–информ. - 1979. - № 8. - С. 2–10..
Проф. О. М. Гриньов зі своїми учнями Т. І. Мухановою, С. О. Зотовою та Н. В. Архангельською синтезували та передали для дослідження на кафедру фармакології Вінницького медичного інституту ім. М. І. Пирогова (проф. О. О. Столярчук) понад 300 оригінальних сполук-похідних бензофурану. Результатом багаторічної експериментальної роботи та вивчення зв'язку «структура-дія» вдалось провести цілеспрямований синтез нових високоактивних бензофуранів, серед яких була молекула фенікаберану (вінборон). У 1975 р. «Фенікаберан» посів перше місце на Республіканському конкурсі нових лікарських препаратів (м. Київ, УРСР). За створення та впровадженя в практичну охорону здоров'я похідного бензофурану — спазмолітика та коронародилятатора «Фенікаберану» авторський колектив — проф. О. О. Столярчук (м. Вінниця), ас. Н. І. Іванова (м. Вінниця), проф. К. С. Шадурський (м. Мінськ) та проф. О. М. Гриньов (м. Москва) нагороджені Грамотою МОЗ УРСР (1975), бронзовою (1982) та срібною (1991) медалями Всесоюзної виставки досягнень народного господарства (м. Москва, СРСР).
На кафедрі фармакології Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова під керівництвом професора Степанюка Георгія Івановича було проведене всебічне вивчення фармакологічних властивостей та безпечності ресинтезованого фенікаберану — нового вітчизняного препарату «Вінборон». При цьому було встановлено, що за показниками специфічної активності та гострої токсичності вінборон практично не відрізняється від фенікаберану, що вказує на ідентичність обох препаратів.
Досить плідною виявилась співпраця з науковцями ДУ «Інститут фармакології та токсикології НАМНУ». Завдяки підтримці акад. О. В. Стефанова розкриті деякі тонкі механізми протиішемічної дії вінборону, зокрема його вплив на активність NO-синтази, кальцієвих каналів та ін. При консультативній допомозі д. мед. н., чл.-кор. НАМН України Т. А. Бухтіарової вивчаються нові підходи до послаблення гастротоксичності нестероїдних протизапальних засобів.
Технологія синтезу вінборону (Патент № 25260 від 1998 р.) Винахід відноситься до хімії і стосується отримання 2-феніл-3-карбетокси-5-гідроксибензофурану. Відомий спосіб отримання 2-феніл-3-карбетокси-5-гідроксибензофурану (I), що включає конденсацію 1,4-бензохінону з бензоїлоцтовим ефіром у присутності безводного хлориду цинку в абсолютному етанолі. Недоліком цього способу є те, що реакція протікає протягом 26 годин з утворенням значної кількості 2,6-дифеніл-3,7-дикарбетоксибензодифурану (II), який є побічним елементом продукції і зменшує вихід і якість кінцевого продукту реакції, а також значне осмолення реакційної маси. Задачею пропонованого способу є проведення реакції за більш короткий час і зменшення виходу побічних елементів. Поставлена задача досягається тим, що конденсацію 1,4-бензохінону з бензоїлоцтовим ефіром проводять у розчиннику — ацетоні з каталітичною добавкою оцтової кислоти. Ацетон, як розчинник разом з добавкою каталітичної кількості оцтової кислоти сприяє циклізації проміжного комплексу a-(3,5-дигідроксифеніл)бензоїлоцтового ефіру (Ia) в 2-феніл-3-карбетокси-5-гідроксибензофуран, а також запобігає подальше окиснення проміжного продукту хіноном, що призводить до утворення вищевказаних побічних продукті (див. схему). 2-Феніл-3-карбетокси-5-гідроксибензофуран (I).
Приклад 1 Розчин 0,845 кг (7,82 моль) хінону фірми Merk в мінімальному об'ємі ацетону (ч. д. а.) додають протягом 5—6 год до розчину 1,0 кг (7,33 моль) хлориду цинку (ч.) в 1 л ацетону (ч. д. а), 1,510 кг (7,85 моль) бензоїлоцтового естеру та 80 мл оцтової кислоти (ч. д. а.) при температурі 70—75 °C. Надлишок ацетону відганяють, реакційну суміш охолоджують, відфільтровують кристали, що випали, промивають на фільтрі 1,0 л водного ацетону і висушують. Вихід 1,470 кг (66 %). Т. пл. 154—56 °C.
Приклад 2 Розчин 0,505 кг (4,67 моль) хінону фірми Merk в мінімальному об'ємі ацетону (х. ч.) додають протягом 5—6 год до розчину 0,638 кг (4,68 моль) хлориду цинку (ч.) в 0,8 л ацетону (х. ч.), 0,9 кг (4,68 моль) бензоїлоцтового естеру та 50 мл оцтової кислоти (ч. д. а.) при температурі 70—75 °C. Надлишок ацетону відганяють, реакційну суміш охолоджують, відфільтровують кристали, що випали, промивають на фільтрі 1,0 л водного ацетону і висушують. Вихід 0,860 кг (65 %). Т. пл. 154—56 °C.
Фармакологічні властивості Фармакотерапевтична група: засоби, що застосовуються при функціональнихрозладах з боку травного тракту. Код АТС А 03 А.
Вінборну притаманний комплекс цінних фармакологічних властивостей: спазмолітичнаСтепанюк Н. Г. Порівняльна дія вінборону, но-шпи та ранітідіну на виникнення експериментальних індометацинових виразок шлунку // Матер. II Української наукової конференції «Актуальні проблеми клінічної фармакології». – Вінниця. – 1998. – С. 197-198.Іванова Н. І. Експериментальне дослідження спазмолітичних властивостей вінборону / Н. І. Іванова, Г. І. Степанюк // Фенікаберан (вінборон) і бензофуракаїн : нові підходи до фармакотерапії запальних та ішемічних процесів : Мат. наук.-практ. конф. – Вінниця : Тезис, 2000. – С. 33-34., протизапальна, знеболююча (місцева та центральна)Чорноіван Н. Г. Вплив вінборону на величину протизапальної та знеболюючої дії диклофенаку при ад’ювантному артриті / Н. Г. Чорноіван, Н. І. Волощук, Т. А. Бухтіарова, А. С. Шаламай, А. С. Курилюк / /Фармакологія та лікарська токсикологія. – 2008. – №1-3. – С. 57-59., протиішемічна, антиоксидантна, антиагрегантна, імуномоделююча, протимікробна, токолітична, кардіопротекторна, церебропротекторна, стимулюючий вплив на мікроциркуляцію. При одночасному застосуванні вінборон здатен посилювати дію спазмолітиків, антиангінальних, гіпотензивних та антиагрегантних препаратів.
Дослідження політропних властивостей вінборону.
В експериментах на кролях доведено, що вінборон сприяє зниженню внутрішньоочного тиску при тимчасовій експериментальній офтальмогіпертензії. У наркотизованих собак вінборон, на відміну від еуфіліну, покращує гемодинаміку ока в умовах його експериментальної ішемії: підвищуються швидкості кровотоку у бік їх нормалізації, знижується периферичний опір крові, збільшується перфузія та покращується мікроциркуляція без ознак виникнення «ефекту обкрадання». Вінборон ослаблює розвиток периваскулярного та міжклітинного набряку, зменшує пошкоджуючий вплив ішемії на клітинні структури сітківки та зоровий нерв. Лікування вінбороном експериментальної тотальної ішемії-реперфузії ока у щурів забезпечує захист від впливу ішемії та реперфузії усіх досліджуваних структур сітківки. Профілактичне застосування вінборону в умовах тотальної одночасової ішемії ока проявляється антиапоптозною та антинекротичною дією [Черешнюк І. Л., 2010]Черешнюк І. Л. Лікувально-профілактична ефективність вінборону при експериментальній ішемії сітківки та зорового нерва : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мед. наук : спец. 14.03.05 «Фармакологія» / Ірог Леонідович Черешнюк. - Одеса, 2010. - 20 с..
Доведеною є доцільність використання вінборону для попередження передчасних пологів та невиношування вагітності за рахунок його токолітичної дії. Так внутрішньовенне введення вінборону вагітним щурам у сумарних дозі відповідно 18 мг/кг на окситоциновій та естрадіоловій моделях невиношування, сприяв подовженню строків гестації без ознак переношування потомства, запобігав мертвонароджуваності. За вказаними показниками вінборон співставлявся з препаратом порівняння но-шпою. При цьому вінборон сприяв покращенню матково-плацентарного кровотоку у вагітній матці. Механізм токолітичної дії вінборону є ендометрій залежним, і, в певнії мірі, пов'язаний зі спроможністю препарату активізувати NO–залежні механізми релаксації м'язів. Водночас токолітичний ефект вінборону пов'язаний з кальцій залежними механізмами релаксації. При цьому препарат не впливає на повільні енергозалежні кальцієві канали, активує внутрішньоклітинні енергетичні системиГордійчук А. Б. Токолітичні властивості вінборону (експериментальне дослідження) : автореф. дис. канд. мед. наук : 14.03.05. «Фармакологія» / Андрій Борисович Гордійчук ; ОДМУ – Одеса, 2006. – 19 с..
Встановлено, що вінборон (5 мг/кг внутрішньом'язово) подібно до мілдронату (50 мг/кг внутрішньом'язово), справляє достатню виразну лікувальну дію на щурів з експериментальною алкогольною кардіоміопатією (АКМП). Це проявляється позитивною динамікою ЕКГ, підвищенням толерантності до фізичного навантаження, відновленням електричної стабільності міокарду, позитивною динамікою морфологічної картини та ультраструктури ушкодженого серцевого м'яза.
Кардіопротекторна дія вінборону при експериментальній АКМП реалізується, в першу чергу, за рахунок нормалізації біоенергетичних процесів в ушкодженому серцевому м'язі. Водночас вінборон проявляє мембраностабілізуючу та цитопротекторні властивості, на що вказує відновлення на фоні дії вінборону оксидантно-антиоксидантного гомеостазу та іонного балансу в міокарді щурів з АКМП, а також нормалізація в крові рівня АлАТ та АсАТ.Важливу роль у лікувальному ефекті вінборону при експериментальній АКМП відіграють і інші властивості, притаманні препарату, зокрема, стимулюючий вплив на трофіку та мікрогемоциркуляцію (за рахунок антиагрегантної дії), спроможність підсилювати репаративні процеси, наявність протигіпоксичної дії. Важливо відзначити, що за величиною кардіопротекторної дії при експериментальній АКМП досліджуваний препарат співставляється з мілдронатом, а за ступенем знеболюючого ефекту при даному патологічному стані переважає референс-препарат (Пашинська О. С., 2004).