Джойс Керол О́утс () ( 16 червня 1938) — американська письменниця, драматургиня, викладачка, членкиня Американської академії мистецтв і літератури. Авторка понад 50 романів, 22 збірок оповідань, поетичних збірок, 8 п'єс, документальної книги «Про бокс», збірок критичних статей та есеїв. Час від часу публікує твори під псевдонімами Розамонда Сміт (детективи) і Лорен Келлі. Її здобутки відзначені низкою літературних премій, серед яких Національна книжкова премія США (1970).
Біографія
Ранні роки і освіта Оутс народилась у Локпорті, штат Нью-Йорк у робітничій сім'ї. Батьки — домогосподарка Кароліна Оутс і Фредерік Оутс, проектувальник інструментівEdemariam, Aida. «The new Monroe doctrine» , The Guardian, 2004-09-04. Retrieved on 2008-10-29.. Її сім'я сповідувала католіцизм, але насьогодні вона вважає себе атеїсткоюOates, Joyce Carol. «Humanism and Its Discontents» , The Humanist, November-December 2007.. Оутс зростала в фермерському містечку, але серед представників робітничого класу Міллерспорта, в штаті Нью-ЙоркReese, Jennifer. «Joyce Carol Oates gets personal» , Entertainment Weekly, 2007-07-13., і описувала рідних як «щасливу, згуртовану і нічим не примітну для нашого часу, місця і економічного становища, сім'ю». Її бабуся по батькові, Бланш Вудсайд, жила з ними і була «дуже дружня» з Джойс. Після її смерті Джойс дізналася, що батько Бланш наклав на себе руки, і згодом вона приховувала своє єврейське походження; пізніше Джойс описала життя бабусі в романі The Gravedigger's Daughter (2007). 1943 року народився її брат Джуніор, а 1956 — сестра Лінн Енн, яка страждає важкою формою аутизму.
На початковому етапі освіти Оутс відвідувала ту ж «школу, що розсташовувалась лише в одному приміщенні», куди ходила її мати в дитинстві. Вона рано зацікавилася читанням і згадує «Алісу в Дивокраї» Льюїса Керролла, подарунок Бланш, який був для малої Джойс на кшталт «великого скарбу дитинства, літератури, що мала надзвичайно сильний вплив на моє життя. Це було кохання з першого погляду!»Oates (2003.) The Faith of a Writer. p. 14. У ранньому підлітковому віці Джойс жадібно читала Вільяма Фолкнера, Федора Достоєвського, Генрі Девіда Торо, Ернеста Хемінгуея, Шарлотту та Емілі Бронте, чий «вплив і досі дуже сильний»Milazzo, Lee, ed. Conversations with Joyce Carol Oates. University Press of Mississippi, 1989. 143.. Оутс почала писати у віці 14 років, коли Бланш подарувала їй друкарську машинку. Пізніше Оутс переходила до інших заміських шкіл і 1956 року закінчила середню освіту в Вільямсвільській Південній Вищій Школі, де писала для шкільної газети. Вона була першою в своїй родині, хто закінчив вищу школу.
Оутс виграла стипендію на навчання в Сирак'юському університеті, де вступила до організації «Фі Мю»Oates, Joyce Carol. «Lowest Ebb: Bound» , The New Yorker, 2002-04-22. Retrieved on 2008-10-30.. Вона вважає місто Сирак'юс (Syracuse) «місцем, що надзвичайно бентежить академічно і інтелектуально», тому і намагалась «писати роман за романом, а потім їх викидала, коли закінчувала»Phillips, Robert. «The Art of Fiction No. 72: Joyce Carol Oates»(interview), The Paris Review 74, Fall-Winter 1978.. Саме в цей час письменниця знайомиться з романами Девіда Герберта Лоуренса, Фленнері О'Коннор, Томаса Манна і Франца Кафки і зазначає, що їхні твори також вплинули на її творчість. У віці дев'ятнадцяти років вона перемогла в конкурсі «Найкраще оповідання коледжу», який був спонсорований журналом «Мадемуазель». Оутс закінчила Сирак'юський університет в 1960 році і отримала ступінь магістра в Університеті Вісконсин-Медісона у 1961 році.
Евелін Шрифт, президент видавничого дому Vanguard Press , познайомилася з Оутс незабаром після цього. «Вона була незіпсована школою, і я думаю, що вона була геніальна», — говорила Шрифт. Перша книга Оутс, збірка оповідань «Біля Північної брами»(By the North Gate), вийшла друком Vanguard Press 1963 рокуWoo, Elaine, «Obituaries: Evelyn Shrifte, Longtime Head of Vanguard Press» ; Los Angeles Times, September 8, 1999.
Літературна діяльність Коли Оутс було 26, Vanguard Press опублікував її перший роман «І, здригаючись, падаю…» ( With Shuddering Fall , 1964). У 1966 надруковано Where Are You Going, Where Have You Been? — оповідання, присвячене Бобу Ділану, написане після прослуховування його пісні It's All Over Now, Baby Blue, за мотивами злочинів серійного вбивці Чарльза Шміда, відомого також як «Тусонський ловець щурів»«Charles Schmid, The Pied Piper of Tucson». CourtTV Crime Library.. Оповідання багато разів входило до антологій американської короткої прози. 1985 року за його мотивами знято фільм «Приємна розмова» (Smooth Talk) з Лорою Дерн в головній ролі. 2008 року Оутс говорила, що, незважаючи на велику кількість опублікованих творів, вона найбільш відома як авторка оповідання «Куди ти йдеш? Де ти була?» (Where Are You Going, Where Have You Been?)Truman, Cheryl. «Author Joyce Carol Oates is always at her finest» (reprint), Lexington Herald-Leader, 2008. Retrieved on 2008-10-29.
У наступному оповіданні, «У крижаному районі» (In a Region of Ice (1967)), змальовується захоплення протестом проти світу освіченості і розсудливості, встановленого поколінням батьків, що призводить до депресії головного героя і врешті-решт до вбивства і самогубства молодого талановитого американського студента-єврея. Як і в багатьох інших творах, на написання цієї розповіді Оутс надихнув випадок з реального життя. Авторка була знайома з прототипом головного героя. Вона повертається до цієї теми в однойменному оповіданні зі збірки «Останні дні» ( Last Days (1985)).
Роман Оутс «Їхні життя» («them» (1969)) 1970 року отримав Національну Книжкову Премію США. Хронологія подій охоплює період між 1930-и і 1960-и роками ХХ століття. Місце подій в романі — Детройт, чорне гетто, де процвітаєють злочинність, наркотики і расово-класові зіткнення. Саме там проходять крізь життєві випробування головні герої твору.
Деякі ключові персонажі і події роману «списані» з реальних людей, з якими Оутс була знайома, коли мешкала в цьому місті. З того часу письменниця видавала в середньому по дві книги на рік, здебільшого романи. Здебільшого романістку цікавили сільська біднота, сексуальне насильство, класові суперечності, жадоба влади, жіноча проблематика, питання жіночої самоідентичності, проблеми становлення особистості і впливу на цей процес подій і вражень дитинства і юності, теми містичного і надприродного. Насильство постійно актуалізується в романах і оповіданнях Оутс, що спонукало авторку написати есе у відповідь на питання «Чому у Ваших творах стільки жорстокості?» 1990 року Оутс аналізує свій роман «Тому що це — гірко, тому що це — моя душа» ( Because It Is Bitter, and Because It Is My Heart (1990)), у якому розкривається теми расових протиріч і «забороненого кохання» між представниками двох рас. Авторка стверджує, що період його написання був «таким напруженим, що здавався наелектризованим»Spencer, Stuart http://bombsite.com/issues/31/articles/1310 , «BOMB Magazine» Spring, 1990. Retrieved on July 19, 2011..
Оутс — прихильниця поетеси і романістки Сильвії Плат, і висловлюється про її роман «Під скляним ковпаком» як про «майже довершений твір мистецтва», але хоча саму Оутс часто порівнювали з Плат, вона не визнає платівської романтизації суїцид у, і серед героїв Сильвії Плат увагу Джойс Оутс привертають стійкі, сильні чоловіки і жінки, які знаходять сили продовжувати жити і боротися.
На початку 1980-х рр. Оутс почала писати оповідання в жанрі готики і літератури жахів: в період занурення в ці стилі вона говорила, що була під «впливом Франца Кафки» і відчувала «письменницьку спорідненість» з Джеймсом Джойсом«Author Focus: Joyce Carol Oates». Darkecho.com. Retrieved 2011-06-14..
У 1996 виходить книга Оутс «Ми були родиною Малвейнів» ( We Were the Mulvaneys ), роман про руйнування американської сім'ї, що став бестселером після того, як був обраний Книжковим Клубом Опри найкращим романом 2001 року. У 1990х і напочатку 2000х рр. Оутс написала кілька книг, переважно містичні романи та детективи, під псевдонімами «Розамунд Сміт» і «Лорен Келлі».
Протягом більш ніж двадцяти п'яти років про Оутс говорили як про «фаворитку» серед номінантів на Нобелівську Премію з літературиDirda, Michael. «The Wand of the Enchanter» , The New York Review of Books 54.20, 2007-12-20. Retrieved on 2008-10-29.. Серед написаного в Сірак'юському Університеті є сімнадцять її неопублікованих оповідань і чотири незакінчених романи. Сама Оутс стверджувала, що велика частина її ранніх неопублікованих робіт була «з легкістю викинута»«The Madness of Scholarship» . Kennesaw: The Magazine of Kennesaw State College. 1993..
В одній з рецензій на збірку оповідань «Коловорот кохання» («The Wheel of Love»), що вийшла друком 1970 року, йдеться про те, що «талант автора заслуговує на увагу», проте насьогодні «далекий від світової величини»Featured Author: Joyce Carol Oates. With Reviews and Articles From the Archives of The New York Times..
Викладацька діяльність Оутс протягом року викладала в Бомонт, Техас, до переїзду до Детройту в 1962, коли вона почала працювати в Детройтському університеті Мерсі. Унаслідок війни у В'єтнамі, расових заворушень у Детройті, вона приймає пропозицію і переїжджає разом з чоловіком до Канади, щоб викладати в Віндзорському університеті. З 1978 викладає в Принстонському університеті.
1995 року на вступний письменницький курс Оутс прийшов принстонський студент Джонатан Сафран Фоер. Оутс, що зацікавилася його творами, стверджувала, що він володіє «найважливішою для письменника якістю — енергією». Пізніше Фоер згадував, що «вона була першою, хто дав мені зрозуміти, що мені потрібно спробувати писати в якомусь серйозному жанрі. Після цього моє життя дійсно змінилося». Оутс консультувала Фоера при написанні ним випускної дисертації, а також ранньої версії його роману «Повна ілюмінація», опублікованого 1999 року, і який отримав схвалення широкої публіки.
Приватне життя Під час навчання в університеті Вісконсин-Медісона, Оутс познайомилася з Реймондом Дж. Смітом, з яким разом вчилася, і 1961 року вони одружилися. Сміт став професором літератури 18-го століття, а пізніше редактором і видавцем. У 1974 році, коли Оутс працювала помічником редактора, подружжя спільно створило літературний журнал «Ontario Review». 1980 року Оутс і Сміт заснували незалежний видавничий будинок «Ontario Review Books». У 2004 році Оутс описує їх зі Смітом спільне життя, як «шлюб родинних умов — ми обидва, мій чоловік і я, цікавимося літературою, читаємо одні й ті ж книги; як тільки він прочитає книгу, її читаю я — ми обмінюємось книгами і обговорюємо прочитане за їжею […], ми дуже згуртована і творча пара». Сміт помер від ускладнень після пневмонії 18 лютого 2008 року. У квітні 2008 року в одному інтерв'ю Оутс заявила: «Після несподіваної смерті чоловіка у мене стало набагато менше енергії […] Моя сім'я — моя любов до чоловіка — були для мене найдорожчими у житті, дорожче письменства. У порівнянні зі смертю чоловіка літературна діяльність зараз мене майже не цікавить». На початку 2009 року Оутс одружилася з Чарльзом Гроссом, професором Відділення психології та Інституту неврології в Принстоні, який попередньо вже був одружений двічі. Вони познайомилися на званому обіді в будинку Оутс через півроку після смерті Сміта.
Оутс захоплюється бігом і каже, що «в уяві письменник-бігун проноситься просторами і містами своїх творів, як привид в реальному оточенні». Під час бігу вона уявляє сцени зі своїх романів і вирішує структурні проблеми вже написаних чернеток. Письменниця так описує появу ідеї роману «Ти повинен це пам'ятати» («You Must Remember This» (1987)), коли «підняла очі і побачила руїни залізничного моста», то згадала «містичний північний Нью-Йорк у потрібному місці».