Ігнацій Червінський гербу Любич, Ігнацій Любич-Червінський (; 1749 / 1769 — після 1834Р. Ф. Кирчів. С. 33-34) — польський правник, землевласник, краєзнавець, історик, етнограф (дослідник Бойківщини), публіцист. Кавалер австрійського ордену ЛеопольдаТам само. — С. 20.
Біографія Перед 1782 був пленіпотентом (уповноваженим) подільських маєтків Потоцьких та власником (чи посесором) деяких сіл на Житомирщині (1776 року шляхетство Червінських було підтверджене в Житомирському земському суді)Там само. — С. 16.
З'явився в Галичині 1782 року, коли представив у Львівському земському суді документи, необхідні для внесення його родини до книги шляхетства (це прохання було задоволене 1783 року)ЦДІА у Львові, ф. 165, оп. 3, спр. 4902, арк. 1-5..
У Галичині працював юристом (в галузі земельного права), займався маєтковими справами галицьких землевласників. Взяв в оренду села Глинна і БелзецьЦДІА у Львові, ф. 166, оп. 4, од. зб. 387, арк. 2-5, 6-9..
1785 року придбав с. Цецову (нині Зборівський р-н)ЦДІА у Львові, ф. 166, оп. 4, од. зб. 387, арк. 10-14, 15-18, 19-23, 24-27, 39-43..
1788 року придбав с. Довпотів (нині Калуський р-н) і володів ним до 1806, коли продав поміщиці БеньковськійЦДІА у Львові, ф. 166, оп. 4, од. зб. 387, арк. 56-59, 60-65, 66-69, 70-73..
1806 придбав у Любомирських і поміщиці Беньковської Грядецький маєток біля Львова (Гряда, Воля (Вілька) Грядецька, Гомулець і Ситихів). Підписуючись під своїми публікаціями, від 1806 року додавав до свого прізвища слова «Громадянин Львівської округи». Деякі інші публікації підписував криптонімом «З Гряди»Там само — С. 15].
Керував маєтком у с. Гряда до 1822, потім, розділивши його між синами, Рудольфом і Яном, відійшов від господарських справ (невдале господарювання синів призвело до продажу грядівського маєтку 1829 року)Там само. — С. 33.
Праці Друкувався в польських виданнях Gazeta Lwowska, Pamiętnik Lwowski та Nowy Pamiętnik WarszawskiТам само. — С. 15, 18.
1805 — Червінський анонімно видав декілька статей про бойківське народне весілляТам само. — С. 17.
«Задністрянські околиці між Стриєм і Лімницею…» 1811 — видав у Львові свій magna opus — книжку «Задністрянські околиці між Стриєм і Лімницею…».
Краєзнавчо-етнографічно-соціологічна розвідка охоплює територію майже всього сучасного Калуського району, східну частину Долинського та південно-західну частину Галицького (нині Івано-Франківська область)Там само — С. 12].
Матеріали для книжки Червінський збирав у 1788—1806 рр., коли володів селом Довпотів (тепер Калуського району)Там само. — С. 16-17.
Видання складається з 14 розділів: Фізичне положення за дністрянської околиці. Сліди давнього населення і причини його зникнення. Причини заснування сіл і звідки взялися поселенці. Які повинності підданих у цій околиці і який їх початок. Який є простий люд з погляду своєї релігії. Який є простий люд щодо свого пана. Одяг чоловіків, жінок і дівчат. Майно, спосіб життя, їжа з додатком пов'язаних із усім цим забобонів. Вигляд людини, звичаї, хиби та чесноти. Сватання, весілля та родини з їх обрядами. Забави, танці, свята, вечорниці. Похорони, їх обряди і жертви, або Обіди за померлих. Які перешкоди і засоби для виправлення простого люду. В якому стані була тутешня околиця раніше і в якому є заразТам само. — С. 23, 25.
Розглядаючи селянина як основу суспільства, виступаючи проти його ігнорування, Червінський водночас у своїй праці виступав проти поглиблення селянської реформи, проведеної цісарем Йосифом II (закон від 10 лютого 1789), проти скасування панщизняних повинностей селян, за зміцнення влади поміщиків над селянамиТам само. — С. 19-21.
І.Франко оцінив монографію Червінського як «першу в нашому краї спробу краєзнавчо-етнографічної праці».
У сучасній Польщі книжку Червінського визнають першою польською монографією з етнографії .
У ній вперше в друкованій праці згадано етнонім «бойки»Там само. — С. 11].
Примітки
Джерела Р. Ф. Кирчів. Етнографічне дослідження Бойківщини. — К.: Наукова думка, 1978. — 176 с.